Амортизація основних засобів та методи її нарахування

У процесі використання основних фондів відбувається їх поступове спрацювання, в результаті якого вони втрачають свої споживчі властивості. В зв'язку з цим, вартість використовуваних основних фондів зменшується відповідно до ступеня їх спрацювання (зносу). Під зносом основних фондів розуміють суму амортизації об'єкта основних фондів з початку його корисного використання.
Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на виготовлену продукцію (надані послуги) або на витрати підприємства протягом терміну їх використання. Об'єктом амортизації є вартість основних фондів (крім землі). Амортизації підлягає первісна або переоцінена вартість основних фондів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом, тобто при зарахуванні його на баланс, і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Строк корисної експлуатації основних фондів визначається періодом часу, протягом якого передбачається їх використання, або обсягом продукції (кількістю її одиниць), яку підприємство очікує отримати від такого використання.
Амортизаційна політика підприємства регламентується чинним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 " Основні засоби",
яким передбачено, що амортизація основних фондів може нараховуватись із застосуванням низки методів: прямолінійного, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного і виробничого. Крім того, підприємство може застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені чинним податковим законодавством.
За кожним з вище перелічених методів нарахування амортизації для різних об'єктів основних фондів провадиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні перших трьох методів визначається діленням річної суми амортизації на 12.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується прямолінійним або виробничим методом.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних фондів став придатним для корисного використання.
Нарахування амортизації припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних фондів.
Амортизація нараховується за всіма об'єктами, що перебувають в експлуатації станом на перше число даного місяця. За об'єктами основних фондів, що введені або вибули з експлуатації в середині даного
місяця, нарахування амортизації починається або припиняється з першого числа наступного місяця. Наприклад, якщо об'єкт основних фондів введений в експлуатацію (або вибув) 20 січня поточного року, то нарахування амортизації починається (або припиняється) з 1 лютого поточного року.
Суми амортизаційних відрахувань за податковим методом визначаються за квартал за затвердженими в законодавчому порядку нормами амортизації. Так, згідно з чинним податковим законодавством, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок розрахункового кварталу в таких розмірах:
група 1 (будівлі, споруди, передавальні пристрої) - 2 відсотки;
група 2 (транспортні засоби, офісні прилади, інструменти, меблі)
-10 відсотків;
група 3 (будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2,4)
-6 відсотків;
група 4 (електронно-обчислювальна техніка і інформаційні системи, засоби зв'язку) - 15 відсотків.
На відміну від інших методів, за податковим методом амортизації підлягають тільки виробничі основні фонди, невиробничі основні фонди не амортизуються.
Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів регламентується податковим законодавством. Так, витрати на придбання (виготовлення) основних фондів збільшують балансову вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на первісну вартість придбаних (виготовлених) основних фондів. Витрати на поліпшення основних фондів пропорційно збільшують балансову вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на суму перевищення нормативних витрат (ліміту) на поліпшення основних фондів. Норматив витрат на поліпшення основних фондів установлюється у відсотках до сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного року. Згідно з чинним податковим законодавством балансова вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 збільшується пропорційно сукупній балансовій вартості цих груп чи об'єктів основних фондів на початок розрахункового кварталу, якщо витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного року.
Виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 у зв'язку з його продажем зменшує балансову вартість цієї групи на балансову вартість такого об'єкта. Виведення з експлуатації основних фондів груп 2,3 і 4 у зв'язку з їх продажем зменшує балансову вартість відповідної групи на суму продажної вартості таких основних фондів.
У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 (крім їх продажу) або переведення його до складу невиробничих фондів балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації
прирівнюється до нуля. При зворотному введенні таких об'єктів основних фондів в експлуатацію балансова вартість об'єкта відновлюється та може бути збільшена на витрати, пов'язані з його поліпшенням.
У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2,3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію може збільшити балансову вартість груп тільки на витрати, пов'язані з їх поліпшенням.
Амортизаційні відрахування, визначені за податковим методом, зменшують податок на прибуток і створюють додаткові грошові потоки для підприємства.
Вибраний підприємством метод амортизації повинен найбільше враховувати його економічні вигоди від використання основних засобів (фондів).

Дата добавления: 2015-05-23