Шпеко М.К

Метод парних порівнянь. Серед методів експертної оцінки, застосованих для одержання коефіцієнтів відносної важливості факторів (параметрів, ознак, напряму розвитку і т. ін.), метод парних порівнянь вважається дуже ефективним, тому що дозволяє визначити відносну важливість факторів, коли безпосереднє порівняння стає важким.

Згідно з цим методом усі фактори порівнюються між собою послідовно, причому кожна наступна оцінка не зв’язана з попередньою.

Для полегшення процедури порівняння звичайно використовують спеціальну таблицю матрицю парних порівнянь (табл. 7.3), в якій фактори (параметри, ознаки, напрями розвитку) розміщені за горизонталями та за вертикалями (у верхньому рядку та в лівому крайньому стовпці).

Таблиця 7.3

Фактори	y 1	y 2	…	yj	…	yn
y 1	y 1: y 1	y 1: y 2	…	y 1: yj	…	y 1: yn
y 2	y 2: y 1	y 2: y 2	…	y 2: yj	…	y 2: yn
…	…	…	…	…	…	…
yi	yi: y 1	yi: y 2	…	yi: yj	…	yi: yn
…	…	…	…	…	…	…
yn	yn: y 1	yn: y 2	…	yn: yj	…	yn: yn

Для того щоб уніфікувати відповіді експертів та зробити більш простою початкову обробку даних, всім експертам повинен бути заданий однаковий спосіб оцінки (або у вигляді числа, або у вигляді відношення чисел) і одна шкала оцінок. Оцінка не повинна бути більша базового числа. Шкала оцінок не повинна бути дуже великою, але не дуже дрібною (перше знижує суворість оцінки, друге ускладнює обчислення).

Для проведення парних порівнянь можуть використовуватися різні шкали оцінок, наприклад така, що надана в табл. 7.4.

Таблиця 7.4

Оцінки парних порівнянь, а	Визначення оцінки
	Однакова важливість
	Помірна перевага одного фактора над іншим
	Суттєва або сильна перевага
	Визначна перевага
	Дуже сильна перевага
2, 4, 6, 8	Проміжні рішення між двома сусідніми оцінками
Обернені величини чисел, що наведені вище	Якщо при порівнянні одного фактора з іншим отримано одне з вищезазначених чисел (наприклад, 3), то при порівнянні іншого фактора з першим отримаємо обернену величину (тобто 1/3)

У цьому випадку експерт заповнює клітини табл. 7.3. Порівняння фактора самого з собою дає одиницю. У першій клітині першого рядка експерт пише одиницю, в другій - результат порівняння першого фактора з другим (оцінку а ₁₂), в третій – результат порівняння першого фактора з третім (оцінку а ₁₃) і т.д., переходячи до другого рядка, експерт записує в першій клітині результат порівняння другого фактора з першим (оцінку а ₂₁), в другій - одиницю, в третій - результат порівняння другого фактора з третім (оцінку а ₂₃) тощо.

Таким чином, кожен експерт незалежно від інших проводить експертизу, результати якої записуються до таблиці-матриці (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

Фактори	y 1	y 2	y 3	…	yj	…	yn
y 1	a 11=1	a 12	a 13	…	a 1 j	…	a 1 n
y 2	a 21	a 22	a 23	…	a 2 j	…	a 2 n
y 3	a 31	a 23	a 33	…	a 3 j	…	a 3 n
…	…	…	…	…	…	…	…
yi	ai 1	ai 2	ai 3	…	aij	…	ajn
…	…	…	…	…	…	…	…
yn	an 1	an 2	an 3	…	anj	…	ann

Найпростішими способами порівняння важливості факторів є такі, при яких результати порівняння визначаються цифрами: +1;0;–1 або 0;1. У першому випадку при порівнянні фактора рядка з фактором стовпця експерт ставить “1”, якщо фактор рядка сильніше впливає на процес, що розглядається, ніж фактор стовпця, якщо навпаки, то - “–1”, якщо експерт не може визначити перевагу, то - “0”. При використанні такої шкали клітинки по діагоналі не заповнюються. У другому випадку при порівнянні фактора рядка з фактором стовпця експерт ставить “1”, якщо фактор рядка вважається більш важливим, ніж фактор стовпця, якщо навпаки, то ставиться “0” (табл. 7.6). При використанні такої шкали клітинки по діагоналі також не заповнюються.

