Плата (податок) за землю

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

— заходів щодо раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості грунтів;

— відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов’язані з веденням господарства на землях гіршої якості;

— розвитку інфраструктури населених пунктів.

Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Структурно-логічну схему податку на землю зображено на рис. 5.5.

Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України «Про плату за землю» від 19.06.1996 р.

Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (в тому числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та землекористувачі (в тому числі орендарі).

Стягуючи плату за землю, дотримуються такого розмежування: землі сільськогосподарського призначення (придатні для сільськогосподарського виробництва або призначені для цієї мети); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, встановлених законодавством).

Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з одного гектара сільськогоспо­дарських угідь у відсотках від їхньої грошової оцінки.

Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку (у копійках за 1 м²). Ці ставки диференційовано залежно від кількості населення в населеному пункті: вони збільшуються зі збільшенням його кількості.

Рис. 5.5. Структурно-логічна схема плати (податку) за землю

Передбачено також застосування підвищених коефіцієнтів до встановлених ставок у населених пунктах курортних зон Чорноморського узбережжя, гірських і пригірських районах Карпат, в інших рекреаційних районах.

Місцеві Ради можуть диференціювати і затверджувати ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місцезнаходження земельної ділянки на території населеного пункту та її функціонального використання.

З 1 липня 1997 року ставки податку на землю підвищені в 1,81 раза проти ставок, передбачених Законом «Про плату за землю».

Джерела і порядок сплати земельного податку. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого надають відповідні дані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування.

Щодо знов уведених земельних ділянок розрахунки податку здійснюються протягом місяця з дня виникнення права власності або користування ділянкою.

Якщо земельна ділянка, що на ній розміщено будівлю, перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з них, пропорційно до його частки власності на будівлю.

Платники земельного податку (крім виробників сільськогосподарської та рибної продукції, а також фізичних осіб) вносять податок щомісяця (до 15 числа наступного за звітним місяця). Виробники сільськогосподарської і рибної продукції, а також фізичні особи вносять податок до 15 серпня — 15 листопада поточного року.

Розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою учасників договору оренди — орендодавця (власника) та орендаря.

Суб’єкти господарської діяльності сплачують земельний податок за рахунок їхнього прибутку. Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат. Отже, він зменшує суму оподаткованого прибутку, а відтак, і податку на прибуток. Крім того, для підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському обороті.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується штраф (пеня) в розмірі 0,3% суми заборгованості за кожний день несплати. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю.

Згідно з Указом Президента України від 18 червня 1998 р. «Про фіксований сільськогосподарський податок» з 1 січня 1999 р. передбачено внесення змін в оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, котрі використовують землю як засіб виробництва.

1. Для сільськогосподарських товаровиробників встановлюється — фіксований сільськогосподарський податок замість таких нині чинних податків і зборів:

— податок на прибуток підприємств;

— плата (податок) за землю;

— податок із власників транспортних засобів;

— комунальний податок;

— збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

— збір на обов’язкове соціальне страхування;

— збір у Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

— збір на фінансування будівництва автошляхів;

— збір у Державний інноваційний фонд;

— збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

2. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські товаровиробники різних організаційно-право­вих форм господарювання та власності (колективні й державні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, агрофірми, фермерські господарства), в яких валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства.

3. Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку:

а) сільськогосподарські товаровиробники, у котрих валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менше 50% загальної суми валового доходу;

б) сільськогосподарські товаровиробники, у котрих сума податків та зборів, включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку, що її було нараховано у 1997 р., перевищує суму фіксованого податку, нараховану згідно з нормами указу, більше ніж у два рази.

4. За об’єкт оподаткування береться площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або на умовах оренди.

5. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової їх оцінки в таких розмірах:

— для ріллі, сіножатей та пасовищ — 1,3;

— для багаторічних насаджень — 0,3.

6. Платники фіксованого сільськогосподарського податку визначають його остаточну суму за підсумками звітного (податкового) року і сплачують до 20 січня року, що настає за звітним.

Протягом звітного (податкового) року щомісяця (до 20 числа) вказаний податок сплачується рівними частками, але не менше 60% сум податків та зборів, включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку за попередній звітний (податковий) рік.

Дата добавления: 2015-05-23