До н. е

Медальйон Ероса,

Галерея

Кіклади, голова жінки, культура Керос, 2700–2300 роки до н. е.

Єгипет, хлопець з Фаюма

елліністична доба, близько

КАРТИНИ

«Меланхолія», Доменіко Фетті

Музеї України

Музеї України — державні, комунальні, відомчі та приватні музеї України. В Україні нараховується близько п'яти тисяч різноманітних музеїв. За роки незалежності кількість музеїв збільшилось більше ніж удвічі.

Музеї, у яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України перелічені в додатку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України».

Офіційні музеї

Офіційна музейна сфера України, за даними Міністерства культури і туризму України — 470 музеїв (в 2009 році їх було 458).

Серед державних та комунальних музеїв: історичних — 140 і краєзнавчих — 146, художніх — 73, природних — 5, технічних — 2, літературних — 45; етнографічних — 8. У державних і комунальних музеях зберігається майже 12 млн музейних предметів. Експонується лише 10 частина всіх музейних скарбів.

Керує музейною галуззю відділ у Міністерстві культури і туризму України. Однак (станом на травень 2010) є лише десять музейних установ, які безпосередньо належать до сфери управління Міністерства культури і туризму України:

• Національний музей історії України
• Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років»
• Національний художній музей України
• Національний музей літератури України
• Національний музей Тараса Шевченка
• Національний науково-дослідний реставраційний центр України
• Національний музей заповідник українського гончарства в Опішному
• Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
• Львівська галерея мистецтв

· Дирекція художніх виставок України

Відомчі музеї

Кілька тисяч музеїв (3500), створених при навчальних закладах, підвідомчі Міністерству освіти. Кілька музеїв має Мінбуд. Міноборони має один військовий музей з десятком філіалів (близько 50 музеїв у військових частинах). Існує велика кількість сільських музеїв. Виникло тисячі приватних музеїв.

Загалом в Україні є майже 5000 музеїв — величезна галузь, яка не має єдиного керівного органу, який би вів статистичні дані, надавав фахову допомогу, відстоював інтереси музеїв та їхніх працівників.

Приватні музеї

За останні роки відкрилися тисячі приватних музеїв. Це — Харківський приватний музей міської садиби, Музей Г.Кочура в Ірпіні, Музей грошей в Феодосії, Музей залізничного транспорту у Донецьку, Історико-археологічний музей «Прадавня Аратта — Україна» в с. Трипілля, приватний музей мінералогії, археології, трипільської культури Віктора Томнюка, Музей слідопитів в Нових Петрівцях Київської області, Музей етнографії в Буштині, Музей Миклухо-Маклая в с. Калитянське, Чернігівської області і багато-багато інших невеликих музеїв.

З серпня 2011 року в місті Радомишлі діє Музей української домашньої ікони, створений українською лікаркою і співачкою Ольгою Богомолець.

У липні 2013 року в Криму, в селищі Кача, неподалік Севастополя, відкрився вже другий Музей відомого вченого-мандрівника М.М.Миклухо-Маклая, створений родиною сучасних Миклухо-Маклаїв. Докладна інформація на сайті: www.mmaklay.com.

Особливо багато приватних музеїв у Карпатах, в місцях туристичного паломництва. Музеї відкриті в приватних хатах на базі власної колекції, наприкладМузей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика (смт Верховина). Сюди залюбки приходять туристи, аби дізнатися історію української культури, доторкнутися та приміряти старовинний одяг, провести інтерактивне спілкування з минулим.

Багато приватних музеїв функціонує в Києві. Більшість з них — це художні музеї, які експонують зібрання картин, ікон, книг: Галереї приватних колекцій Олександра Прогнімака, приватний Музей Якубовських, Музей сучасного образотворчого мистецтва України, «Духовні скарби України», Музей Однієї вулиці, та Музей воскових фігур, Музей булатної зброї.

Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького

Львівська національна галерея мистецтв (до 4 лютого 1998 — Львівська картинна галерея) — найбільший художній музей України. Розташований на вулиці Стефаника, 3, навпроти бібліотеки імені Стефаника. Загальна кількість експонатів становить понад 50 тисяч.

Історія створення

Рішення про створення у Львові галереї європейського мистецтва було прийнято міським магістратом у1897 році. У 1902 році першими експонатами стали твори художників:

· В. Леопольського «Смерть поета Ацерна», «Скупий»

· Я. Стики

· Ф. Вигживальського

· Я. Матейка

· Е. Окуня.