Таблиця 7.6

Фактори	y 1	y 2	…	yj	…	yn
y 1	-		…		…
y 2		-	…		…
…	…	…	…	…	…	…
yi			…		…
…	…	…	…	…	…	…
yn			…		…	-

Підсумовування оцінок по рядках і по стовпцях табл.7.6 результатів парних порівнянь дає можливість ранжирувати фактори:

у порядку зменшування сум по рядках (чим менша сума по і -му рядку, тим більша кількість факторів переважає над даним фактором y_i);

у порядку збільшення сум по стовпцях (чим більша сума стовпця j, тим над меншою кількістю факторів переважає даний фактор y_j).

Дані таких таблиць, отриманих від m експертів, зводяться в одну загальну таблицю або матрицю порівнянь, у кожній клітинці якої ij стоїть число а_ij, яке дорівнює кількості оцінок переваги і -го фактора над j -м, отриманих від усіх m експертів.

Сума чисел а_ij по рядках з наступним діленням на m дає середню ранжировку фактора y_i, яка являє собою показник узагальненої думки щодо важливості факторів (чим більша сума і -го рядка, тим більш важливе значення має і -й фактор). Щодо суми по стовпцях має місце обернена картина. Послідовність рангів факторів будується у порядку зменшення середніх сум по рядках або у порядку середніх сум по стовпцях загальної матриці порівнянь . Ранг фактора, як і в методі шкальних оцінок, визначається його порядковим номером. Для цього порівнюються суми балів кожного рядка; найбільшій сумі балів виставляється 1-й ранг (фактор найбільше впливає на розглядуваний процес). Далі виставляються ранги 2, 3, …, n у міру зменшення суми балів.

Середня оцінка балів, дисперсія цієї оцінки та інші показники визначаються за формулами, які використовуються для методу шкальних оцінок.

Слід відзначити також такі переваги методу парних порівнянь:

допускається вимірювання нерівномірно змінюваних важливостей показників;

є багато порівнянь кожного показника з іншими (підвищується точність і відкривається можливість вивчення великої кількості ознак);

метод дозволяє одержати не тільки середню оцінку показника, дану кожним експертом, а й дисперсію цієї оцінки, що дає можливість проведення більш глибокого статистичного аналізу;

експерт у процесі експертизи зосереджує свою увагу не на всіх факторах відразу, а тільки на двох, які порівнюються в даний момент (це полегшує роботу і сприяє підвищенню якості експертизи).

Метод Дельфи. Одним із перспективних методів прогнозування є метод Дельфи. В методі Дельфи замість колективного обговорення проблем проводиться індивідуальне опитування експертів звичайно в формі анкет для обчислення відносної важливості і термінів здійснення подій.

В основу методу Дельфи покладені такі положення:

питання, що ставляться перед експертами, повинні допускати можливість відповіді у вигляді числа;

експерти повинні мати достатньо інформації для того, щоб дати оцінку;

відповідь на кожне питання (оцінка) повинна обґрунтовуватися експертом.

Процедура проведення опитування проводиться в чотири тури. Під час кожного туру експерт повинен висловлювати свою думку у вигляді числа за заздалегідь підготовленою шкалою оцінок.

Під час першого туру експерт повинен дати оцінку подіям, перелік яких розроблений аналітиком. Після першого туру опитувань аналітики проводять статистичну обробку отриманих оцінок, уточнюють перелік подій та аналізують оцінки. Припустимо, що від експертів отримали деяке число оцінок. Ці оцінки упорядковуються, наприклад, у порядку зменшення. Визначається медіана, за яку беруть середній член ряду, по відношенню до якого число оцінок з початку та з кінця ряду буде однаковим. Наприклад, якщо від екс­пертів отримано 11 оцінок, то медіана буде збігатися з оцінкою N = 6 (рис. 7.3). Потім визначаються верхній та нижній квартилі, тобто інтервали N ₁ Q ₁ та Q ₃ N ₁₁.

Діапазони цих квартилів у першому наближенні дорівнює значенням оцінок ряду в інтервалі, який дорівнює 25% від початку і 25% від кінця ряду.

Таким чином, медіана і квартилі створюють на осі ряду чотири інтервали, серед яких двом середнім Q ₁ M і MQ ₃ віддається перевага.

Показники, що отримані таким чином, беруться як характеристики розподілу оцінок: медіана є характеристикою групової відповіді, а діапазон квартилів Q ₁ M і MQ ₃ – показниками розкидання індивідуальних оцінок.

Після першого туру кожному експертові повідомляється значення медіани і розмах між крайніми квартилями. Експертів, оцінки яких попали в крайні квартилі, просять обґрунтувати, тобто пояснити причини розходження з груповою думкою. Експерти можуть наводити будь-які аргументи (такі ж самі, які б приводили під час дискусії). Різниця полягає тільки в тому, що ці аргументи анонімні. Експерти можуть переглянути свою думку і при бажанні виправити оцінки. З отриманим обґрунтуванням знайомлять решту експертів, не визначаючи при цьому чиї вони. Така процедура дозволяє всім експертам враховувати обставини, які вони могли випадково не помітити, або якими зневажили в першому турі опитування.

Потім проводиться другій тур, здійснюється статистична обробка оцінок, з результатами якої знову знайомлять експертів. Всі експерти під час другого туру повинні обґрунтовувати свої оцінки, врахувати заперечення і прокоментувати їх.

Після третього туру опитування і відповідної статистичної обробки оцінок експертів, оцінки яких знову не ввійшли в інтервал між крайніми квартилями, просять надати контраргументи на користь своїх оцінок. На четвертому етапі експертизи всі обґрунтування знову доводяться до експертів, які мають останню можливість скорегувати свої відповіді. Медіана цих остаточних відповідей і береться за оцінку, найбільш близьку до єдиної думки групи експертів. Якщо експерти приходять до згоди раніше, наприклад після другого туру, то проводити всі чотири тури недоцільно.

Практика показує, що основні результати використання методу Дельфи полягають у наступному. Типовим для першого туру опитування є широке розкидання індивідуальних оцінок. За допомогою здійснення ітерацій і оберненого зв’язку індивідуальні відповіді сходяться, а групова відповідь (медіана остаточних індивідуальних оцінок) стає точнішою.

Недоліками методу є необхідність значних витрат часу на процедуру експертизи, а також неможливість прямого обговорення думок експертів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З КУРСУ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

ВАСИЛЬКІВ – 2014р.

Методична розробка включає у свій зміст програму навчальної дисципліни, перелік тестів, контрольних та проблемних питань, контрольні питання для заліку, теми рефератів. Призначена для студентів Васильківського коледжу НАУ. Завдання для самостійної роботи з курсу: «Всесвітня історія» надають методичну допомогу студентам в підготовці до семінарських занять та заліку.

Автор: Шпеко М.К. – викладач.

Обговорено на засіданні циклової комісії

Протокол № від «___»__________2014р.

Схвалено на засіданні Методичної ради коледжу і рекомендовано до використання у навчальному процесі.

Протокол № від «___»__________2014р.

П Р О Г Р А М А

Н А В Ч А Л Ь Н О Ї Д И С Ц И П Л І Н И

«Всесвітня історія»

І. ЦІЛЬОВА НАСТАНОВА

Навчальна програма з дисципліни «Всесвітня історія» призначена для студентів Васильківського коледжу НАУ на перший рік навчання.

Головною метою сучасного вищого навчального закладу в Україні є висока професійна підготовка студента та виховання громадянина України, людини сучасної, працьовитої, творчої.

Мета вивчення предмету – надання знань про сутність соціально – політичних процесів, що відбувалися й відбуваються в сучасному світі, їх об’єктивну зумовленість.

В процесі викладання даної дисципліни, самостійного вивчення студентами навчального матеріалу досягаються такі цілі:

навчальна – формування, закріплення та поглиблення наукових знань з Всесвітньої історії;

виховна – формування патріотичних, гуманних і демократичних переконань, високої моралі;

розвиваюча – формування вмінь і навичок розумової праці, розширення інтелектуальних можливостей студентів.

В наслідок вивчення дисципліни студенти повинні:

ЗНАТИ:

- визначальні методологічні принципи та методи наукових історичних досліжень;

- періодизацію історії, схожість та відмінність у історичному розвитку народів різних періодів та епох;

- принципи історичної організації та функціонування суспільства у політичній, економічній, соціальній та культурно-конфесіальній сферах життя;

- погляди фахівців на проблеми розвитку минулої і сучасної історії.

