Моделі фінансових відносин країн з розвиненою ринковою економікою

Розподіл і перерозподіл ВВП може здійснюватись за різними схемами, згідно з якими будуються моделі фінансових відносин у суспільстві. В основі побудови фінансової моделі суспільства лежать роль і місце в ній держави. Моделі розрізняються за двома ознаками:

а) за послідовністю розподілу ВВП;

б) за рівнем державної централізації ВВП.

За послідовністю розподілу ВВП розрізняють дві моделі — ринкової й адміністративної економіки. Їх розглядають виходячи з розподілу новоствореної вартості — національного доходу, домінуючими складовими якого є заробітна плата і прибуток. Він є основним і обов’язковим об’єктом розподілу. Основним за питомою вагою і значущістю. Обов’язковим, оскільки не може бути нерозподіленим — інакше зупиниться процес відтворення виробництва.

Фінансова модель ринкової економіки є основною, вона пройшла значний історичний шлях розвитку і домінує у світі. Сутність її дуже проста і логічна: спочатку вартість реалізованого національного доходу розподіляється між тими, хто зайнятий у його створенні. Це власники засобів виробництва, котрі отримують прибуток, і робітники та службовці, яким виплачується заробітна плата.

Характерна ознака моделі полягає в тому, що держава отримує свої доходи насамперед на основі перерозподілу національного доходу.

Модель є відкритою, зрозумілою і точно характеризує фінансові реалії у суспільстві:

по-перше, у ній точно відображається рівень доходів кожної юри­дичної і фізичної особи, який, у свою чергу, характеризує їх вклад у створення національного доходу;

по-друге, достовірно визначається рівень оподаткування: кожний суб’єкт точно знає, скільки він заробляє і скільки віддає;

по-третє, чітко зафіксовано стимули до зростання доходів на основі зростання виробництва і підвищення продуктивності праці.

Пропорції первинного розподілу національного доходу між підприємцями і робітниками та службовцями регулюються:

· ринковими відносинами;

· у законодавчому порядку.

Ринкові відносини сприяють установленню оптимальних пропорцій між заробітною платою і прибутком. З одного боку, кожний суб’єкт заінтересований у збільшенні своєї частки. Однак, з іншого, — є певні об’єктивні обмеження, які ведуть до того, що кожний суб’єкт заінтересований у доходах іншого. Так, для підприємців украй необхідним є високий рівень доходів населення, оскільки це сприяє розширенню обсягу продажу, а значить, і забезпеченню формування прибутку. Робітники і службовці заінтересовані в прибутку підприємства, тому що він створює передумови для розвитку виробництва, а відтак і зростання заробітної плати. При цьому переважну частку в національному доході у сучасних умовах займає саме заробітна плата, тоді як обсяги прибутку мінімізуються потребами виробничого розвитку.

Законодавче регулювання полягає у встановленні мінімального рівня оплати праці й обмеженні максимального рівня рентабельності на основі застосування економічних інструментів, наприклад податку на надприбуток.

Пропорції перерозподілу національного доходу регламентуються тіль­ки законодавчими актами.

За рівнем державної централізації ВВП у рамках фінансової моделі ринкової економіки умовно можна виділити три основні моделі: американську, західноєвропейську та скандинавську.

Американська модель, яка заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним рівнем бюджетної централізації» 25—30%. Фінансове втручання в економіку зведене до мінімуму. У соціальній сфері забезпечуються тільки ті верстви населення, які не в змозі обійтися без державної допомоги.

Модель створює максимальну фінансову стимуляцію: з одного боку, вона дає можливість заробляти, з іншого — вимагає цього. Це досить жорстка і жорстока модель, але вона водночас і високоефективна, оскільки заснована, по суті, на примусовій фінансовій стимуляції.

Західноєвропейська модель характеризується поміркованим рівнем централізації ВВП у бюджеті» 35—45%. За рахунок вищого рівня централізації ВВП більш розгалуженою є і державна соціальна сфера, насамперед у галузі освіти. Сутність моделі зводиться до паралельного функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.

Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюд­жетної централізації ВВП — 50—60%. Відповідно вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою як у галузі освіти, так і охорони здоров’я. Вона створює клімат упевненості й соціальної врівноваженості. Однак така модель можлива тільки за умов, по-перше, високого рівня ВНП на душу населення, який забезпечує високий рівень і суспільного, і індивідуального споживання, і, по-друге, високого рівня культури та свідомості народу, відповідного ставлення до праці й поваги до дер жавного сектора.

1. Фінанси суб’єктів господарювання як економічна категорія, їх ознаки та функції.

