Типи, види і форми власності

	типи
приватна		суспільна

види

трудова

нетрудова

власність народу

власність колективу

форми  

акціонерна

одноосібне господарство		рабовласницьке господарство
	загальнонародна власність

кооперативна

господарських товариств

Ремісниче господарство

Феодальне господарство

Державна власність

Громадських організаці

Дрібнотоварне Фермерське господарство

Приватнокапіталістичне господарство

Цим закладаються основи малоефективної праці робітника, тому що продукт виробництва належить не йому, а власникові засобів виробництва. Формами нетрудової приватної власності історично були рабовласницька, феодальна, приватнокапіталістична.

в) Економічний устрій суспільства

Економічний устрій суспільства визначається спрямованістю економіки, критерії згідно яких економіка розвивається. На сучасному етапі суспільство перейшло на ринкові засади економіки в яких розвиваються сфери малого, середнього та великого бізнесу.

У кожному суспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого бізнесу. Бізнес у своєму розумінні означає підприємницьку діяльність, спрямовану на одержання прибутку.

Приватна власність - неодмінна умова дрібного підприємництва. Без приватної власності дрібний та середній бізнес неможливий.

У нашій країні в залежності від природнокліматичних умов, національних, технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки. Тому, приміром, Республіка Крим або навіть окремі самоврядовувані зони у власному законодавстві можуть визначати власні критерії розмежування малого та середнього бізнесу.

Істотно впливає малий бізнес на формування конкурентного середовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першочергове значення.

Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим фактором, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування "середнього класу", а отже й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.

На сучасному етапі людство в своєму розвитку вступило в таку фазу, коли досягнутий рівень добробуту може підтримуватися й зростати лише за умови зростання самостійності, підвищення відповідальності, активної участі в прийнятті рішень і зацікавленості в результатах праці безпосередніх робітників - головного фактору виробництва. Це об'єктивно вимагає передачі хоча б частини прерогатив власника особам найманої праці, перетворення їх на співвласників та співправителів виробництва.

Поруч із концепціями, що спираються на ідеологічні засади й певну перебудову суспільних відносин, отримали розвиток і чисто прагматичні концепції. Вони виходять з інтересів розвитку фірми та економіки в цілому.

Важливою зміною в сфері власності на сучасному етапі розвитку ринкової економіки стало різке зростання значення державної власності. Зумовлено це тим, що ринковий механізм не тільки не знімає, а ще більше загострює соціальні та екологічні проблеми, а також проблеми користування колективними товарами та послугами.

Особливо зростає питома вага держави у виробничій і соціальній інфраструктурах (на відміну від України, де держава в цих сферах здає одну позицію за другою приватному капіталу та сумнівним фондам), де державна власність відіграє безумовно провідну роль. Державний сектор економіки має місце як у нових індустріальних країнах (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг), так і в старих (Швеція, Голландія, Португалія). Традиційно висока питома вага цього сектора в національній економіці Франції (33%), Австрії (37%), Італії (більше як 40%). У світі немає країни з розвинутою економікою, де держава не була б власником. У сучасних умовах через державний бюджет у розвинутих країнах розподіляється від третини до половини валового національного продукту.

Стосовно сучасного капіталістичного господарювання це означає, що процес прийняття господарських рішень переходить від власників капіталу до тих, хто безпосередньо керує підприємством.

Дата добавления: 2015-05-23