На початку 1907 року на кошти магістрату була придбана колекція західноєвропейського мистецтва українського цукрового магната з села Ситківці (помилково вважають село Сутківцями) на Поділлі Івана Яковича, до якої входило близько 2 тисячі експонатів, в тому числі понад 400 картин. 14 лютого 1907 року ця колекція була перевезена до Львова і ця дата вважається початком музею. У Ситківцях довгий час працювали відомі художники, запрошенні родиною Потоцьких та робили численні копіювання відомих та знаних витворів мистецтва. Можливо свою колекцію поміщик Якович отримав від Потоцьких.

У 1914 році для галереї було спеціально придбано будинок по вулиці Оссолінських, 3 (нині вулиця Стефаника), що належав професору Львівського університету, історику та колекціонеру В. Лозинському.

До новоствореної галереї увійшли збірки, подаровані Львову М. Топфером у 1905 році та Б. Ожиховичем у1919 році.

У 1920-ті-1930-ті роки фонди музею поповнювалися переважно за рахунок робіт польських художників.

Після реорганізації львівських музеїв у 1939—1946 роках галереї були передані частини колекції музею імені Любомирських, Ставропігійського братства, Бібліотеки імені Баворовських, Історичного музею. Значних втрат картинна галерея зазнала у часі Другої світової війни.

Протягом 1960-их-1990-их років Львівська картинна галерея перетворюється на значний музейний центр з кількома філіалами.

23 жовтня 2009 року Львівська галерея мистецтв отримала статус національної.

12 квітня 2013 року Львівській національній галереї мистецтв присвоєно ім'я Б.Г.Возницького.

Складові частини галереї

Відділ мистецтва Італії

Бернардо Строцці,

«Апостол Петро лікує паралічного»

Італіські примітиви взагалі рідкісні в музеях світу. Виняток лише один — Лондон. От і у Львові можна побачити лише поодинакі зразки раннього живопису Італії («Мадонна з святими Марїєю Магдалиною та Йоаном Хрестителем» аноніма зФлоренції 14 століття, «Мадонна з немовлям та Катериною Олександрійською» аноніма з Умбрії 15 століття). Є ранішній портрет Марії Річчі, що намалювали на торці весільної скрині. Родзинкою став рельєф «Три хрести на Голгофі», що пов'язують з творами скульптора Донателло. Приємною несподіванкою є й твір учня Леонардо да Вінчі «Се Людина!»Андреа Соларіо (бл. 1459 — бл 1520).

Галереї пощастило з живописом Венеції 16 століття. Портрет літньої людини пезля Тиціана цікавий, але портрет дожа в Одесі того ж Тиціана краще. Марко Базаіті (біля 1470—1527) написав портрет астронома. Але схоже, що аристократ бавиться наукою. До рідкісних зразків оголеної натури належить полотно Пальма Веккьо «Венера заснула». Художницю Софонісбу Ангішолу репрезентує портрет аристократки. Тільки два полотна представляють «Лови перлів» Якопо Цуккі, одне з них у Львові. До кола Караваджо належить полотно «Тортури св. Себастьяна». Бернардо Строцці малював полотно «Апостол Петро лікує паралічного». «Краєвид (пейзаж)» Алессандро Маньяско розширює коло італійських жанрів, де є й пейзажі. «Краєвид міста Дрезден» Бернардо Белотто — це ведута, краєвид міста.

Серед полотен батального жанру слід зазначити «Битву під Парканами в Угорщині» Мартіно Альтамонте, німця за походженням, але з Італії, що працював у Жовкві та Зальцбурзі. Полотно занадто велике для приміщень галереї. Прийняте рішення експонувати баталію у замку Золочева.

Полотна багатьох сучасних майстрів Італії ще належить придбати.

Худ. Марко Базаїті,

«Астроном»,Венеціанська школа

Софонісба Ангішола, Марчелло Баччареллі,

«Шляхетна пані» Король Станіслав Август, 1786

Твори мистецтва Іспанії

Мистецтво Іспанії слід вивчати лише в самій Іспанії. Зразки її мистецтва в інших музеях світу рідкісні. Не виняток і Львів. Серед експонатів — полотно Хосе де Рібера «Святий Єронім» 17 століття. А 19 століття представляють картини Ігнасіо Сулоага «Іспанка на вулиці» та твір майстра з кола Франсіско Гойї — «Маха на балконі».

