У методі фотометрії полум’я для визначення концентрації використовують прямолінійну залежність інтенсивності аналітичного сигналу (випромінювання) від концентрації розчинів. Метод вимагає еталонів, тобто розчинів з точно відомою концентрацією. Звичайно застосовують метод градуювального графіка, який будують у координатах сила фотоструму I – концентрація C(B). Замість сили струму по осі ординат іноді відкладають умовні одиниці, визначені калібруванням шкали приладу. Для цього встановлюють.
стрілку гальванометра на нуль під час відсутності елемента, що визначається, в розчині і на 100 % при максимальній концентрації еталонного розчину Градуювальний графік може бути спотворений при дуже низьких концентраціях (відбувається іонізація атомів) і при високих концентраціях (має місце самопоглинання світла незбудженими атомами).
Якщо відомий інтервал лінійної залежності I від C, можна скористатися методом обмежуючих розчинів. Для цього вибирають два еталони (один із трохи меншою С1, інший – з більшою С2 концентрацією, ніж у випробовуваному розчині Сх) і вимірюють їхню інтенсивність I. Вміст речовини у розчині, який аналізують, знаходять за формулою
.
Якщо склад досліджуваних зразків невідомий або відрізняється від еталонів (наприклад, аналіз природних об’єктів), то рекомендується використовувати метод добавок. При цьому готують три розчини: перший – досліджуваний розчин з концентрацією Сх; другий – досліджуваний розчин, до якого додана відома кількість стандартного розчину елемента, що визначається, (Сх+С1); третій – досліджуваний розчин з добавкою стандартного розчину, приблизно в 2 рази більше, ніж у другому (Сх+С2).
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2025) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление