Золота скіфська пектораль

Скіфська культура

Скіфська культура залишила українським степам по собі багату спадщину. Скрізь, де проходили скіфські кочів"я, і нині височать земляні пагорби – кургани, місця поховань правителів та знатних воїнів. Саме ці пам"ячники відкривають таємниці надзвичайно багатої і багаторозвиненої культури скіфів. Найбільш відомими є кургани Солоха і Гайманова могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста Могила на Дніпропетровщині. Розкопки курганів дозволили вченим дослідити скіфське мистецтво, представлене передусім виробами із золота та срібла. (див.мал.1)

Скіфське золото

До ранніх шедеврів, виробів із "скіфського золота", належать предмети періоду повернення скіфів із передньоазійських походів VI ст. до н.е. Скіфи витіснили кіммерійців і осіли спочатку в степових районах Прикубання, де розташувались група Келермеських, Костромських і Ульських курганів.

В стилістиці цих художніх золотарських витворів виразно простежуються сліди недавніх походів скіфів, коли фактично формувалися високохудожні пам'ятки ранньо-скіфського чи архаїчного періоду. Тут відчувається вплив мистецтва Переднього Сходу й Закавказзя. Мистецькі витвори з місцевості Зівіє, Курдистану в Ірані (Кармір-Блур із Урарту і Келермес із Прикубання) — це наче стилістичні, чергові ланки одного ланцюга, що характеризують окремі періоди скіфських завойовницьких походів і їх повернення у Північне Причорномор'я, а також етапи становлення мистецтва скіфів.

До найраніших належать шість Келермеських курганів. Чотири з них варварськи розкопані гірничим техніком Д.Шульцом 1906 p., дві — досліджені 1904 р. археологом М.Веселовським.

Із Келермеського кургану № 1 видобуто велику кількість археологічних знахідок. З-поміж них шедеври ранньоскіфської золотарської пластики — золота "пантера", яка прикрашала щит, меч-акинак із оздобленими золотими рельєфами руків'я і піхви, парадна сокира зі золотарською високомистецькою оббивкою, золоті чаші з рельєфами тощо.

Найвідомішою прикрасою скіфів вважають золоту пектораль, що знаходиться на території Києво-Печерської Лаври і яку випадково було знайдено під час археологічних розкопок у степах на сході України у 1971 році. Вчені-археологи одразу ж розпізнали надзвичайну історичну цінність знахідки, яку часом порівнюють із знахідкою гробниці Тутанхамона. (див.мал.2) Кочові племена скіфів вважаються історичними прабатьками слов'ян. Час від часу розкопки скіфських курганів підіймають на поверхню унікальні витвори ювелірного мистецтва та інші артефакти древніх скіфів, датовані VI ст. до н.е. та пізніше. Проте ця видатна знахідка, датована V - IV ст. до н.е. вважається найважливішою в історії української археології. На думку вчених, пектораль колись була прикрасою скіфського царя. У сучасних наукових теоріях пектораль розглядається як відображення способу життя древніх скіфів, їх сприйняття світу та протиборства сил у ньому, а також скіфські міфи про створення всесвіту. Відомо також, що фігури, відлиті у золоті на пекторалі, зображують давніх скіфів саме такими, якими вони були тисячоліття тому. У композиції пекторалі дивно поєднуються фігури людей, звірів, міфічних грифонів, а також квіти, відтворені у золоті із використанням різноманітних технік. Пектораль вражає своєю виразністю і вважається одним із найбільш досконалих витворів ювелірного мистецтва, коли-небудь створених людством. Навіть якщо ви не маєте жодного уявлення про скіфів і зовсім не вірите в існування грифонів, навіть тоді ви будете у захваті від гармонії золотої пекторалі, наближеної до ідеалу.

«Тваринний стиль скіфів»

Споконвічною рисою скіфського мистецтва є неповторний "скіфський тваринний стиль", тісно пов'язаний з релігійними і міфологічними уявленнями, в яких тваринний світ займав особливе місце. Звіриний стиль - історичний художній стиль, що склався в VII-IV ст. до н. е.. на величезних територіях Євразії від Нижнього Дунаю, Північного Причорномор'я і Прикаспійських степів до Південного Уралу, Сибіру і північно-західній частині Китаю. Витоки цього стилю слід шукати в первісному тотемізмі (обожнюванні тварин як предків людей) і в "натуральному стилі" мистецтва первісних мисливців. У той же час "звіриний стиль" відрізняється від абстрактного звіриного орнаменту VI-XIII ст., поширеного в романському і норманськом мистецтві, і від тератологічних давньоруських мотивів. Більш широке поняття - зооморфні мотиви. Частіше визначення "звіриного стилю" звужують до "скіфського звіриного стилю" народів Північного Причорномор'я VI-IV ст. до н. е.. Схожі геометризовані і стилізовані зображення реальних і фантастичних звірів прикрашають вироби з металу халиітатської і латенської культур раннього залізного і бронзового століть.

Твори, що відрізняються своєрідністю і цілісністю стилістичних ознак, що дозволяють говорити саме про стиль, знаходять у розкопках курганів степових районів від Кубані до Алтаю. При цьому виявляється, що "скіфська культура і культура скіфів - зовсім не одне і те ж". Всі зображення будується на декількох гладких, але різко відокремлених одна від одної поверхонь. Вписуючи зображення в замкнутий формат бляхи, пряжки, бутеролі, майстер прагне максимально заповнити поверхню - це принцип декоративного мистецтва, яскраво проявився ще в одному східному "килимовому " стилі античності. Прагнення до максимальної щільності приводило до цікавого явища: "загадкових картинок", в яких контур одного звіра вписується в інший і продовжується в третьому. У подібних зображеннях кілька "зрощених" звірів можуть мати загальні деталі - голови, роги, копита. Розгадати такі зображення досить важко. Декоративне узагальнення мас і акцентування деталей приводить до типізації, а стилізація поєднує різні форми в один декоративний образ звіра. Так у власне скіфському виділяють "скіфо-сибірський" і "пермський" звіриний стиль. Постійними, незмінними ознаками цих стилів є:

- Уподібнення форми формату;

- Симетричне подвоєння форм;

- Транспонування деталей;

- Гіпертрофованість від окремих елементів.

Не виключено, що саме племена скіфів принесли з собою на Схід мотив оленя з підібраними ногами і гіллястими рогами, мотив пантери, стилізоване зображення голови грифона. Разом з тим, не кажучи вже про позу оленя або барана, поширеної вельми широко в мистецтві Південної Азії ще в II тисячолітті до н. е.., на території Ірану знайдені пам'ятники із зображенням тих же тварин, хоча в іншій стилізації.

Виявлені тут цінності — це коштовні ритуально-парадні предмети високопоставлених вельмож або скіфського царя. З одного боку, подані анімалістичні мотиви на зразок "два козли біля дерева життя" чи "два крилатих генії біля вікового дерева". Такі типово культові мотиви, навіяні впливами ассіро-вавилонського мистецтва, країни, де побували скіфи у походах. З іншого боку, переважна кількість мотивів, зокрема сидячі фігури оленів, козлів, диких кабанів, ведмедів тощо — скіфські анімалістичні образи, які у пам'ятках скіфської торевтики повторюються в численних золотарських виробах скіфів упродовж декількох наступних століть. Зображення птахів і тварин на одній із золотих чаш становлять рельєфи високого мистецького рівня. Виконано речі торевтами, вихідцями із Близького Сходу, котрі працювали на замовлення скіфської знаті й перейнялися естетикою скіфського середовища.

Дата добавления: 2015-05-23