ВМІТИ:

- застосовувати методологічні принципи та методи наукового історичного дослідження;

- класифікувати та аналізувати порівняльний аналіз щодо історичного розвитку держав, країн, етносів у політичній, економічній, соціально- культурній сферах суспільного життя;

- розрізняти різні політичні режими та їх конкретну політику.

- визначати чинники суспільного реформування та пояснювати його необхідність і якісний стан;

- орієнтуватися у тенденціях і особливостях сучасного, світового,

історичного процессу. Проводити певні аналогії з історичним розвитком України;

- визначити чинники виникнення та можливі шляхи виришення глобальних проблем людства.

БУТИ ОЗНАЙОМЛЕНИМИ:

- з основними джерелами, науковими та науково-популярними публікаціями з Всесвітньої історії.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО - МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

«Всесвітня історія» - одна з базових історичних та суспільних дисциплін, що вивчає історію країн світу. Вона допомагає формувати світогляд студентів.

Запропонований курс включає новітній час. Програма побудована за проблемно-хронологічним принципом, що дає можливість висвітлювати комплекс економічних, політичних, соціокультурних, зовнішньополітичних та інших процесів в їх специфіці та взаємодії.

Навчальний курс викладається з врахуванням новітніх досліджень вітчизняних і зарубіжних спеціалістів. Він спирається на відповідні знання шкільної програми з історії, а також безпосередньо взаємодіє з базовими дисциплінами по філософії і культурології, релігієзнавству і т.п.

Мета дисципліни полягає у вивченні та інтерпретації історичних фактів та суспільних явищ різних країн, регіонів та цивілізацій,аналізу спільних рис та відмінностей у їх історичному розвитку, заснування матеріальних та інтелектуальних досягнень та можливостей людства у минулому, сучасному і у перспективі майбутнього.

Задачі вивчення дисципліни:

- визначення понятійного аппарату, принципів та методів дослідження історії, аналіз особливостей розвитку світового історичного процессу;

- викладання та аналіз історичних подій минулого і сьогодення у контексті особливостей та характерних рис розвитку державно-політичних і конфесійно-культурних систем народів і країн;

- відображення історичного досвіду державотворення, мислення і способу дій державних діячів, політиків, широкого загалу людей.

Методологічною основою вивчення «Всесвітньої історії» є діалектика.

Міжпредметні зв’язки: історія України, зарубіжна та українська література, релігієзнавство та інш.

Дисципліна «Всесвітня історія» вивчається студентами в І – ІІ семестрах в обсязі 104 години.

- 78 годин – лекційні заняття;

- 14 годин – семінарські заняття;

- 10 годин – самостійні заняття;

- 2 години – залік.

В процесі вивчення дисципліни кожен студент обов’язково пише реферат на одну із запропонованих тем, яка зараховується як контрольна робота.

Контроль та оцінка знань, умінь, навичок студентів здійснюється на семінарських заняттях.

Підсумковий контроль, призначений для визначення рівня досягнутих знань та навчальної мети проводиться у формі заліку з оцінкою.

ІІІ. ЗМІСТ

Вступ. Визначальні тенденції світового розвитку в 1914-1939 роках.

Визначальні тенденції світового розвитку в 1914-1939 роках. Періодизація світового розвитку в першій половині ХХ століття. Міжнародні відносини на початку ХХ століття.

ТЕМА 1. Перша світова війна (1914-1918рр.).

Причини та характер війни. Стратегічні плани противників. Початок бойових дій. Кампанії 1915-1916 років. Події 1917-1918 років.

ТЕМА 2.Міжнародні відносини в 1920-х роках.

Післявоєнне облаштування світу. Паризька мирна конференція в 1919. Версальський мирний договір. Договори з союзниками Німеччини. Утворення та діяльність Ліги Націй.

Недосконалість Версальскої системи договорів. Вашингтонська конференція 1921-1922 років. Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках. Генуезька конференція 1922 року. Пакт Бріана-Келлога.

ТЕМА 3. Росія. СРСР в1917-1939 роках.

Російская революція 1917 року. Причини і перебіг Лютневої революції в Росії. Утворення Тимчасового уряду. Політичні підсумки революції. Встановлення радянської влади. Громадянська війна в Росії.

