Класифікація країн за розмірами території

Розміри та форма території країни. Острівні та півострівні країни. Країни компактної форми та з витягнутою територією. Анклави і ексклави. Значення ''серцевинних ядер'' країни та географічного положення країни.

Країни світу надзвичайно різноманітні за своїми розмірами – площею території і чисельністю населення, причому амплітуди цих показників дуже значні. Так, за площею території найбільша країна (Росія) переважає найменшу (Ватикан) майже в 39 млн. разів, а за чисельністю населення (Китай і Ватикан) - більш як в 1,7 млн. разів (станом на 1995 р.). В обох випадках країни можна поділити на малі, середні та великі (з окремими підгрупами), причому порогові кількісні значення груп можна задавати різні. В таблицях 4 і 5 подані варіанти таких групувань.

До малих за розмірами території віднесено країни з площею меншою 100 тис. кв. км. Вони переважають у цілому світі (52% загальної кількості), а також в Океанії, Європі та Америці. В цій групі виділяється численна підгрупа дуже малих країн і територій з площею до 10 тис. кв. км, а серед них – т. зв. “країни-карлики” або мікродержави (менші від 1 тис. кв. км). Майже всі вони острівні (крім європейських). Найменшими ж за площею країнами і територіями в світі є (в дужках – площа в кв. км): Ватикан (0,44), Монако (1,95), Піткерн (4,6), Гібралтар (6,5), Токелау (10), Аоминь (16), Науру (21), Тувалу (26), Норфолк (36), Бермудські острови (53). Таким чином, в десятку найменших країн входить 4 незалежні держави (Ватикан, Монако, Науру і Тувалу). Закриває групу малих країн “вгорі” Республіка Корея (99 тис. кв. км).

Групу середніх за площею країн, до яких належить четверта частина їх загальної кількості, обмежують: “внизу” – Югославія та Ісландія (102 – 103 тис. кв. км), “вгорі” – Туркменистан (488 тис. кв. км). Іспанія (504 тис. кв. км) відкриває групу великих країн (всього їх - 51), серед яких можна виділити 30 дуже великих країн (Єгипет – 1001 тис. кв. км і більше), в т.ч. 7 “країн-гігантів” чи макродержав: Росія (17,08 млн. кв. км), Канада (9,98), Китай (9,56), США (9,36), Бразилія (8,51), Австралія (7,69), Індія (3,29). Останні країни займають майже половину площі Ойкумени.

Україна, яка за площею території (604 тис.кв.км) близька до середньостатистичної країни світу, займає 2-е місце в Європі (після Росії) і 44 у світі.

Особливості території країни визначаються такими основними параметрами, як розмір, кордони і конфігурація, кожний з яких по-своєму впливає на людську діяльність на цій території. Розмір території країни - це один з її постійних параметрів, який впливає на різноманітні сфери громадського життя країни, і насамперед, на її соціально-економічний розвиток. Що більша територія країни, то різноманітніші й багатші її природні ресурси. Великі розміри території зумовлюють значну розмаїтість навколишнього середовища. Країни з більшою територією мають значно більше можливостей для створення і розвитку різноманітних галузей господарства та могутнішого наукового потенціалу. Чим менша територія країни, тим помітніша роль в її економіці зовнішньоекономічної складової. На великій території легше вирішувати проблеми несприятливого географічного положення. Водночас перед великими країнами постають проблеми "подолання простору", тобто проблеми міжрайонних зв'язків й інфраструктури, на подолання величезних відстаней витрачається значна частина національного доходу та часу. Зазвичай, у великих державах значні площі займають пустелі (Австралійський Союз, Китай, Монголія), болота чи гори (Росія, Канада, Бразилія та ін.), що малопридатні для життя і діяльності людей. Великими є витрати таких держав на облаштування й утримування кордонів. Водночас великі країни мають більше можливостей для маневрів в економічній сфері.

На умовах та можливостях розвитку тієї чи іншої держави неодмінно позначаються розміри і форма території, якої вона набула. Закономірність очевидна — чим більша територія країни, тим більше вона надає ресурсних можливостей. Але зрештою потуга країни залежить ще й від її людності та рівня розвитку продуктивних сил. Здебільшого потрібна подвійна — потрійна різниця у площах земель, щоб різниця в економічному потенціалі стала помітною. Конфігурація території теж справляє вагомий вплив на можливості розвитку господарства та суспільного життя держави. Але й тут треба мати на увазі, що вона створює лише більш або менш сприятливі передумови — вирішальне ж значення має перебіг політичних та економічних процесів. Політико-географи полюбляють посилатися на К. Ріттера, який зауважував, що якби в материків були інші обриси, то й світова історія була б іншою. Але історія народів і країн свідчить, що в геополітичних процесах править не географічний детермінізм, а детермінізм сили. Скажімо, Петро І "прорубав вікно в Європу" дня Росії, закріпившись на берегах Балтійського моря, але водночас закрив двері в Європу для України (які, мовляв, шляхи "в греки" чи "шовкові" — товари з України в Європу мають іти через Архангельськ чи Петербург).

