Приклад. Підприємству необхідно закупити сировини та півфабрикатів для організації виробництва продукту х у сумі 1870 тис

Підприємству необхідно закупити сировини та півфабрикатів для організації виробництва продукту х у сумі 1870 тис. грн. Власних джерел воно має лише 1270 тис. грн. Відтак підприємство відчуватиме додаткову потребу в оборотних коштах у сумі 600 тис. грн., яка може бути задоволена за рахунок кредиту.

Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким чином. На першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного вироб­ництва, готової продукції.

На другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна користуватися формулою:

К_о.б = ОК – ОК_н – ОК_пр + КЗ,

де К _о.б — необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

ОК — потреба в оборотних коштах;

ОК_н — власні оборотні кошти на початок періоду;

ОК_пр — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ — зменшення кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти ви­значається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

Власні кошти для фінансування інвестиційних програм складають­ся з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво.

Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів — це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення та виплати відсотків за користування. Період залучення кредиту визначається банком. Практика свідчить, що нині в Україні у зв’язку з високою інфляцією цей строк не перевищує 3 місяців.

У банківській практиці для визначення розмірів кредиту використовується метод, коли позика видається не в повному обсязі, а за мінусом визначеної частини у відсотках до заявленої величини кредиту. Ця величина для кожного підприємства може бути різною, виходячи з його кредитоспроможності і ступеня ризику кредитування.

7.1.2. Класифікація кредитів, що надаються підприємствам

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

— за кредиторами;

— за формами та видами;

— за метою використання;

— за терміном надання;

— за забезпеченням;

— за порядком надання.

Кредиторами підприємств можуть бути:

¨ банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (бан­ківський, лізинговий кредити);

¨ підприємства (комерційний кредит);

¨ держава (державний кредит);

¨ міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

Форми та види кредитів зображено на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Форми та види кредитів, що надаються підприємствам

До видів кредитів належать:

¨ банківський;

¨ комерційний;

¨ державний;

¨ лізинговий.

Банківський кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання.

Лізинговий кредит — це стосунки між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний — у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у грошовій формі. Комер­ційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно).

Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами — факторинговими та лізинговими компаніями.

В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв’язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських кредитів.

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що направлені на фінансування:

¨ оборотних коштів;

¨ основних засобів.

Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств.

За терміном надання виділяють короткострокові, середньо­строкові, довгострокові кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв’язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.

Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об’єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.

Сьогодні в Україні переважна роль надається короткостроковим кредитам.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:

¨ забезпечені;

¨ бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема:

¨ нерухомістю;

¨ цінними паперами;

¨ товарно-матеріальними цінностями;

¨ дебіторською заборгованістю тощо.

Забезпечення кредитів може також здійснюватись: правами підприємств на інтелектуальну власність, землю; гарантіями (банків, коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (поручи­тельство, поліс страхової компанії).

До забезпечених кредитів належать комерційний та лізинговий. Банківський та державний кредити можуть бути як забезпеченими, так і незабезпеченими, але переважно вони надаються підприємствам під забезпечення.

Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1–10 днів).

Порядок надання кредиту передбачає такі види позик:

¨ прямі;

¨ синдикатні;

¨ позики участі.

Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором.

Синдикатні позики надаються тоді, коли підприємству-позичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об’єд­нуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

Різновидом синдикатної позики є консорціальний кредит.

У консорціальній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект.

Для одержання консорціального кредиту підприємство-позичаль­ник передає в банк такі документи:

1) прохання про видачу кредиту (з визначенням характеру своєї діяльності, фінансового стану);

2) заявку із зазначенням даних щодо мети кредиту, напрямків його використання й терміну погашення;

3) ТЕО (техніко-економічне обгрунтування);

4) інформацію щодо юридичних осіб-гарантів, які за неспроможності підприємства погасити кредит сплачуватимуть банку суму гарантії;

5) строкові зобов’язання;

6) інші документи.

Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.

Позики участі — банки передають (переуступають) частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника, а умови такої позики відрізняються від умов надання початкового кредиту.

Дата добавления: 2015-05-23