СРСР в 1920-ті роки. Нова економічна політика більшовіків (НЕП). Проголошення СРСР. Внутрішньополітична боротьба в ВКП(б). Тоталітарний характер сталінського режиму. Індустріалізація в СРСР. Колективізація та її наслідки.

СРСР в 1930-ті роки. Голод 1932-33 років, його причини і масштаби. Суспільно-політична обстановка в 30-х роках. Масовий терор. Економічний розвиток СРСР в 30-х роках. Культурне та духовне життя в СРСР. Репресії проти діячів культури та науки.

ТЕМА 4. Західні демократії в 1919-1939 роках.

Сполучені Штати Америки. Зміна статусу США у світі після Першої світової війни. Період «проспериті» («процвітання»). «Велика депресія». Робітничий рух. «Новий курс» Ф. Рузвельта.

Велика Британія. Франція. Соціально-економічне становище Великої Британії після Першої світової війни. Внутрішня політика лейбористських та консервативних урядів у 20-30-х роках. Політична боротьба лівих і правих сил. Франція за уряду Народного фронту.

ТЕМА 5. Тоталітарні та диктаторські режими Західної Європи в 1919-1939 роках.

Націонал-соціалізм у Німеччині: режим влади, ідеологія і політика. Наслідки поразки у війні. Листопадова революція 1918 року. Веймарська республіка. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер. Внутрішня політика нацистського режиму.

Італія. Іспанія.

Фашизм в Італії: влада, ідеологія і політика. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни. Революція 1931 року. Громадянська війна 1936 – 1939 років. Встановлення диктатури Ф. Франко.

ТЕМА 6. Країни Центральної і Східної Європи в 1919 – 1939 рр.

Польща. Чехо-Словаччина.

Встановлення державної незалежності. Польсько-більшовицька війна 1920 року. Режим «санації» в Польщі.

Утворення Чехо-Словаччини. Внутрішня політика урядів Т. Масаріка та Е. Бенеша. «Судетська проблема» і розчленування Чехо-Словаччини.

Угорщина. Румунія.

Революція 1918 року в Угорщині. Доба Угорської радянської республіки.

Становище Румунії після Першої світової війни. Анексія Бессарабії й Буковини. Конституція 1923 року. Внутрішньополітичне становище в Румунії.

Болгарія. Югославія.

Революційний рух 1918 – 1919 років в Болгарії. Болгарія в другій половині 30-х років. Утворення Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Видовданська Конституція 1921 року. Національне питання.

ТЕМА 7. Країни Африки, Азії та Латинської Америки в 1919 – 1939 рр.

Японія. Китай.

Наслідки Першої світової війни для Японії. Мілітарізація країни. Демократичний рух. Меморандум Танаки. Посилення впливу військових. Напад на Китай в 1937 році. «Рух 4-го травня» в Китаї. Сунь Ятсен. Революційні події 1925 – 1927 років Чан Кайші. Протиборство між Гомінданом і Комуністами.

Індія. Країни Південно-Східної Азії.

Національно-визвольний рух в Індії після Першої світової війни. М. Ганді. Компанія громадянської непокори. Національно-визвольний рух народів Індонезії та В’єтнаму.

Країни Середнього і Близького Сходу. Країни Африки.

Іран у міжвоєнний період. Реза-Хан. Революція в Туреччині. Ататюрк. Арабський світ. Палестинська проблема. Країни Африки. Країни Латинської Америки. Основні тенденції розвитку країн Латинської Америки після Першої світової війни. Інтеграційні процеси в регіоні.

ТЕМА 8. Міжнародні відносини в 1919 – 1939 рр.

Зовнішньополітичні пріоритети провідних країн світу. Напрями зовішньої політики США. Загострення англо-німецьких суперечностей. Зовнішня політика Франції. Відмова Німеччини від дотримання статей Версального договору. Зовнішньополітична доктрина СРСР. Наростання загрози війни. Згуртування сил агресії. Мюнхенська угода й розчленування Чехо-Словаччини. Переддень війни.

ТЕМА 9. Друга світова війна (1939 – 1945 рр.)

Початок війни. Події 1939 – 1941 років. Причини, характер та періодизація Другої світової війни. Напад Німеччини на Польщу.

Вступ Червоної армії в Західну Україну та Західну Білорусь і приєднання їх до СРСР. Входження до складу СРСР Північної Буковини, Бессарабії, Латвії, Литви та Естонії. Радянської-Фінська війна. Окупація Німеччиною Данія, Норвегії, Бельгії, Нідерландів. Розгром Франції. Агресія на балканах.