2. Економічна сутність фінансів суб’єктів господарювання. Об’єкти і суб’єкти фінансових відносин мікрорівня.

3. Функції фінансів суб’єктів господарювання.

4. Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання, їх характеристика.

5. Методи та принципи організації фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

6. Принципи кошторисного фінансування.

7. Фінансові принципи та мета організації неприбуткової діяльності.

8. Принципи організації фінансів комерційних підприємств.

9. Фінансові ресурси комерційних підприємств, їх склад, джерела формування та напрями використання.

10. Джерела формування власних, залучених і запозичених фінансових ресурсів функціонуючих підприємств.

11. Вплив форми власності на формування та використання фінансових ресурсів підприємств.

12. Доходи підприємства, їх економічна характеристика та класифікація.

13. Витрати підприємства, їх склад та класифікація.

14. Розподіл грошових надходжень суб’єктів господарювання від реалізації продукції, робіт і послуг. Загальний і чистий прибуток.

15. Фінансові результати діяльності підприємств, фактори, що впливають на їх формування.

16. Сутність, види та функції прибутку.

17. Напрями розподілу і використання чистого прибутку підприємства.

18. Підприємницькі та фінансові ризики в діяльності суб’єктів господарювання, їх мінімізація.

19. Банкрутство і фінансова санація підприємств.

20. Особливості і завдання фінансової політики суб’єктів господарювання.

21. Сутність та особливості функціонування корпоративних фінансів. Функції фінансів корпорацій.

22. Капітал корпорації, його структура, ціна та ризик. Поняття левериджу.

23. Роль корпорацій на фінансовому ринку.

24. Поняття дивіденду, форми виплати дивідендів. Поняття дивідендної політики корпорації.

25. Дивідендна політика корпорації, її види.

26. Обґрунтуйте відмінності в джерелах формування фінансових ресурсів комерційних підприємств і бюджетних установ.

27. Поясніть відмінності між грошовими надходженнями, грошовими доходами, загальним і чистим прибутком підприємств.

28. Поясніть, яким чином держава впливає на фінансову діяльність суб’єктів господарювання.

29. Поясніть відмінності між залученими та запозиченими фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання.

30. Зміцнення фінансів підприємницьких структур як необхідна передумова сталого економічного зростання в Україні.

31. Визначення домогосподарства як економічної одиниці та його характеристика як суб’єкта фінансових відносин.

32. Сутність фінансів домогосподарств, їх ознаки та призначення.

33. Функції фінансів домогосподарств.

34. Доходи домогосподарств і джерела їх формування.

35. Витрати домогосподарства, їх види і класифікація.

36. Грошові заощадження домогосподарств, їх сутність та класифікація.

37. Інвестиційний портфель домогосподарств. Фактори, що впливають на його формування.

38. Напрями інвестування заощаджень домогосподарств. Фінансові та нефінансові активи домогосподарств.

39. Банківське кредитування населення.

40. Роль домогосподарств на фінансовому ринку. Споживча поведінка домогосподарств. Гранична схильність до споживання.

41. Обґрунтуйте, яким чином держава може впливати на рівень доходів і купівельну спроможність домогосподарств.

42. Поясніть відмінності між фінансовими ресурсами та доходами домогосподарств.

43. Об’єктивна необхідність і роль страхування у забезпеченні суспільного відтворення та проведенні соціальної політики.

44. Сутність і специфічні ознаки страхування як фінансової категорії.

45. Суб’єкти страхових відносин, їх функції.

46. Функції страхування.

47. Об’єкти страхових відносин. Обов’язкове та добровільне страхування.

48. Галузі страхування та їх характеристика. Форми страхування.

49. Перестрахування та співстрахування, їх сутність та організація.

50. Форми організації фондів страхового захисту, їх переваги і недоліки.

51. Страховий ринок: поняття та організаційна структура. Страхова послуга як специфічний товар на страховому ринку.

52. Інституціональна структура страхового ринку та її характеристика. Посередництво на страховому ринку.

53. Державне регулювання страхової діяльності. Страховий нагляд, його призначення і організація. Законодавче забезпечення страхування в Україні.

54. Суб’єкти страхового ринку, їх функції. Роль держави на страховому ринку.

55. Обґрунтуйте, що колективне страхування є найбільш ефективною формою створення страхових фондів.

56. Обґрунтуйте переваги і недоліки фондів самострахування та колективних страхових фондів.

57. Обґрунтуйте взаємозв’язки між страховим і фінансовим ринками.

58. Обґрунтуйте роль страхування у реалізації соціальної політики держави.