Твори мистецтва Нідерландів та

Назвемо лише три роботи, бо майже всі вони високого гатунку. «Поклоніння трьох волхвів» аноніма з Утрехту достойно представляє мистецтвоНідерландів, що породило таких велетнів мистецтва, як Рогір ван дер Вейден, Ян ван Ейк, Пітер Брейгель Старший.

В збірці музею представлені дві картини Хонтхорста, відомого представника караваджизму 17 століття.

Чоловічий портрет пензля П. П. Рубенса чи не найкращий з портретів музею. Приємний за кольорами й «Натюрморт з коликом» Яна ван Кесселя, учня Рубенса.

Герард ван Хонтхорст, «Гітаристка»

Інші аспекти мистецтва Нідерландів 16 століття представляють ткані килими — гобелени. Два гобелени з Брюсселю експонує замок в Олеську («Одісей» та «Велетень Поліфем»), що є філією Львівської галереї мистецтв.

Твори мистецтва Голландії

Ефектними та дуже позитивними полотнами представлено мистецтво Герріта ван Хонтхорста, послідовника великого Караваджо. В «Жінці з гітарою» та «Кавалером з віолою да гамба» Хонхорст дуже оригінальний та чудовий за колоритом. Менш ефектні, майже прості, твори Міревельта, Саломона Ромбоутса, Яна ван дер Вельде, Вікторейнса. Молодший брат великого Франса Галса — Дірк Галс подає полотно «Бенкет» з веселощами приватної компанії.

Твори мистецтва Німеччини

Антон Рафаель Менгс,

гравер Франсеско Бартолоцци.

Робіт небагато. Мистецтво земель Німеччини репрезентують «Три святі жінки» аноніма 15 століття, «Голгофа» Вольфгага Кроделя, учень Лукаса Кранаха Старшого («Юдиф з головою Олоферна»).

Новітні часи та нові ідеї подає мистецтво жінки-художниці Ангеліки Кауфман («Генрік Любомирський у подобі Амуру» — алегоричний портрет). Ще два портрети належать пензлю Рафаеля Менгса («гравер Ф.Бартолоцци», «Фрідріх Саксонський»). Два краєвиди подають італійські пейзажі німецького майстра Якоба Філіпа Гаккерта («Водоспад у Фраскатті», «Водоспад у Тіволі»).

Твори мистецтва Австрії

«Битва під Віднем (Альтомонте)» (перемога над турецьким військом 12 вересня 1683 року під Віднем.)
Батальний жанр ефектно та документально точно представляють полотна вже згаданого майстра Мартіно Альтамонте. Він навчався у Римі разом з Єжи Семигиновським, твір якого теж має Львівська галерея. А працював на замовників Польщі та Австрії, де розквітло бароко. Лише занадто великі розміри полотен заважають їх експонувати в залах музею. Їх місце — на стінах замків України, які потрібно ще врятувати.

Мистецтво Австрії подано в різних жанрах: алегорія (Пауль Трогер), релігійний образ («Свята Текла»-художник Маульперч), портрет (астроном Лісганік), антична тема (твори Фрідріха Фюгера). Надміру ідеалізований портрет великого розміру представляє твір Йозефа Грассі «Тереза Любомирська як богиня Геба».

Твори мистецтва Франції

Франсуа Жерар, «Портрет Катерини Стаженської»

Діаз де ла Пенья.

«Пейзаж восени», до 1876 року

Твори митців Франції дуже важко придбати. Ще важче колекціонувати. Так було, мабуть, завжди. Мистецтво цієї країни майже не мало кризи і було престижним. Але львівська збірка має свої родзинки. Це портрет Марії Стюарт (послідовник Клуе), портрет імператриці Австрії Марії-Терези (Жан-Етьєн Ліотар), блискучій зразок стилю ампір, портрет Катерини Стаженської (Франсуа Жерар, що малював Жозефіну Бонапарт, дружину Наполеона).