Воєнні дії в 1941 – 1942 рр. План «Барбаросса». Напад Нмеччини на СРСР. Створення антигітлерівської коаліції. Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті. Напад Японії на Перл-Гарбор і початок бойових дій на Тихому океані. Війна в Північній Африці.

Перебіг війни у 1943 р. Воєнні дії у 1944 р. Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух опору. Завершення та підсумки війни. Світ після Другої світової війни.

ТЕМА 10. Країни Америки у повоєнний період.

США у повоєнний період. США у 40-50-х роках. США у 60-70-х роках.

США у 80-90-х роках. Канада у повоєнний період. Становище країни після Другої світової війни. Соціально-економічний розвиток країни наприкінці ХХ- на початку ХХІ століття.

ТЕМА 11. Країни Західної Європи.

Особливості суспільно-політичного та економічного розвитку країн Західної Європи у другій половині ХХ-на початку ХХІ століття. План Маршалла та відбудова економіки. Інтеграційні процеси в Європі наприкінці ХХ-на початку ХХІ ст, участь у них України.Велика Британія у повоєнний період. Франція, Німеччина та Італія у повоєнний період.

ТЕМА 12. СРСР. Нові незалежні держави.

СРСР у повоєнний період. Повоєнна розруха в країні. Відбудова господарства. Боротьба за владу після смерті Сталіна. «Видлига» (1953-1964рр.). Роки «застою» (1964-1985рр.). «Перебудова» та розпад СРСР (1985-1991рр.).

Росія, відновлені та нові незалежні держави: початок самостійного життя (1991-2000рр.). Росія у 1991-2000рр. Соціально-економічне становище Прибалтійських країн, Білорусі, Молдови, держав Закавказья та Центральної Азії.

ТЕМА 13. Країни Центральної та Східної Європи.

Встановлення радянського домінування у Східно-Європейських країнах. Встановлення комуністичних режимів. РЕВ. Наростання внутрішньої нестабільності у 50-70-х роках. Революції 80-початку 90-х рр. Їхній характер, спільні риси та особливості.

Польща. Чехо-Словаччина, Чеська та Словацька Республікі. Угорщина. Румунія. Болгарія. Югославія. Нові південнослов’янські держави.

ТЕМА 14. Країни Азії, Африки та Латинської Америки.

Японія. Китай. Індія. Країни Близького та Середнього Сходу. Країни Південно-Східної Азії. Країни Африки. Країни Латинської Америки.

ТЕМА 15. Міжнародні відносини.

Виникнення і розгортання «холодної війни» 40-60-х рр. Міжнародні відносини в 70-першій половині 80-х рр. Кінець «холодної війни» (друга половина 80-90-ті рр.).

ТЕМА 16. Розвиток культури (1945 роки – початок ХХІ століття). Глобальні проблеми людства.

Основні напрями НТР у другій половині ХХ століття та їх вплив на життя пересічного громадянина. Основні тенденції й течії розвитку світової культури. Загальна характеристика глобальних проблем сучасності та ймовірних шляхів їх подолання.

Контрольна робота № 1 Тема № 1: „Перша світова війна”. Тема № 2:

«Міжнародні відносини в 1920-х роках та суспільно-політичні рухи».

Показник варіантів:

№ варіанту	№ запитань	№ варіанту	№ запитань	№ варіанту	№ запитань
1.	1, 11, 21; 1-1-1.	5.	5, 15, 25; 5-5-5.	9.	9, 19, 29; 9-9-9.
2.	2, 12, 22; 2-2-2.	6.	6, 16, 26; 6-6-6.		10, 20, 30; 10-10-10.
3.	3, 13, 23; 3-3-3.	7.	7, 17, 27; 7-7-7.
4.	4, 14, 24; 4-4-4.		8, 18, 28; 8-8-8.

Особливості оцінювання 1-10 варіантів:

Повна відповідь на завдання першого рівня оцінюється 3 балами (3х3=9 балів)

Повна відповідь на завдання ІІ, ІІІ, та ІУ рівнів оцінюється по 1 балу (1х3=3 бали).

