Види ринкових структур

Антимонопольне законодавство

Важливим заходом регулювання діяльності монополій є антимонопольне законодавство, яке змусило державу протидіяти монопольному становищу та сприяти розвиткові конкуренції. В Україні, як і в усіх ринкових країнах, створені правові основи вищезазначених процесів. Особливе місце серед законодавчих актів посідає Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.01, в якому визначені правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, який спрямо­ваний на забезпечення ефективного функціонування економіки України на осно­ві розвитку конкурентних відносин. Цим законом було введено поняття «моно­польне становище». Таким визнається становище господарського суб’єкта, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35%. До такого економічного суб’єкта держава має право застосовувати додаткові обмежувальні заходи.

Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодавство і створено Антимонопольний комітет України. Захист конкуренції передбачає демонополізацію економіки і створення конкурентного середовища. Уже наприкінці 1997 р. в Україні тисячі державних монополій у процесі при­ватизації перетворилися на приватні підприємства. Держава, розробляючи антимонопольне законодавство, враховує усі об­ставини, орієнтується не тільки на боротьбу з економічним, найбільш шкід­ливим, монополізмом, а й на досягнення і підтримку певного співвідношен­ня між конкуренцією і монополією. Застосування антимонопольної політики має на меті підтримку досягнутого рів­ня конкуренції та її захист на існуючих ринках; захист інтересів підприємців і споживачів від монопольної діяльності та недобросовісної конкуренції.

Економічні умови, в яких відбувається ринкова конкуренція, називаються ринковою структурою. Структура ринку визначається кількістю і розміром фірм, характером продукції, легкістю входження і виходу з конкретного рин­ку, доступністю ринкової інформації. Залежно від існуючих ринків розрізня­ють чотири типи ринкових структур конкуренції.

Розрізняють ідеальні і реальні ринкові структури. До ідеальних відносять ті, які в сучасних умовах в чистому вигляді не існують, до них можна лише наближатися. Такими ринками є чиста монополія і досконала конкуренція. Наприклад, найближчими до досконалої конкуренції є деякі ринки сільськогосподарської продукції (пшениця, кукурудза), а також деякі фінансові ринки. Так само важко знайти ринки чистої монополії. Навіть у фірм, які займають монопольно-домінуюче становище на ринку, майже завжди є один-два дрібних конкуренти. Крім того, дуже рідко яка-небудь продукція унікальна настільки, що взагалі не має замінника. Отже, ідеальних ринкових структур у світі практично не існує.

До реальних ринкових структур відносять монополістичну конкуренцію і олігополію (олігопсонію). Вони описують багато реально існуючих ринків. До олігополістичних структур належать, наприклад, телебачення, виробництво автомашин, сигарет; до монополістсько-конкурентних - виробництво одягу, ліків, побутової електротехніки, надання банківських послуг населенню, видання журналів і газет.

Види ринкових структур:

Досконала (чиста) конкуренція характеризується великою кількістю виробників і споживачів, які діють незалежно один від одного і не можуть впливати на формування ринкових цін.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

- велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;

- кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;

- бар'єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні або взагалі відсутні;

- жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує, і ресур­си, і змінні фактори виробництва - мобільні;

- кожен продавець і покупець мають повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.

Ринок досконалої конкуренції сприяє ефективному використанню ресурсів, підвищенню якості продукції, запровадженню нових технологій. До недоліків можна віднести те, що конкурентні фірми з метою мінімальних витрат можуть скоротити або припинити фінансування екологічних заходів, пов'язаних з безпекою і охороною праці. В сучасній Україні дуже важко знайти приклади досконалого конкурентного ринку. Це пов'язано з успадкованими від адміністративно-командної системи великої частки державної власності, розповсюджен­ням державного регулювання корпоративної поведінки підприємців тощо.

Отже, за сучасних умов досконала конкуренція зустрічається дуже рід­ко, вона існує тільки на обмежених ринках сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи, бавовни, льону) і частково на ринках цінних паперів та іноземної валюти. Реально рийку досконалої конкуренції не існує.

В сучасних умовах функціонує недосконала конкуренція.

Недосконала конкуренція - це конкуренція на ринку із певними обмеженнями, на якому присутня велика кількість виробників, що пропонують подібний, але не однорідний товар. Важливу роль на цьому ринку відіграє реклама, товарні знаки, тобто виробники переконують споживачів, що саме їхній товар є найкращим і найкориснішим серед інших аналогічних товарів.

Недосконала конкуренція об'єднує наступні ринкові структури: монополістичну конкуренцію, олігополію та олігопсонію.

Монополістична конкуренція - це ринкова ситуація, за якої велика кількість виробників реалізує схожу, але не ідентичну продукцію, намагаючись надати їй реальних чи уявних виключних якостей.

Монополістична конкуренція характеризується такими основними рисами:

- на галузевому ринку діють кілька десятків переважно середніх фірм, що конкурують між собою;

- конкуренти випускають диференційований продукт (продукт одного ви­ду, але з певними, лише йому властивими особливостями), кожна із фірм володіє монопольним правом випуску свого особливого продукту;

- на даний ринок достатньо легко проникають нові конкуренти із власним диференційованим продуктом;

- пануючою є нецінова конкуренція, яка робить наголос на якості і особливості продукту з широким застосуванням реклами і торгової марки;

- контроль над ринковим ціноутворенням здійснюється у дуже вузьких межах (вилив на рівень ціни власного диференційованого продукту).