Надзвичайним є твір майстра з Лотарінгії 17 століття Жоржа де Латура «Гравці беруть гроші у лихваря». Полотен Латура залишилося дуже мало. Частка загинула і війнах, що спустошували Лотарінгію. Про загиблі картини знав і сам Латур. Щоб завадити біді, він наново малював ті ж роботи. Музеї ганяються за творами Латура, навіть Лувр у Парижі. Імпрессіоністів у Львові поки що нема. Є іх сучасник — Діаз де ла Пенья («Пейзаж восени»).

В музейних збірках України мало творів скульпторів Франції. Уславлені ще під час створення, вони розійшлися великими музеями і столицями. Тим більшу ціну має портрет Марії-Антуанети скульптора Фелікса Леконта (1737 — 1817) зі Львівської галереї мистецтв. Він виконаний в цікавій техніці бісквіту — особливої порцелянової маси, що так полюбляли у Франції 18 століття. Скульптор Леконт відомий тим, що створив декілька портретів вчених, серед яких Гольба́х (теракота,Ермітаж) та філософ і енцикопедист Даламбер (Лувр, Париж).

Твори мистецтва Польщі

Артур Гроттгер. «Зустріч Яна ІІІ Собеського з імператором Леопольдом після перемоги під Віднем» (перемога над турецьким військом 12 вересня 1683 року під Віднем.)

Худ. Симон Чехович,

портрет Яна Чапського,

казначея, до 1742 р.

Ян Матейко, «Портрет дітей художника»

Яцек Мальчевський,

«Піфія»

Ян Матейко, «Бебек біля Костянтинополя»

Збірка творів митців Польщі в галереї найкраща на теренах України. З нею не може конкурувати й галерея у Житомирі, де теж багато творів польських художників. Серед найдавніших творів — вівтарний складень цехового майстра 1530 року («Святі).

Середньовічні уявлення про світ та людей довго утримували свої позиції в мистецтві Польщі. Паростки нових ідей принесли на землі країни італійські майстри, яких часто запрошували для виконання будівельних та малярських робіт. Особливо багато їх працювало у Вавелі (Краків), резиденції польських королів.

Свідоцтвом приходу ідей Відродження стали поява в мистецтві Польщі нових форм в архітектурі та запровадженняпортрету як жанра. Портретний живопис репрезентують натрунні портрети — взагалі відзнака портрету Польщі(невідомий початку 18 століття), парадний портрет («Констанція Австрійська»).

Добу бароко представляють портрети пензля Марчелло Бачареллі («воєвода Ю.Радзімінський з Гнезно», король «Станіслав Август Понятовський»). Міфологічні картини притаманні творчості Єжи Семигиновського кінця 17 століття, що навчався у Римі. Працював у Польщі й француз Жан-П'єр Норблен («Свято у парку»).

Портретний живопис представляють також роботи К.Войняковського, учня Бачареллі, Ю.Пічмана, Олександра Орловського. Класицизм 18 століття французьких взірців предстваляють роботи Антоні Бродовського («Дипломат А.Батовський»). Пейзажний живопис доби представляє робота «Краєвид», художник Антон Ланге.

В кінці 18 століття Польща втратила державнісь. Країну роздерли на щматки, котрі силомиць включили до сусідніх імперій (Австро-Угорщини, Пруссії, Російської імперії). Поляки зробили декілька військових спроб відновити державність, та всі національно-визвольні повстання були жорстоко придушені.

Це відбилося в мистецтві Польщі рисами трагізму, нервової схвильованості, туги за загиблим та тими, хто вимушено емігрував з країни. Тугою за загиблими просякнуті полотна Артура Гроттгера («Ноктюрн», 1864, «Об'єднані смертю»). Українські типи представлені в творах Гроттгера теж («Українка», «Хлопчик з Борщович»).

Науковці і митці 19 століття масово навернулося до історії власних країн, історичних пам'яток, замків, ужиткового мистецтва, архівів. Це обумовило і свій відбиток у живопису, в архітектурі, в творах графіки, в створені інтер'єрів і в театрально-декораційному мистецтві. Історичне полотно Вільгельма Леопольського «Смерть Ацерна» нагадує сторінку з минулого Польщі. Темою полотна стала сцена з однойменної поеми Сирокомлі (1823 — 1862), де автор оспівує поета і патріота Польщі 16 століття Ацерна. В картині «Скупий» 1879—1881 рр. знайшли вплив ідеї голландця Рембрандта.

