Економічна соціологія: предмет, завдання, структура, історія, методи

Економічна соціологія - міжгалузевий науковий напрям, галузь соціологічного знання, що вивчає економіку як соціальний інститут, закономірності її розвитку та функціонування, досліджує соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки. Предмет економічної соціології - соціальні механізми регулювання економічних відносин, особливості поведінки соціальних суб'єктів. Струкутура:

Зі схеми видно, що існують три основні чинники, які впливають на дію соціального механізму розвитку економіки: система управління економікою, культура суспільства і соціально-економічний стан соціальних груп населення. Всі вони певним чином впливають на діяльність та поведінку особистостей і соціальних груп населення, а від цієї поведінки і залежить результат соціально-економічного розвитку сус­пільства.

Основні етапи розвитку соціологічних знань про економічну сферу діяльності:

1) кін. 18 - поч. 19 ст. Теорія економічного лібералізму А. Сміта - базуєтьсяся на уявленні про утилітаристську (практичну, корисну) природу людини, коли кожен товаровиробник переслідує свою вигоду та інтерес, а суспільство об'єднує зусилля та плани індивідів. Він одним з перших поділив суспільство на три природних класи: наймані робітники, капіталісти і великі землевласники. Теорія трудової вартості Д. Рікардо - існує закономірність залежності заробітної плати від ступеня нагромадження капіталу, умова гармонії інтересів праці і капіталу. Т. Мальтус - взаємозв’язок динаміки виробництва і народонаселення, у суспільстві завжди буде поділ на бідних і багатих. Життєвих благ завжди буде не вистачати певній частині населення.

2) сер. 19 ст. К. Маркс - розглядав закономірності економічного розвитку крізь призму інтересів, діяльності та відносин класів, вважаючи стрижнем соціального механізму розвитку економіки класову боротьбу пролетаріату і буржуазії. К. Маркс дійшов висновку про всезагальний закон суспільного життя: економічна діяльність є головною для суспільства і людини, саме вона формує її суть і соціальну природу. Стрижнем соціального механізму розвитку капіталістичної економіки Маркс вважав класову боротьбу пролетаріату і буржуазії, в основі якої лежить протилежність класових інтересів щодо власності на засоби виробництва і відповідно - до політичної влади.

3) кін. 19 - сер. 20 ст. Е. Дюркгейм - економічна система не тільки породжує соціальні конфлікти, а й творить інтеграцію (процес об'єднання окремих продуктів та компонентів у процесі роботи таким чином, якби вони були одним продуктом). Вбачав джерело класової боротьби - «ненормальний» розподіл праці між індивідами. Тому для суспільства конче необхідно встановити стійке зведення правил, які б регламентували відносини між класами і вводили рівність соціальних можливостей. М. Вебер - визначав капіталізм як ідеальний тип улаштування суспільства. Основними регулятивними механізмами економічного життя вважав політичні, етичні та релігійні інститути, що формують необхідні духовні якості, особливі риси людського характеру, виховуючи в людини сприйнятливість до новацій та оновлення традицій, ставлення до своєї справи як до духовного покликання.

4) з сер. 20 ст. - етап інституціалізації економічної соціології. Т. Парсонс, Н. Смелзер вперше обґрунтували і визначили предмет дослідження економічної соціології. Р. Арон, У. Ростоу, Дж. Гелбрейт, Д. Белл (теорії індустріального та постіндустріального суспільства) - у сучасній економічній системі з’явилися істотні нові риси: зміна форми власності з приватної на акціонерну; функція власності відокремлюється від функції влади; зміна структури економіки - від товарного виробництва до виробництва послуг.

Функції: 1) теоретично-пізнавальна - реалізується через дослідження соціально-економічних закономірностей економічного життя, прирощення нових знань у цій сфері; 2) п рогнозуюча - визначення найбільш ймовірних тенденцій та перспектив розвитку соціально-економічної діяльності, виходячи з пізнаних закономірностей їх розвитку; 3) у правлінська - забезпечення системи управління економічною сферою адекватними і достовірними даними щодо стану вирішення соціально-економічних проблем та відомостей щодо ефективності процесу управління; 4) і деологічна - формування соціально-економічного світогляду у всіх учасників економічного життя, орієнтації на сучасний соціологічний погляд щодо ролі людини в соціально-економічних відносинах; 5) с оціальна - інформаційне забезпечення процесу економічної соціалізації індивіда в суспільно-економічні відносини, допомога у формуванні і розвитку соціально-економічної структури,суспільства, здійснення моніторингу соціально-економічної напруги в суспільстві.

Дата добавления: 2015-05-23