Економічні інтереси та їх класифікація

Економічний інтерес – це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення системи індивідуальних потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максималізація прибутку, привласнення товару). Природа інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення їх.

Економічні інтереси мають такі особливості:

1) вони є об’єктивними, оскільки об’єктивні самі економічні відносини;

2) вони є матеріальними.

Класифікація економічних інтересів

За суб’єктами реалізації економічні інтереси поділяються на: державні, групові та особисті.

Державний інтерес має такі складові:

а) суспільно-економічні інтереси – частина інтересів держави та інших суб’єктів господарств збігаються (оподаткування в розумних межах, тарифне стимулювання експорту, виділення державних інвестицій та дотацій)

б) інтереси саморозвитку державної системи;

в) інтереси оптимізації громадянського суспільства – держава не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку в демократичному суспільстві. Вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Груповий інтерес – це сума однорідних приватних інтересів, носіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо (інтерес трудового колективу).

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов’язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів: 1) як індивід; 2) як представник певної верстви суспільства; 3) як член певного трудового колективу.

Отже, має місце переплетіння і взаємодія економічних інтересів.

Тема 5: Відносини власності в економічному житті суспільства.

План

1. Суть власності, її економічний та юридичний зміст

2. Об’єкти та суб’єкти власності

3. Типи та форми власності

Суть власності, її економічний та юридичний зміст

Фундаментом економічної системи є власність. Власність представляє собою систему виробничих відносин з приводу привласнення засобів виробництва і результатів виробництва.

Відносини власності і виробництво (виробничі відносини) не тотожні поняття, оскільки відносини власності охоплюють лише фази виробництва: виробництво, розподіл, обмін та споживання, але не зачіпають процес організації виробництва і праці.

Власність як економічна категорія характеризується системою відносин, що виникають між суб’єктами господарювання в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ. Інакше кажучи економічна сутність власності реалізується у площині зв’язку “людина-людина”. А як юридично-правова категорія власність відображає майнові відносини і свідомі взаємозв’язки юридичних і фізичних осіб з приводу речей, що закріплюється системою відповідних прав власності.

В Римському праві поняття власності визначається як повна влада особи над річчю. У кодексі Наполеона власність визначається як право користування і розпорядження речами абсолютно.

Відносини власності характеризуються процесами привласнення і відчуження. Процес привласнення являє собою спосіб перетворення предметів і явищ природи, їхніх корисних властивостей на реальні потреби економічних суб’єктів. Складовими процесу привласнення є відносини володіння, розпоряджання і користування.

Володіння – характеризує належність об’єкта власності певному економічному суб’єкту і означає його панування над ним.

Розпорядження – означає право власника на керування об’єктом власності.

Користування – характеризує процес використання об’єкта власності у виробництві.

Відчуження – це процес перетворення об’єкта власності на об’єкт економічних відносин.

Акт привласнення об’єкта власності одним суб’єктом є одночасно моментом відчуження його для іншого суб’єкта.

Дата добавления: 2015-05-23