Справжньою окрасою збірки стали твори Яна Матейко (1838-1893). Дипломна робота Матейко «Карл Густав і Шимон Старовольський біля гроба Локетка» ніби розпочинає історичну тематику в творчості майстра. Інші аспекти творчості Яна Матейко представляє «Портрет власних дітей» 1889 р. В збірці галереї також твори Генріка Родаковського («Портрет дочки»,1893), Каспара Желєховського, Олександра Котсіса, Юзефа Брандта.

Трагічні події загибелі військ Наполеона у війні 1812 р. відбилися у полотні Войцеха Коссака «Навесні 1813 року». Поляки брали участь у війні на боці Наполеона, помилково вважаючи, що він стане визволителем Польщі і країна відновить своюдержавність. Наполеон визволителем не став і державність Польщі не відновив. А його авантюри закінчилися полоном і засланням на віддалений острів, де він і помер.

Павло Мерварт відсахнувся від соціальної тематики та навернувся до Біблії. Його твір «Потоп» має присмак академізмута салонного мистецтва 2-ї половини 19 століття. Серед родзинок польського живопису Львова «Вулиця Риму вночі»Олександра Геримського.

Символізм у польському мистецтві репрезентують твори Яцека Мальчевського «Автопортрет з Музою» (1904), «Піфія» (1917), «Христос перед Пілатом» (1910) та Є.Окуня («Філістери»). Вплив мистецтва імпресіоністів мають твори жінки-портретистки Ольги Бознанської («Портрет С.Гіршенберга», «Жіночий портрет», «Діти») та роботиФердинанда Рушиця («Ідемо у світ»), польського учня Архіпа Куїнджі.

Творчість мистецкого об'єднання «Штука» представляють роботи В. Яроцького, Казимира Сіхульського, В. Термаєра-Пшерва. Приятель і послідовник Поля Гогена- Владислав Слевинський представлений в галереї теж («Море», «Натюрморт», «Бретань. Рибалка»). Риси ар нуво, декоративного стилю сецесія, притаманні творам Ю.Мегофера («Співачка»), Л.Вичулковського («Квіти»), С.Виспянського («Портрет дівчини»), Теодора Аксентовича («Тягар нещастя»).

Пошуки нового тривають у польському експрессіонізмі (З.Валішевський «Натюрморт з грушами», С.Оссостович «Вулиця. Каштани», З.Радницький «Фрукти»). Тимчасово завершують збірку твори 20 століття. (С.Дембицький, «Повстання»; Ф.Вигжевальський, «Праця»).

Пауль Мерварт, «Потоп»

Владислав Слевинський,

«Натюрморт з овочами на срібній мисці», 1907 р.

Теодор Аксентович,

«Старий лірник з

дівчинкою», 1900 р.

Худ. Ян Станіславький, «Санта

Марія делла Салюте», Венеція

Леопольд Льофлер,

Марія Савічевська,

1861 р.

Яцек Мальчевський, «Христос і Пілат»

Йозеф Хелмонський,

«Місячна ніч», 1906 р.

Жуковський Станіслав Юліанович.

«Травнева радість», 1912 р.

Твори мистецтва Угорщини та Чехії

Цей відділ невеликий, тому штучно об'єднаний у один. Мистецтво Урогщини представляють роботи Міхая Мункачі («Вчений», ймовірно паризького періоду творчості), Імре Ревеса («Перед вечорницями»), Сюле, Ольдяї, Муоссона, Грюневальда-Івані та інших.

Творів мистецтва Чехії небагато. Визначніші серед них — твори Яна Купецького доби бароко 18 століття («Портрет саксонського курфюрста Августа Другого» та «Портрет придворної дами»).

Твори мистецтва країн Далекого Сходу

Твори митців Китаю представляють сувої, невеличкі скульптури та уславлена порцеляна країни. Китайське панно 19 століття зроблене з 11 частин, наклеєних на папір. Сюжети панно — епізоди з життя восьми безсмертних даоських геніїв. Частина сувоїв виконана водяними фарбами, а частина в техніцівишивки на шовку, що не зовсім звично для митців Європи.

Відношення до нефриту в Китаї було урочистим, він дуже поціновувався. Є ще одна культура у світі, де нефрит порівняли з перлами — майя в Центральній Америці.

