Місце соціології серед інших наук

У системі суспільних та гуманітарних наук соціологія займає особливе місце. Це пояснюється тим, що: 1) вона є наукою про суспільство, його явища та процеси; 2) вона вміщує в себе теорію суспільства або загальну соціологічну теорію, яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних та гуманітарних наук; 3) всі суспільні науки, які вивчають різноманітні сторони життєдіяльності суспільства і людей, завжди містять у собі соціальний аспект, тобто закони і закономірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей; 4) техніка та методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального виміру, розроблені соціологією, є необхідними і використовуються всіма іншими суспільними науками; 5) склалася ціла система досліджень, які проводяться на стику соціології та інших наук.

Місце соціології серед інших наук можна проілюструвати такою формулою. Якщо є "n" різних об'єктів для вивчення, то наук, що їх вивчають, буде "n + 1", тобто "п" наук, що вивчають об'єкти, та п + 1-ша теорія - це та, яка вивчає те спільне, що притаманне всім цим об'єктам).

Рис. 2

Соціологія тісно пов'язана із суспільними дисциплінами. Так, зокрема, межі між філософією та соціологією є нечіткими. Філософія через соціальну філософію глибоко проникає в соціологію, і стає, по суті, частиною її теоретичної системи. Історія соціології невіддільна від історії філософії. їх корені тісно переплітаються і по сьогоднішній день. Соціологія, здійснюючи конкретний аналіз суспільного життя у всій його багатомірності, сприяє збагаченню понятійного апарату та предметного змісту соціальної філософії.

Спостерігається тісний зв'язок із соціальною психологією. Проблеми соціальної поведінки індивідів та груп не вирішуються без знань психології, зокрема психоаналізу. Існує психологічний напрям у розвитку соціологічних вчень, психологічні методики (тестування, соціометрія) збору соціологічної інформації. У свою чергу соціальні психологи, поряд із психологічними методиками, застосовують соціологічні методи у своїх дослідженнях (опитування, аналіз документів, соціальний експеримент). Спільними проблемами дослідження для соціології та ряду психологічних наук є потреби, мотиви, інтереси, цінності, установки, думки, настрої людей.

Тісний зв'язок існує між соціологією та правознавством. Існує ряд соціологічних теорій: соціологія права, юридична, правова, кримінальна соціологія. Без розгляду юридично-правових знань неможливо з'ясувати природу взаємовідносин людей у правовій сфері, нормативи та відхилення їх поведінки та діяльності.

Те ж саме можна сказати і про тісний зв'язок між соціологією та політичною наукою, на стику яких сформувалися такі напрями, як: соціологія політики, політична соціологія, політична психологія, соціологія громадської думки, соціологія влади та інші, які з'ясовують природу взаємовідносин людей, спільностей з одного боку, політики, політичних процесів, влади - з іншого. Політика як дуже широке, складне і багатомірне явище проявляється в усіх сферах суспільного життя і багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому. Крім того, соціальні спільності, соціальні інститути, організації є важливими діючими складовими політики.

Історія також тісно переплітається із соціологією. Вона також відображає соціальну дійсність. Історія, як і соціологія, вивчає суспільство та закономірності його розвитку в конкретних проявах. Тільки історія описує та пояснює соціальні явища та процеси в минулому (в хронології), а соціологія - ті, що спостерігаються в даний час. Соціологія в поясненні сучасного та в прогнозі майбутнього бере до уваги "зигзаги" минулого, також і історія на сучасному рівні, володіючи соціологічними знаннями про суспільство, глибше прояснює природу історичних процесів. Вчені прогнозують виникнення нової міждисциплінарної галузі – соціології історії, яка може дати соціологічний аналіз історичних процесів.

Соціологія активно співпрацює із соціальною статистикою. Соціальна статистика забезпечує соціологію соціальною та демографічною інформацією для оперативного аналізу змін у соціальних відносинах. На основі цього розробляються соціальні прогнози, проекти соціального розвитку. Крім того, у своїх дослідженнях соціологія широко застосовує статистичні та математичні методи в обґрунтуванні вибірки дослідження, обробки, групування та аналізу інформації.

Надалі немає потреби говорити про тісне переплетіння соціології та ряду інших суспільних наук (політична економія, культурологія, етнографія, демографія, релігієзнавство, менеджмент та ін.). Варто лише назвати альтернативні галузі, які виникли на стику соціології та цих наук: економічна соціологія, соціологія праці, організацій, управління, культури, побуту та вільного часу, релігії, етносоціологія.

Смисл соціологічної науки полягає у "діагностиці" та "лікуванні" соціальних хвороб, у прагненні до понятійно-абстрактного осмислення соціального і до конкретного опису соціальних феноменів реального життя людини. Особливе місце соціології в системі соціальних і гуманітарних наук полягає у формуванні у людей соціологічної культури та мислення, здатності правильно сприймати соціальні процеси, що відбуваються в нашому суспільстві, сприяє формуванню знань про соціальну дійсність, пояснює логіку та істинність процесів соціального розвитку, розробляє "універсальну технологію" емпіричного дослідження суспільства.

Соціологія володіє та застосовує безліч методологічних правил, різноманітних технік збору та обробки матеріалів з метою пізнання соціальної дійсності. Існують певні технічні прийоми досліджень, проведень спостережень, збору матеріалів, при цьому можуть застосовуватись математичні методи, методи статистики, спостереження, інтерв'ю, анкетування та інші.

Одним із підходів щодо вивчення природи соціальних явищ є методологічне розгалуження на макро- та мікросоціологічний вимір. Моделі соціальної реальності вивчаються та представлені в різних "фокусах" та рівнях (макро- та мікрорівні). Соціологічні дослідження можуть поділятись за широтою охоплення явищ, що вивчаються. В мікросоціологічних дослідженнях соціолог вивчає поведінку відносно невеликих соціальних груп, таких, як виробничий колектив або різні малі групи, невеликі територіальні регіони (хутір, селище). Завдання соціолога в цьому випадку полягає не тільки в тому, щоб детально описати та проаналізувати взаємовідносини людей в певних соціальних групах, їх суб'єктивні бажання, цілі, орієнтації, але і вміти вияснити систему соціальних зв'язків і відносин, сукупність суб'єктивних факторів, які обумовлюють життєдіяльність даних колективів, а також взаємозв'язок останніх з конкретними цінностями і нормами регулюючих дану систему людських взаємовідносин.

Макросоціологічні дослідження відзначаються широтою охоплення явищ, що вивчаються. Вони можуть проводитись у масштабах

великого регіону, всієї країни або навіть в ряді країн одночасно. Як об'єкт вивчення виступають, як правило, великі колективи людей (класи, професіональні групи, соціальні прошарки, соціальні інститути) та макропроцеси (міграція, соціальна мобільність - процес руху індивідів між ієрархічно або іншим чином організованими елементами соціальної структури). При цьому соціолог виходить на інституціональний рівень аналізу, оперуючи апаратом, як спеціальною, так і загальною соціологічною теорією. Основна мета такого дослідження - встановити стійкі закономірності розвитку та функціонування об'єктів, що вивчаються, визначити їх взаємозв'язок із соціальними інститутами і різними сферами суспільства.

Головне завдання соціології при дослідженні різних ланок соціальної реальності та їх взаємодії одне з одним полягає в тому, щоб виявити та науково обґрунтувати механізми переходу від індивідуального до соціального; від соціального менш загального порядку до соціального більш загального порядку; визначити ступінь відповідності, збалансування, поведінку в різних макро- та мікросистемах, з'ясувати мотиви, стимули поведінки цих систем.

Дата добавления: 2015-05-23