Форма державного устрою. Форми демократії : їхні сильні та слабкі сторони

Форми демократії: їхні сильні та слабкі сторони.

Залежно від форм участі народу у здійсненні влади виділяють пряму і представницьку демократію. Пряма демократія. У прямій демократії між волею народу і її втіленням у рішення немає опосередкованих ланок: народ сам бере участь в обговоренні і прийнятті рішень. У подібній формі демократія була реалізована в Афінському полісі, відомо, що народні збори, як правило, збиралися кожні дев'ять років для прийняття важливіших рішень.Законодавство багатьох країн передбачає: безпосередні форми участі громадян у законодавстві - референдум і ініціативні рухи. Референдум, який інколи називається плебісцитом (що в дослідному перекладі - народне рішення), є прямим голосуванням народу з найважливіших державних питань. Розрізняють два види референдумів. Одні з них є своєрідним опитуванням, за результатами якого закони не приймаються, але влада повинна враховувати його результати.2. Представницька (репрезентативна) демократія. У представницькій (репрезентативній) демократії воля народу виражається не прямо, а через інститут посередників, тому її ще називають делегованою демократією. Депутати, політичні лідери, отримавши "мандат довір'я" від народу через процедуру голосування, повинні втілити цю волю в законах і рішеннях, які приймаються. Між народними представниками і тими, кого вони виражають, встановлюються відносини, засновані на повноваженнях і відповідальності влади перед народом. Плюси і мінуси кожної форми демократії. Учені сперечаються про плюси і мінуси кожної форми демократії. Опоненти прямої демократії приводять аргументи її неефективності, вказуючи: - на складність прийняття погоджених рішень; - на недостатню компетентність і на емоційну неврівноваженість народу; - на високий ступінь маніпульованості суспільною думкою з боку професійних політиків, що дозволяє перемогти на виборах не мудрим лідерам, а демагогам; - на значне поширення різних думок, що заважає виробленню рішень.

Форма держ-територ устрою — це порядок взаємин між держа та її окремими частинами. Розріз­няють унітарні, федеративні, конфедеративні, регіоналіст-ські (регіональні) д. Унітарна д — це єдина д, що складається з адміністр-територ одиниць (областей, про­вінцій, губерній). Сьогодні більшість д світу — унітарні д (Болгарія, Угорщина, Греція, Польща). У ба­гатьох унітарних д (Іспанія, Україна, Фінляндія) є автономні утворення. Автономія — відносно самостійна у здійсненні держав­ної влади територіальне утворення в межах д. Статус автономії надається територіальним фракціям держави, для яких характерні історичні, географічні, національні особливості (Країна Басків у Іспанії, Аландські острови у Фінляндії). Статус автономії визначається, як правило, основним законом держави. Автономія має власні законо­давство та органи влади, але суверенітету не має.Різновиди унітарних д:1) централізовані. Регіональні органи цих держав фор­муються шляхом призначення зверху (Нідерланди, Казах­стан, Франція); 2) децентралізовані. Регіональні органи утворюються незалежно від центру, як правило, за допомогою виборів(Велика Британія, Нова Зеландія). Федерація — союзна д, що скл з держав-членів або державоподібних утворень (суб'єктів федерації).Різновиди федерацій: територіальні (США, Німеччи­на, Бразилія); національні (Бельгія, Індія); змішані (Ро­сія).Тепер у світі існує 24 федеральних д, більшість з яких — великі та середні за територією та чисельністю населення (Індія, Мексика, Нігерія, Росія, СІЛА, Німеччи­на). Конфедерація — це тимчасовий союз д, створений для досягнення конкретної мети (завоювання незалежності). В такому випадку д об'єднують лише окремі напрями своєї діяльності (оборона, зо­внішня політика, зовнішня торгівля). Розвиток конфеде­рації підпорядкований «залізному закону»: конфедерація або розпадається на окремі д, або еволюціонує у федерацію. (СНД, ЄС)Специфічною формою державно-територіального устрою є регіоналістська (регіональна) держава. Вся територія такої держави, а не окремі частини, складається з авто­номних утворень (Італія, Шрі-Ланка, Південно-Африкан-ська Республіка). Цим вона відрізняється і від унітарної держави, і від федерації, оскільки автономії не є суб'єктами федерації. Історично відома ще одна форма державно-територіаль­ного устрою — імперія. Вона склз нерівноправних частин: метрополії — центру держави, в підпорядкуванні якої є колонії. Владні повноваження належать виключно метрополії.

Дата добавления: 2015-05-23