За геометричними ознаками території країн можна класифікувати на компактні, витягнутої форми, складної конфігурації та ін. Очевидно, що країна з компактною територією має кращі умови формування мережі внутрішніх комунікацій, організації ефективної територіальної системи управління, доступу до основних місць розміщення ресурсів та регіонів економічної активності. Особливо характерними компактними країнами в Європі є Франція, Іспанія, Німеччина, Польща, Румунія; в Азії — Іран, Саудівська Аравія; в інших частинах світу — США, ПАР, Австралія. Втім, треба враховувати, що в багатьох країнах компактність виглядає досить умовною. Наприклад, у Єгипті населення зосереджене в долині Нілу, в Канаді — в доволі вузькій прикордонній смузі зі США, в Бразилії — у східній прибережній частині країни і т. д.

Характерними країнами витягнутої форми є: Норвегія, Італія, Австрія — в Європі; Чилі, Аргентина — в Америці; Ізраїль, Пакистан — в Азії і т. д. Території складної конфігурації виникли через різні економічні причини. Наприклад, складна конфігурація кордонів центрально-азійських держав Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, а також Хорватії в Європі або Індії в Азії пов'язані зі складностями етнічного розмежування з сусідами. Конфігурація території ряду країн була ускладнена (часом з втручанням зовнішніх сил) з політичних причин.

Деякі держави мають анклави — частини державної території, з усіх боків оточені територією іншої держави. Наприклад, у Росії такою є Калінінградська область, колись — частина території Східної Пруссії, яка після Другої світової війни була передана СРСР і включена до складу РРФСР. У США — це Аляска, колись орендована в Росії (як виявилося — назавжди). В Азербайджану анклав — Нахчиванська Автономна Республіка; в Узбекистану — Шахи-Мардан та Хайдаркен; в Анголи — Кабінда. Державами-анклавами є Сан-Марино і Ватикан (територія Італії), Лесото (територія ПАР).

Ексклави — далеко витягнуті вглиб території інших держав "коридори" — створювалися з політичною метою. Найвідоміші — "Ваханський коридор" — вузька смужка території Афганістану (нині між Таджикистаном і Пакистаном), створена свого часу задля того, щоб не допустити експансії Росії в Індію; область Лімбурґ у Нідерландах, що відділяє території Німеччини та Франції; "Палець Капріві" — вузька смуга території Намібії, яка дає їй вихід до річки Замбезі.

Виникнення "буферних" держав теж диктується політичними причинами. Так, крихітні держави Європи створено в результаті компромісів у територіальних претензіях сусідів: Монако — Франції та Італії, Андорра — Франції та Іспанії, Люксембург — Франції та Німеччини, Ліхтенштейн — Швейцарії та Австрії; Панама стала незалежною державою за втручання США з метою спорудження каналу між Атлантичним і Тихим океанами; Белізу була надана незалежність Великою Британією, аби на землі колонії не претендували Гватемала і Гондурас; незалежність Бутану підтримується, щоб не допустити приєднання його території до Китаю.

Території України та Росії теж є доволі складними за конфігурацією. Два регіони України мають обмежений транспортний зв'язок з основною частиною країни. Це Буджак (придунайська частина Одеської області) та п-в Крим. Крім того, територія Молдови і Придністров'я далеко вклинюється в українські землі, а зв'язок із Закарпаттям занадто сильно залежить від стану доріг на карпатських перевалах. Але особливо складні проблеми зв'язності території має Росія. Європейська частина країни — компактна територія. Але з одного боку — нижнє Поволжя, Дон, Північний Кавказ — регіон, витягнутий далеко на південь (слід зважити ще й на букет етнічних проблем Кавказу); з другого — Сибір і Далекий Схід — найбільші у світі слабо освоєні території з відносно надійними комунікаціями лише в південній частині регіону.

За географічними особливостями морфології території виокремлюють держави острівні, континентальні (що не мають виходу до моря) та приморські. На початку XXI ст. держав, розташованих на островах або архіпелагах, налічувалося 41, внутріконтинентальних — 43, понад 110 — приморські держави, але з різними можливостями виходу в океан.

Держави, розташовані на островах і архіпелагах, реалізують усі вигоди свободи судноплавства і можливості прямих комунікацій у зовнішньоекономічних відносинах. Серед них найпотужніші морські держави — Велика Британія, Японія, держава — материк Австралія, а також такі країни, як Сінгапур, Індонезія, Філіппіни, Тайвань в Азії, Куба в Америці. Зазначені держави, як і три десятки малих острівних держав, можуть користатися сприятливими можливостями своїх виключних морських економічних зон.

Дата добавления: 2015-05-23