Художній аналіз твору живопису

1. Визначення автора, часу, техніки

К. Коровін. Натюрморт «Гвоздики та фіалки в білій вазі», 1912, п/о

2. Аналіз композиційної схеми:

а) симетричність / асиметричність

В композиції немає ніякої симетрії (ні гвинтової, ні вістової, ні дзеркальної). Симетрія припускає однаковість. На цій картині немає однакових предметів. Композиція асиметрична, але врівноважена по масам. Якщо справа розташований один великий предмет, то зліва його врівноважують декілька менших.

б) горизонтальні, вертикальні, похилі напрямки

В даній композиції присутні всі напрямки – горизонтальні, вертикальні і похилі.

Вертикальних напрямків більше, ніж горизонтальних – це означає, що композиція направлена вверх. Цьому допомагають напрямки віконних рам. Вертикально направлені лінії стін та вікон дома означають не тільки вертикальне спрямування, але й одноманітність та другорядність заднього плану. Перевага вертикальних напрямків над горизонтальними підсилює вертикальний формат.

Але на відміну від вертикальних, похилих напрямків більше. Їх багато, і вони знаходяться на самих предметах натюрморту. Похилі напрямки створюють рух. Напрямків справа на ліво і зліва на право в рівній кількості. Це означає, що в картині немає переваги похилості в той чи інший бік. За рахунок гармонії похилих напрямків передається статичність натюрморту.

в) золотий перетин

Натюрморт побудований за золотим перетином частково: не задіяні діагоналі золотого перетину. Напрямки предметів не співпадають з напрямками діагоналей. Точка перетину діагоналей також не задіяна. Вона вказує на пустоту між корзиною та вазою. Але задіяні інші напрямки. Права головна вертикаль золотого перетину проходить через середину вази з букетом. Точка перетину правої вертикалі та нижньої горизонталі визначає центр вази, а точка перетину правої вертикалі та верхньої горизонталі золотого перетину вказує на середину букету. Нижня горизонталь визначає передній план натюрморту. Вона відділяє групу предметів (соусник, піднос, апельсини). Якщо провести вертикаль через точку перетину

діагоналей золотого перетину, то вона поділить обидві частини натюрморту на дві рівні по масам.

Геометричний центр - центр перетину діагоналей. Автор не використав геометричний центр, він не припадає на жодний предмет натюрморту.

Оптичний центр – знаходиться вище геометричного центру. В оптичному центрі натюрморту знаходиться лише частина букета. А саме з букетом пов’язана суть картини. Художник міг використати цей центр щоб «виправдати» назву полотна.

г) визначення статичності / динамічності

Композиція динамічна. Динамічність досягається за рахунок витягнутого по вертикалі формату. Довжина в 1,3 рази більше за ширину. Динаміку підсилює розміщення предметів – ділення їх на передній, середній та дальній плани. Якщо предмети вписати у геометричну фігуру, в даному випадку у трикутник, то це трикутник вершиною буде направлений по-діагоналі у верхній правий кут. Це додає динамічності.

д) загальний рух в композиції

Рух в даній композиції йде по вертикалі. Його підсилює вертикальний формат. Підсилюють вертикальні напрямки вікон та заднього плану. А головний предмет, він же головний за назвою картини, має вертикальну направленість. Він найосновніший та найбільший серед інших, тому він визначає рух в композиції.

є) ритми

В картині присутні такі ритми:

- ритм округлих форм (форм в предметах) – округлі контури предметів повторюються: ваза, апельсин, соусник, овал на тарілці, овал на соуснику, овал на підносі;

- ритм вікон на дальньому плані – ритмічність показує статичність дальнього плану та підсилює динаміку переднього;

- ритм діагональних напрямків (напрями побудови ложки, апельсинів, винограду, квітів, корзини);

- ритм кольору (темні плями – піднос, виноград, букет, дальній план; оранцевий колір – апельсини, букет, корзина);

- ритм бликів (на ложці, на тарілці, на вазі, на дальньому плані).

е) технічні особливості

Натюрморт виконаний у дусі імпресіонізму (цей напрямок був присутній у творчості К.Коровіна у даний період). Імпресіонізм на картині визначається широкими, жвавими мазками, виконані широким пензлем. Автор використовував лише пензлі (а не, наприклад, мастихін), тому що на картині видні «протерті» мазки, такий ефект досягається лише сухим пензлем. Натюрморт написаний пастозно, чистими кольорами. На картині використана невелика кількість відтінків, які складають теплу гаму. Автор професіонально їх використав, щоб передати теплу кімнатну атмосферу.

ж) перевага гострих / криволінійних форм

На картині присутні і гострі форми, і криволінійні. Гострих кутів небагато. Вони створені за рахунок перетину одного предмета з іншим. А серед предметів лише один предмет з гострими кутами – корзина. Всі інші предмети (ваза, тарілка, фрукти, букет, соусник, ложка) мають криволінійну та округлу форму. Вони не мають гострих кутів.