59. Обґрунтуйте необхідність і доцільність розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні.

60. Поясніть відмінності між страховиком, страхувальником і застрахованим.

61. Поясніть відмінності між страховим полем і страховим портфелем.

62. Поясніть відмінності між страховою премією та страховим відшкодуванням.

63. Фінансовий ринок як економічна категорія, його призначення та економічні передумови функціонування.

64. Функції фінансового ринку.

65. Суб’єкти фінансового ринку. Місце і роль держави на фінансовому ринку.

66. Державне регулювання фінансового ринку в Україні.

67. Сегменти фінансового ринку, їх специфіка та особливості функціонування.

68. Ринок грошей і ринок капіталів, їх призначення і характеристика.

69. Основні та інфраструктурні учасники фондового ринку, їх характеристика.

70. Фінансові посередники на ринку цінних паперів, їх функціональне призначення.

71. Інструменти фінансового ринку, їх класифікація.

72. Інструменти кредитного ринку і ринку цінних паперів.

73. Сутність цінних паперів, їх економічна та юридична характеристика.

74. Класифікація цінних паперів.

75. Класифікація фондового ринку за характером руху інструментів і формою його організації.

76. Функції фондової біржі.

77. Фінансові послуги, їх види та характеристика.

78. Обґрунтуйте, яким чином ринок цінних паперів поєднує державні, інституційні та індивідуальні інтереси.

79. Обґрунтуйте, в чому полягає роль брокерів, дилерів та андеррайтерів на ринку цінних паперів.

80. Обґрунтуйте переваги біржового ринку цінних паперів перед позабіржовим ринком.

81. Поясніть відмінності між первинним і вторинним ринком цінних паперів.

82. Поясніть відмінності між процентними, дисконтними і конвертованими облігаціями.

83. Поясніть відмінності між такими видами цінних паперів, як акція та облігація.

84. Поясніть відмінності між індикативною та регулятивною функціями фондової біржі.

85. Поясніть відмінності між такими видами фінансових послуг, як лізинг і факторинг.

86. Фінансовий менеджмент, його сутність і форми.

87. Суб’єкти державного фінансового менеджменту, їх функції.

88. Бюджетний менеджмент, його сутність і структурні елементи.

89. Податковий менеджмент, його сутність і складові.

90. Фінансовий менеджмент підприємницьких організацій, його сутність і завдання.

91. Суб’єкти бюджетного та податкового контролю, їх функції.

92. Макрофінансове бюджетування в системі бюджетного менеджменту.

93. Обґрунтуйте, чому фінансове планування і прогнозування посідають центральне місце у фінансовому менеджменті.

94. Обґрунтуйте необхідність управління фінансовими потоками, та роль вищих державних органів влади у цьому процесі.

95. Обґрунтуйте, чому Міністерство фінансів України займає центральне місце в системі управління фінансами держави.

96. Сутність та функціональне призначення міжнародних фінансів.

97. Інституціональна структура міжнародних фінансів.

98. Світовий фінансовий ринок, його призначення і складові.

99. Сегменти міжнародного фінансового ринку.

100. Міжнародний ринок капіталів, його сегменти та інституціональна структура.

101. Основи фінансів міжнародних організацій. Характеристика бюджету ООН.

102. Функції і напрями діяльності Міжнародного валютного фонду.

103. Кредитна діяльність Міжнародного валютного фонду.

104. Сфери діяльності групи Світового банку

105. Кредитні операції Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

106. Фінансова безпека держави, її сутність і місце в системі економічної безпеки.

107. Складові фінансової безпеки держави.

108. Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці держави.

109. Основи формування механізму фінансової безпеки.

110. Обґрунтуйте, у чому полягає зв’язок фінансової безпеки держави з фінансовою безпекою суб’єктів господарювання.

111. Податкові системи країн з розвиненою ринковою економікою, тенденції їх розвитку.

112. Склад і структура бюджетних доходів і видатків країн з розвиненою ринковою економікою.

113. Моделі фінансових відносин країн з розвиненою ринковою економікою.

114. Боргова політика розвинених країн.

115. Бюджет Європейського Союзу: джерела формування доходів і напрями використання бюджетних коштів.

116. Видатки бюджету Європейського Союзу, їх склад і структура.

117. Податкова політика Європейського Союзу.

118. Уніфікація та гармонізація податків у країнах Європейського Союзу.

119. Фінансові проблеми Європейського Союзу.

120. Завдання та сфери діяльності європейських фінансових інституцій (Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку).

Дата добавления: 2015-05-23