Комуністичний рух: виникнення, програмні цілі та причини кризи

Актуальні проблеми розбудови сучасної Української держави.

Проаналізувавши розвиток ідей української державності в історії вітчизняної політичної думки від початків до ХХ ст. включно, можна відмітити їх тісний зв’язок з певними формами суспільної організації (державності), які домінували в той чи інший історичний період в Україні.

У кінці ХХ ст. Україна вступила на шлях переходу від однієї політичної (економічної) системи до іншої. Трансформація суспільства частково знівелювала цінності радянської доби, частково деформувала. Процеси «національного відродження» не мали всеохоплюючого та завершеного характеру, що не дозволило прищепити традиційні українські цінності та зменшити загрозу суверенітету молодої країни. До того ж реалізація переходу потребує консолідації якщо не всього, то хоча б переважної більшості суспільства. Але різні верстви сучасного українського суспільства відстоюють різні культурні цінності й орієнтуються на різні соціальні зразки (моделі) і норми. За цих умов неминучі конфлікти, а інтереси сторін вимагають політичного узгодження й урегулювання.

Чимало проблем пов'язано також з ідеалом кращого суспільства і баченням шляхів до йо­го побудови.

маємо будувати свою державу на трьох головних китах:

а) представницька демократія,

б) ринкова економіка,

в) національна держава.

Із цих трьох складових найскладнішими для розбудови новітньої України є перша й третя, про які треба сказати окремо.

виникнення в Росії комуністичної партії іутворення Комуністичного Інтернаціоналу, привело до утворення іншої течії соціалізму – комуністичної і світового комуністичного руху та ідеології. Найбільш вагомий вклад в обґрунтування і практичну реалізацію марксистської доктрини було зроблено В.Леніним. Ним обґрунтовувалась необхідність переходу від капіталізму до соціалізму як результату внутрішніх протиріч, закладених в природі капіталізму, що вступив в стадію імперіалізму. Вчення К. Маркса було розвинуто і доповнено теоріями імперіалізму, соціалістичних і національно- визвольних революцій в нову епоху, вченнями про партію „нового типу”, про Ради як форму диктатури пролетаріату, світову революцію і одночасно можливість побудови соціалізму в окремо взятій країні та іншими ідеями. Модифікація і інтерпретація марксизму-ленінізму продовжувалась на протязі всього ХХ ст. в багатьох країнах світу, насамперед в СРСР, де з 1917 р. ці ідеї впроваджувались в життя. Комуністична модель соціалізму в т. зв. „соціалістичного табору” мала такі ознаки: - ліквідація ринкових відносин, мілітаризацію праці, згортання демократичних механізмів, ідейно-політичний монополізм, репресії і знищення інакодумців, русифікаторська політика по відношенню до неросійських народів в СРСР. Як світовий, комуністичний рух в ХХ ст. розвивався до 1943 р. у формі Комуністичного Інтернаціоналу, а пізніше періодично проводились міжнародні наради представників комуністичних і робітничих партій. В кінці 80-х рр. почалась глобальна криза комуністичної ідеології, яка характеризувалась припиненням членства в комуністичних партіях, різким зменшенням кількості виборців, які голосували за комуністів, втратою влади, забороною і розпуском окремих компартій. Основними причинами цього були:- компрометація ідей соціалізму і комунізму „реальним соціалізмом”,(нове суспільство виявилось недемократичним, бідним, відсталим у науково-технічному прогресі, духовно- моральному аспектах); - ігнорування національних інтересів і проблем; - викриттям злочинних методів політичної боротьби, до яких вдавалися комуністичні лідери при впровадженні нових „соціалістичних” суспільних відносин; - усвідомлення масами утопічності і шкідливості цілого ряду ідей і фундаментальних положень марксизму-ленінізму (теорії класової боротьби, диктатури пролетаріату, одержавлення економіки, ліквідації приватної власності, монополії комуністичної ідеології та ін.. Враховуючи те, що в Україні український національно-визвольний рух тривалий час поєднувався з соціалістичним, це створило базу для виникнення окремої течії і доктрини – націонал-комунізму. На її основі спочатку виникла Українська комуністична партія (УКП), а після її ліквідації в 1925 р., націонал-комунізм знайшов своє відображення як течія Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У), яка була частиною Всеросійської комуністичної партії більшовиків (ВКП(б)). Його представники -Ю. Лапчинський, В. Шахрай, а пізніше М. Скрипник, М. Хвильовий, О.Шумський,та інші, вважали, що марксизм пропонує найправильніший шлях розвитку людства, але комунізм має пристосуватися до національних умов. Як течія, націонал-комунізм був розгромлений на поч. 30-х рр., а його лідери репресовані.

Дата добавления: 2015-05-23