В галереї експонується фігурка Шоу-Сіна. За легендою Шоу-Сін народився одразу у 70 років, а живе вічність. Це людина похилого віку з «шишкою мудрості» на голові та плодом персика у руці. Песикові дерева в Китаї рано зацвітають навесні і в країні вважалися втіленням могутньої життєвої сили. Тому фігурки Шоу-Сіна дарували чоловікам на 50-тирічний ювілей. Фігурка в збірці галереї вироблена з нефриту.

Мистецтво В'єтнаму представляє картина художника Ле Нгока «Танок з віялами» (1956) в техніці лакового живопису. Це важка та виснажлива техніка, бо лак довго висихає і лише в атмосфері підвищеної вологи.

Престижність мистецтва Японії не знає меж. Піднесення бідної ресурсами країни до всіх висот західної цивілізації при збереженні своєї сомобутності вважається багатьма за диво. Витоки мистецтва Японії в культурі Китаю. Але митці Японії по-своєму інтерпретували зразки Китаю й пішли далеко вперед. Навіть освічене око аматора не сплутає витвір японського митця з витвором китайського.

Найбільший відбиток національних традицій та мистецьких пошуків мала гравюра Японії — Укійо-е. Сюжети гравюр — від сцен кохання і порнографії, яка не засуджувалася в Японії, до натюрмортів і пейзажів.

В львівський збірці представлені гравюри Кітаґава Утамаро («Вихід на полювання з соколом», «Жіночі голови»), Андо Хіросіге («Наплавний міст на човнах», «Гора Фудзі»), Кацусіка Хокусай («Міст» (1827)). Доповнюють мистецтво велетнів гравюри майстрів 19 століття — Тойокуні, Хоккеї, Ейсена та ін.

Твори мистецтва Російської імперії

Твори митців Російської імперії розпорошені у всьому світі (у США, Аргентині, Польщі, Великій Британії, Франції тощо). Занадто бурхлива та трагічна історія країни не завжди сприяла збереженню витворів мистецтва. Найбільша їх кількість зосереджена в Петербурзі (Державний Російський музей) та в Москві (Державна Третьяковська галерея).

Свій відділ мистецтва Россійської імперії має й збірка львівської галереї. Митці 18 століття представлені портретами: Вишняков Іван Якович, «Портрет молодого дворянина»; Антропов Олексій Петрович, «Портрет імператриці Катерини ІІ»; Аргунов І. П., «Жіночий портрет». Два твори визначають так звануроссіку — роботи іноземців, що працювали в столицях країни. Це П'єтро Ротарі, італієць, представник стилю рококо («Імператор Павло І в дитинстві») та Вігіліус Еріксен з Данії (1722—1782).

Першу половину 19 століття можна вивчити за творами Тропініна В. А. («Портрет Гусятникова»), Венеціанова О. Г. («Портрет невідомого дворянина»), Федотова П. А., Плахова Л. К. Є декілька картин членів Товариства пересувних виставок — І.Крамського, В.Пєрова, М.Г, В.Максимова. «Портрет невідомої жінки» належить пензлю Іллі Рєпіна, а пейзаж «Після бурі в Мері-Хові» І. І. Шишкіну. Зберігається тут і етюд Архипа Куїнджі до картини «Вечір в Україні» (1878). Творчість Ісаака Левітан представляє досить незвична робота — «Сутінки, замок». Поетичність притаманна картині Полєнова В. Д. «Осінь в садибі Абрамцево» (1892). «Морська цариця Волхова» — майоліка Михайла Врубеля представляє скульптуру доби. Російських скульптур в галереї мало.

Інші ідейні позиції в мистецтві репрезентують твори Генріка Семірадського, представника пізньогоакадемізму, що схилився до неглибокого салонного мистецтва. Воно експлуатувало античні і релігійні сюжети,еротику, алегорії, поверхнево торкаючись драматичних тем (Семірадський, «Христос і самаритянка») або милуючись персонажами Стародавньї Греції (Семірадський, «Біля джерела», «Гречанка»).

Нові обрії мистецтва та нові країни подає твір Верещагіна В. В. «Шпигун» після відвідин майстром Куби у 1901—1902 роках. Поодинокі роботи Костянтина Коровіна, Миколи Реріха, Грабаря І. — лише пунктир у мистецькій збірці, майстрів треба вивчати в інших галереях.

Худ.М.Ге портрет історика Костомарова. 1878 р.

Дата добавления: 2015-05-23