Способи визначення концентрації розчинів

У методі фотометрії полум’я для визначення концентрації використовують прямолінійну залежність інтенсивності аналітичного сигналу (випромінювання) від концентрації розчинів. Метод вимагає еталонів, тобто розчинів з точно відомою концентрацією. Звичайно застосовують метод градуювального графіка, який будують у координатах сила фотоструму I – концентрація C(B). Замість сили струму по осі ординат іноді відкладають умовні одиниці, визначені калібруванням шкали приладу. Для цього встановлюють.

стрілку гальванометра на нуль під час відсутності елемента, що визначається, в розчині і на 100 % при максимальній концентрації еталонного розчину Градуювальний графік може бути спотворений при дуже низьких концен­траціях (відбувається іонізація атомів) і при високих концентраціях (має місце самопоглинання світла незбудженими атомами).

Якщо відомий інтервал лінійної залежності I від C, можна скористатися методом обмежуючих розчинів. Для цього вибирають два еталони (один із трохи меншою С₁, інший – з більшою С₂ концентрацією, ніж у випробовуваному розчині С_х) і вимірюють їхню інтенсивність I. Вміст речовини у розчині, який аналізують, знаходять за формулою

.

Якщо склад досліджуваних зразків невідомий або відрізняється від ета­лонів (наприклад, аналіз природних об’єктів), то рекомендується використовувати метод добавок. При цьому готують три розчини: перший – досліджуваний розчин з концентрацією Сх; другий – досліджуваний розчин, до якого додана відома кількість стандартного розчину елемента, що визначається, (С_х+С₁); третій – досліджуваний розчин з добавкою стандартного розчину, приблизно в 2 рази більше, ніж у другому (С_х+С₂).

, .

Дата добавления: 2015-05-23