Тема 3. Методи наукового дослідження

1. Характеристика поняття «наукового методу». Класифікація методів науково-педагогічного дослідження.

2. Теоретичні методи педагогічного дослідження.

3. Емпіричні методи дослідження.

4. Опитувальні методи дослідження (бесіда, анкетування, тестування)

5. Вивчення і узагальнення педагогічного досвіду

6. Вибір методів дослідження

1. Методологія науки (від грец. mеthodos i logos) – вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання. Методологічний апарат включає в себе:

- принципи організації та проведення наукового дослідження;

- методи наукового дослідження;

- науковий аппарат: понятійно-категоріальну основу наукового дослідження (актуальність, наукова новизна, теоретична та практична значущість, проблематика, об’єкт, предмет, гinотеза, мета та завдання).

Методологічна засада педагогіки – наукове підґрунтя пояснення основних педагогічних явищ і розкриття їх закономірностей.

У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження. Метод науково-педагогічного дослідження – шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.

Метод – це інструмент для вирішення головної задачі. Тобто, метод (від грецького слова metodos (методос) – буквально шлях до чого-небудь) означає спосіб досягнення мети, визначальним чином упорядковану діяльність.

Методика дослідження – це система правил використання методів, прийомів та способів для проведення будь-якого дослідження. Свідоме застосування науково обґрунтованих методів слід розглядати як найсуттєвішу умову отримання нових знань. Дослідник, який добре знає методи дослідження і можливості їх застосування, витрачає менше зусиль і працює успішніше, ніж той, хто у своєму дослідженні спирається лише на інтуїцію або діє за принципом «спроб і помилок». Звісно, що точні і правильні методи – не єдині компоненти, що забезпечують успішність наукового дослідження. Методи не можуть, наприклад, замінити творчу думку дослідника, його здібність аналізувати, робити висновки і передбачення.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку розвитку окремих якостей як на певному віковому відрізку, так і впродовж усього процесу дослідження, забезпечити постійне отримання відомостей про дитину з якнайбільшого числа джерел, від найкомпетентніших осіб, які постійно спілкуються, взаємодіють з нею, що дасть змогу аналізувати не лише перебіг процесу, його результати, а й умови, в яких він відбувається.

За ієрархією (підпорядкуванням) методи дослідження поділяють на: загальні (філософські), загальнонаукові (загальні для всіх наук), часткові (для окремих наук), конкретно-наукові (для однієї конкретної науки) та спеціальні (для розділу конкретної науки).

Загальнонаукові методи широко та ефективно використовуються в переважній більшості наук і доводять об'єктивність основних законів розвитку та функціонування об'єктів дослідження. Характерною рисою цих методів є те, що вони спочатку зароджувалися в межах тієї чи іншої окремої галузі науки, а згодом набували загального міжнаукового значення. До їх особливостей можна віднести:

· зв'язок з математичними і логічними методами;

· цілісність понятійного апарату (розгляд понять у системі);

· взаємопроникнення ідей і понять;

· відігрівання ролі “проміжної” методології між філософією та фундаментальними теоретичними положеннями.

Конкретно-наукові методи є специфічними засобами пізнання в окремих науках (біології, фізіології, психології, педагогіці, соціології та ін.), що відрізняються між: собою ступенем узагальнення та використання у пізнанні. Конкретно-наукові методи, які є основними для однієї галузі знань, існують в інших, як допоміжні. У педагогічних дослідженнях, наприклад, із конкретно-наукових методів часто використовуються соціологічні (усне опитування (інтерв'ю), анкетування, ранжування); психологічні (тестування, соціометрія) та ін.

Спеціальні методи використовують з метою об'єктивного вивчення досліджуваних явищ. До них відносять: звукозапис, циклографію, кімографію, кімоциклографію, кінографію, осцилографію, окулографію, хронометраж та ін.

Система методів науково-педагогічного дослідження складається з власне педагогічних, традиційних, а також методів, запозичених педагогікою з інших наук.

Цілком закономірно, що метод тримає в руках долю дослідження; тобто від вибору та правильного використання методів – цих інструментів наукового пізнання, які застосовує дослідник, – залежить одержання істинних знань. Істинними повинні бути не лише результати дослідження, але й ті шляхи, які ведуть до них.

Виявлення істини вимагає не лише збирання фактів, але й правильності їх опрацювання. Факти мають науково-пізнавальну і цінність лише тоді, коли вони систематизовані, коли між ними не випадкові залежності, а визначені причини та наслідки.

Процес і результати науково-педагогічного дослідження фіксуються багатьма способами. Для цього вироблено певні типи документації: анкети, плани спостереження, здійснення педагогічних експериментів, втілення результатів дослідження в практику, магнітофонні записи, фотокартки, кінострічки; протоколи обговорення уроків, виховних заходів та ін.; конспекти опрацьованої літератури, архівних матеріалів; описи досвіду роботи шкіл та інших виховних закладів; статистичні дані, математичні обчислення.

Виходячи з того, що кожне наукове дослідження може відбуватися на двох рівнях: емпіричному (коли здійснюється процес накопичення фактів) і теоретичному (здійснюється узагальнення знань), то відповідно до них, загальні методи дослідження умовно ділять на три групи:

теоретичні (абстрагування, узагальнення);

емпіричні (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);

емпірико-теоретичні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, ідеалізація, моделювання).

На емпіричному рівні переважає живе споглядання (чуттєве пізнання), раціональний момент тут наявний, але має підпорядковане значення. Тому досліджуваний об’єкт відображається переважно з боку зовнішніх зв’язків та проявів, що доступні живому спогляданню. Збирання фактів, їх первинний опис, узагальнення, систематизація – характерні ознаки емпіричного пізнання. До основних методів, які використовуються на емпіричному рівні дослідження, можуть бути віднесені: спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент.

Теоретичний рівень дослідження пов’язаний з більш глибоким аналізом фактів, з проникненням у сутність досліджуваних явищ, з пізнанням та формулюванням законів, тобто з поясненням реальної дійсності. До основних методів, які використовуються на теоретичному рівні дослідження, можуть бути віднесені: індукція і дедукція, ідеалізація, формалізація та інші.

Таким чином, дослідник повинен обрати серед розмаїття методів такі, що найбільш повно та ефективно дозволять вирішити поставлене завдання.

Вимоги до наукового методу:

· детермінованість методу, тобто обумовленість закономірностями як об'єкта, так і пізнавальної діяльності;

· заданість методу ціллю дослідження, тобто відповідність усіх компонентів методу цілі дослідження;

· результативність та надійність методу, тобто наявність результату із високим ступенем вірогідності;

· - ефективність як умова досягнення мети із мінімальними зусиллями та максимальним результатом;

· економічність як можливість досягнення конкретних ре­зультатів без впровадження додаткових зусиль;

· доступність у розумінні та застосуванні.

Дата добавления: 2015-05-23