Особливості оцінювання 11-13 варіантів:

Повна відповідь на 1 і 3-є завдання оцінюється 2 балами (2х2 = 4 бали);

Повна відповідь на друге завдання оцінюється 1 балом;

Повна відповідь на четверте завдання оцінюється 4 балами.

(Оскільки ці завдання розраховані лише 9 балами їх одержують студенти за бажанням)

І рівень:

1. Дайте характеристику І періоду світового розвитку;

2. Дайте характеристику ІІ періоду світового розвитку;

3. Дайте характеристику ІІІ періоду світового розвитку;

4. Дайте характеристику ІУ періоду світового розвитку;

5. Дайте характеристику У періоду світового розвитку;

6. Дайте характеристику УІ періоду світового розвитку;

7. Визначте причини І світової війни;

8. Визначте привід до І світової війни;

9. Визначте тенденції світового розвитку 1900 – 1939 р.;

10. Поясніть що таке план Шліффена і який принцип його здійснення;

11. Визначте долю українських земель в І світовій війні;

12. Поясніть що таке „14 пунктів”?

13. Визначте наслідки І світової війни;

14. Визначте нову політичну розстановку сил після І світової війни;

15. Що ви знаєте про Паризьку конференцію?.

16. Визначте умови Версальського договору;

17. Визначте умови Сен-Жерменського мирного договору;

18. Визначте умови Нейїського мирного договору;

19. Визначте умови Севрського мирного договору;

20. Що ви знаєте про Вашингтонську конференцію?

21. Що ви знаєте про Генуезьку конференцію?

22. Що ви знаєте про договір в Рапалло?

23. Що ви знаєте про пакт Бріана – Келлога?

24. Що ви знаєте про план Дауеса?

25. Визначте характерні риси консерватизму.

26. Визначте характерні риси лібералізму.

27. Визначте характерні риси соціал – демократії.

28. Визначте характерні риси комуністичного руху.

29. Визначте характерні риси національно – визвольного руху;

30. Визначте особливості робітничого руху.

Рівень ІІ. Хто є хто? Рівень ІІІ. Поясніть дати: Рівень ІУ: поясніть поняття:

1. Й. Сталін; 2. Бела Кун; 3. Л. Троцький; 4. Б. Муссоліні; 5. А. Гітлер; 6. В. Ленін; 7. В. Вільсон; 8. Ж. Клемансо; 9 Ллойд – Джордж; 10. О. Брусилов;

1. 1.08.1914 р. 2. 1882 р.; 3. 1907 р.; 4. 1919 – 1920; 5. 1921 – 1922 р.; 6. 11.11.1918; 7. 1924 р. 8. 1928 р.; 9. 1922 р.; 10. 1917 р..

1. Версальсько – Вашингтонська система; 2. „Верденська м”ясорубка”; 3.Лібералізм; 4.Фашизм; 5. Брусиловський прорив; 6. Ліга Націй; 7. Тенденції; 8. Консерватизм; 9. Соціал – демократія; 10. Комунізм; 11. Тоталітаризм; 12. Підводна війна; 13. Комінтерн; 14. Соцінтерн; 15. Диктатура пролетаріату; 16. Шовінізм; 17.Репарація; 18. Ратифікація; 19. Мілітаризація. 20. Версальська система договорів; 21. Вашингтонська система.

Варіант 11

1 .Визначте хронологічну послідовність подій:

а) Генуезька конференція;

б)битва під Верденом;

в) вступ у війну Італії;

г) революція в Німеччині.

2.Коли відбулись наведені нижче події?

-Початок Першої світової війни.

-Битва на Соммі.

-Утворення Ліги Націй.

3.Поясніть термін або поняття.

-План Шліффена.

-Плебісцит.

-Версальсько-Вашингтонська система договорів.

4. Які протиріччя виникли на Паризькій мирній конференції, і як вони вирішувались?

Варіант 12

1. Визначте хронологічну послідовність подій:

а) Вашингтонська конференція;

б) більшовицький переворот в Росії;

в) укладення перемир`я на Східному фронті;

г) капітуляція Болгарії;

д)Тріанонський мирний договір.

2.Коли відбулись наведені нижче події?

Підписання пакта Бріана-Келлога…

Брусиловський прорив…

Сен-Жерменський мирний договір…

3.Поясніть термін або поняття:

Рейнська демілітаризована зона…

Репарації…

Підводна війна…

Дата добавления: 2015-05-23