3. Визначення композиційного вузла

Композиційний вузол створює зв'язок між всіма предметами композиції. На цьому полотні такого вузла немає. Предмети знаходяться в єдності та гармонії, але вони поєднані між собою тільки тим, що зображення одного предмету накладається на інший предмет.

4. Виявлення тонових співвідношень: контраст / нюанс, перевага темних / світлих кольорів

Натюрморт побудований на контрастах світлих та темних плям (в деяких місцях на контрасті білого та чорного). На нюансах прописаний лише задній план, бо він другорядний. Автор таким чином його списує. На контрасті форм – малих та великих (ложка, апельсини та корзина, ваза).

Художник в натюрморті використав більше темних кольорів (є і чорний). Це підсилює стан та час доби (вечір).

5. Визначення колориту

Колорит картини – теплий. Його створює теплий світ. По закону кольорознавства тінь повинна біти холодною, але автор в тіні використовує чорний колір. А він більше підсилює не холодний колорит, а теплий.

6. Визначення лінії горизонту та точки і лінії зору

Щоб визначити лінію горизонту, треба продовжити лінії корзини та вікон (на задньому плані). Отримана вертикаль є лінією горизонту. Вона проходить через букет. Всі інші предмети натюрморту знаходяться нижче лінії горизонту.

Точка зору висока (ні середня, ні низька), тобто автор дивився зверху на натюрморт. Це показують розкритості овалів. Всі предмети проглядаються, не закриваючи один одного.

7. Застосування композиційних законів

Закон цілісності – натюрморт сприймається єдиним цілим. Є багато окремих предметів, але вони розташовані так, що створюють єдність. Великі та маленькі предмети сприймаються гармонійно.

Закон контрастів – натюрморт побудований на контрастах кольору, форми та напрямків. Контрастність додає картині більшу виразність.

Закон підлеглості усіх засобів композиції ідейному змісту – натюрморт – це не тільки зображення дійсності, а й твір, що несе в собі інтерес, бачення автора, його відношення до цієї композиції.

Закон життєвості – натюрморт в перекладі означає «мертва натура». Але натюрморт не «бездушний». Він зображує предмети, які нас оточують, а ще передає індивідуальне бачення художника.

8. Використання композиційних прийомів

Передача монументальності – картина не має монументальності, до того ж цей натюрморт – станковий живопис, він написаний для якогось інтер’єру. Зображує багато деталей.

Передача простору – простір присутній. Автор передав передній, середній та дальній плани. Простір передається за допомогою контрастних предметів на передньому плані та цільного заднього плану.

Горизонталі та вертикалі – автор використав багато напрямків горизонтальних та вертикальних, але вертикальних більше. Вони створюють рух вверх та визначають вертикальний формат.

Діагоналі – діагональних напрямів багато, вони у гармонійній єдності, створюються за допомогою сполучення кількох предметів. Наприклад, похилий напрям створюють два апельсини.

9. Використання засобів композиції

Пляма – автор використовує пляму для передачі тонового та колірного рішення натюрморту. Використовує локальні кольори, які придають виразність предметам.

Світлотінь – художник використовує цей прийом: предмети всі об’ємні (від великої вази до маленької виноградинки), мають і світ і тінь.

Перспектива – використання повітряної перспективи: контрастні, теплі предмети спереду та списаний, холодний фон.

10. Стилістика та манера написання твору

Твір написаний в манері імпресіонізму. Це виражене у великих мазках, відсутністю чітких ліній, контурів предметів. Натюрморт соковитий, мазки передають фактуру предметів. Звичайні предмети не виглядять звичайними. Художник передав їх у вигляді чогось світлого. І зробив це в своїй манері, яка була присутня у К. Коровіна у ті роки (віяння французьких художників). Але полотно відрізняється від французького імпресіонізму. Коровін використовує на своїх картинах чорний колір, що придає індивідуальності та визначає руський імпресіонізм. Така манера присутня на інших натюрмортах того часу «Смачні риби», 1916, «Рози в блакитних кувшинах», 1917, «Рози та фіалки», 1912, «Риби», 1916.

11. Відповідність тематики та стилістики твору тенденціям часу

В кінці 19- початку 20 століття в Росії був найбільш успішним тріумвірат митців – Врубель – Сєров – Коровін. Саме вони реабілітували російське мистецтво того часу. Ці митці довгий час працювали в однаковій манері. тому можна виявити схожі риси в їх мистецтві: відсутність чітких форм, чітких границь предметів. Предмети написані локальними кольорами, крупними характерними мазками. Їх об’єднує значне використання темних кольорів (сірого, срібного, чорного).

К. Коровін працював у стилі «руського імпресіонізму», що має свою специфіку. Роботи російських імпресіоністів сьогодні користуються популярністю та попитом. Але не кожен знає про похмурий період радянської історії 20 століття, коли імпресіонізм був оголошений «формалістичною течією» і говорити про цей метод в творчості того чи іншого художника значило б звинуватити його в небезпечній єресі. Течія, якою користувався Коровін, не відповідала тематиці часу. Але художники продовжували свою творчість в цьому напрямку, доки не відродилось його визнання.

Дата добавления: 2015-05-23