Тема 2. Правові та Політичні погляди Арістотеля

1. Вчення Арістотеля про суть та походження держави. Арістотель про громадянство.

2. Арістотель про форми держави та причини їх змін. Характеристи­­­ка демократії.

3. Арістотель про право та види права. Відмінність права і зако­­­ну.

4. Поняття та сутність закону та законодавства за Арістотелем. Роль закону в житті людини. Законодавство як частина політики.

5. Арістотелівське розуміння справедливості та її місце в його державно-правовій концепції. Закон і справедливість за Арістотелем. Зміст та види справедливості.

6. Арістотель про зміст етики, єдність етики і політики. Етика як засіб вдосконалення суспільства.

Джерела:

Арістотель. Політика. К.: Вид-во Соломії Павличко “Основа”, 2000.

Арістотель. Нікомахова етика. К., 2002.

Читанка з історії філософії. У 6 книгах. Книга 1. Філософія ста­­­­­­родавнього світу. К., 1992. С.149-171.

Невичерпність демократії. Видатні діячі минулого і сучасності про вільне, демократичне суспільство і права людини. К., 1994. С.14-17.

Література:

o Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. – Л., 2000.

o Мадіссон В.В., Ларченко Л.І. та ін. Історія розвитку політичної думки. Курс лекцій. К., 1996.

o Орач Є.М. Історія політичних та правових учень. – Львів, 2006.

o Основи політичної науки. Курс лекцій. За ред.Б.Кухти. Львів. 1996.

o Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

o Рассел Б. Історія західної філософії. К., 1995.

o Себайн Дж., Торсон Т. Історія політичної думки. – К., 1997.

o Федущак-Паславська А.М. Історія політичних та правових учень. – Л., 2008.

Методичні вказівки:

Вивчення теорії Арістотеля знайомить з емпіричною методологією цього філософа. Його школа створила традицію опори на історичні факти, географічні, матеріальні і духовні фактори при поясненні таких явищ, як держава і право. Теорія Арістотеля систематизоване, звільнене від релігійного світогляду, цілісне політико-правове вчення. При підготов­­­ці до семінару, опрацюванні творів мислителя важливо звернути увагу на його теорію виникнення держави; вчення про державні перевороти; прин­­­ципи класифікації форм держави. Особливо важливим в політико-правовій концепції мислителя є розуміння етики та її співвідношення з політи­­­кою, а також справедливості як основи державно-правового буття. Важли­­­во правильно зрозуміти суть арістотелівських поглядів на право та за­­­кон, те, як він розуміє співвідношення між цими двома поняттями. Цент­­­ральним у філософській та політико-правовій концепціях Арістотеля є поняття "золотої" середини, "змішаної" форми держави. Важливо правиль­­­но зрозуміти суть цього поняття і причини того чому мислитель приділяє йому таку увагу. Важливо пам'ятати, що вчення Арістотеля про державу та її форми, право, закон та його види, політику мало визначальний вплив на ввесь подальший розвиток європейської правової та політичної думки.

ТЕМА 3.
ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ МАРКА ТУЛІЯ ЦІЦЕРОНА

1. Загальна характеристика основиних напрямків римської політич­­­ної та правової думки.

2. Загальна характеристика державно-політичної та наукової діяль­­­ності Ціцерона.

3. Ціцерона про суть і форми держави. Характеристика сенатської республіки.

4. Справедливість і право в концепції Ціцерона. Розуміння мисли­­­телем істинного закону. Основа закону за Ціцероном.

5. Ціцерон про права й обов'язки ідеального громадянина.

6. Значення та вплив праць Ціцерона в подальшому процесі розвитку теоретичних уявлень про державно-правову організацію суспільства.

Джерела:

Ціцерон. Про державу. Про закони. Про природу богів. К. 1998.

Література:

o Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. – Л., 2000.

o Зейдель Г.-Л. Політична думка стародавнього світу. Львів, 1959.

o Орач Є.М. Історія політичних та правових учень. – Львів, 2006.

o Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

o Себайн Дж., Торсон Т. Історія політичної думки. – К., 1997.

o Федущак-Паславська А.М. Історія політичних та правових учень. – Л., 2008.

o Хто є хто в європейській та американській політології. Львів, 1995.

Методичні вказівки:

Розглядаючи політичну та правову думку Древнього Риму необхідно пам'ятати, що вона розвивалася протягом тривалого історичного періоду. Базуючись на ідеях розроблених мистилелями античної Греції, в першу чергу, Платоном та Арістотелем давньоримська правова та політична думка мала свою специфіку обумовлену особливостями розвитку Древнього Риму, різними періодами в давньоримській історії. Особливе значення цього періоду в історії політичних та правових вчень полягає у виник­­­ненні самостійної науки - юриспруденції, тому особливу увагу слід звернути на засвоєння понять, створених римськими юристами. Особливу

­­­роль в розвитку політичних та правових вчень на цьому етапі відіграв знаменитий римський юрист і політичний мислитель Ціцерон, який стояв біля витоків юридизації поняття держави, її правового характеру. При вивченні політико-правових трактатів Ціцерона ("Про державу", "Про за­­­кони", "Про обов'язки") слід звернути увагу на його теорію змішаної форми держави, як можливості забезпечення "загальної згоди" всього вільного населення. Важливо зрозуміти визначення Ціцероном республіки, як "справи народу" та його вимогу "під дію закону повинні підпадати усі" які в пізніші періоди використовувалися представниками різних напрямків у правовій та політичній думці.

ТЕМА 4.
ПОЛІТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ НІККОЛО МАК`ЯВЕЛЛІ

1. Мак`явеллі про рушійні сили політики і історії.

2. Суть та походження держави за концепцією Мак`явеллі.

3. Погляди Мак`явеллі на роль релігії в суспільстві та державному житті.

4. Мак`явеллі про форми держави та їх обумовленість.

5. Правила політичного мистецтва сформульовані Мак`явеллі, їх зміст та суть. Завдання та засоби політики.

6. Роль особи правителя в концепції Мак`явеллі. Межі влади прави­­­теля над підданими.

Джерела:

Мак`явеллі Ніколло. Флорентійські хроніки. Державець. К., 1998.

Література:

o Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. – Л., 2000.

o Орач Є.М. Історія політичних та правових учень. – Львів, 2006.

o Політологія. За ред. проф. О.І.Семківа. Львів, 1993. С.51-65.

o Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995.

o Себайн Дж., Торсон Т. Історія політичної думки. – К., 1997.

o Федущак-Паславська А.М. Історія політичних та правових учень. – Л., 2008.

o Хто є хто в європейській та американській політології. Львів, 1995.

Методичні вказівки:

При вивченні даної теми слід особливу увагу звернути на процес звільнення політичної та правової думки від релігійного середньовічно­­­го світогляду і формування нових методів вивчення та осмислення держа­­­ви, права, інших державно-правових та політичних явищ, що особливо яскраво проявилося в творчості Макіавеллі. Новаторство мислителя про­­­явилося у вивченні конкретних історичних фактів реальної дійсності, їх осмислення та узагальнення. Теза про те, що божественна воля не є виз­­­начальним фактором людської історії відіграла надзвичайно важливе зна­­­чення у формуванні політичної науки, нового типу політичного мислення. Важливо, виходячи з конкретних історичних реалій та мети, досягнення якої прагнув Макіавеллі, правильно зрозуміти викладені ним правила по­­­літичного мистецтва. При аналізі класифікації форм держави необхідно звернути увагу на використання мислителем античної спадщини, його ана­­­ліз позитивних та негативних сторін кожної форми держави. Важливо та­­­кож уяснити місце творчої спадщини Макіавеллі в контексті епохи Від­­­родження, її роль та значення в подальшому процесі розвитку європейсь­­­кої правової та політичної думки.

Дата добавления: 2015-05-23