Ринок монополістичної конкуренції найбільш поширений в сучасній ринковій економіці. Даний тип ринкової структури охоплює виробництво одягу і взуття, косметики, електроприладів, ліків, канцелярських товарів, тканин, персональних комп'ютерів, пральних порошків, кондитерських виробів і ласощів, роздрібну торгівлю, підприємства харчової промисловості, побутово­го обслуговування населення та інші галузі.

Олігополістична конкуренція. Олігополія у перекладі з грецької озна­чає «декілька продавців». Ця конкуренція діє на ринку, який складається з не­великої кількості продавців. Коли кажуть «велика трійка», «велика четвірка» чи «велика шістка», то мова йде саме про олігополію. Під олігополією розу­міють ринкову структуру, в якій домінують кілька фірм-виробників, кожна з яких виробляє значну частину продукції і своєю поведінкою може впливати на ринкову ціну. Частка кожної з них є досить великою, щоб впливати на ри­нок власними силами. Але загалом ціна на продукцію залежить від спільних дій кількох продавців, Тому кожний олігополіст розробляє цінову політику не тільки відносно споживачів, а зважаючи також на дії інших підприємців.

Олігополія характеризується:

- існуванням в галузі кількох великих виробників (від 2 до 7-10);

- конкуруючі фірми виробляють як стандартизований (однотипний), так і диференційований (відмінний за якістю, зручностями, естетикою, інши­ми особливостями) продукт;

- наявність суттєвих перешкод для проникнення до галузі ще одного конкурента, насамперед через великі розміри капіталів фірм, зобов'язання щодо партнерів і ліцензій, великі фінансові витрати на рекламу;

- здійснення нецінової конкуренції (за випуску стандартизованого продукту);

- контроль над ціною може бути обмеженим чи значним (у випадку змови конкурентів стосовно рівня цін, ринків збуту тощо).

Олігополістичні ринки також дуже поширені в сучасній ринковій еконо­міці. Вони існують в галузях по виробництву чавуну, сталі, прокату, цементу, мінеральних добрив, алюмінію, спирту (однорідний, стандартизований про­дукт), а також побутової техніки, автомобілів, кораблів, літаків, зброї, послуг зв'язку, гуртової торгівлі тощо (диференційований продукт). В Україні при­кладом олігополії с ринки хімічної, металургійної, вугільної та інших видів продукції. Окремим випадком олігополії є олігопсонія. Це ринок, де працює декілька фірм-покупців, до яких надходить більша частина продажу товару. Прикладом олігопсонічного ринку в Україні є ринки сільгосппродукції: мо­лока, м'яса, соняшника тощо.

Чиста монополія означає виробництво унікальної продукції, у якої немає товарів-замінників.

Фірма монополіст отримує виключне становище на ринку, завдяки якому вона може контролювати ціноутворення та мати монопольну владу на ринку.

Ринку чистої монополії властиві такі риси, за яких:

- у галузі панує одна гігантська фірма, яка здійснює ринкову владу;

- вона випускає унікальний продукт (у тому розумінні, що він не має близьких замінників і виробляється тільки фірмою-монополістом);

- вступ до галузі для конкурентів повністю блокований;

- здійснюється значний вплив на ціноутворення в галузі;

- присутні елементи нецінової конкуренції, що проявляється в рекламі про­дукції, існуванні торгової марки фірми, хоча особливої потреби в цьому не відчувається за відсутністю конкурентів.

На ґрунті панування чистої монополії зросли диспропорції і поглибились суперечності ринкової економіки, що насамперед проявилось у небезпечно­му поглибленні економічних спадів і небаченому зростанні безробіття.

Якщо на ринку склалася ситуація, коли діє один покупець, то таку ринкову структуру називають монопсонія. Найчастіше вона зустрічається на ринку праці, коли велике підприємство виступає єдиним покупцем робочої силу відповідного фаху.

В окремих випадках можливе виникнення двосторонньої монополії – на ринку діють один покупець і один продавець (виготовлення товарів на замовлення в одиничному екземплярі).

В Україні чиста монополія зберігається тільки серед природних монополій.

Економічна недоцільність конкуренції у сферах діяльності природних монополій пояснюється тим, що виграш від її наявності не покриває значних витрат суспільства на її запровадження та підтримку. Адже присутність більшої кількості виробників на ринку сприятиме пропорційному скороченню виробництва кожного з них, і як результат, недовикористання основних виробничих потужностей. Внаслідок цього зростатимуть тарифи на поставки, що матиме негативні наслідки для суспільства.

Проблема існування природних монополій і їх ефективності є надзвичайно актуальною для економіки України, тому найбільш економічним режимом експлуатації таких систем є максимальне завантаження, яке досягається підключенням усіх потенційних споживачів. Держава в більшості випадків сама створює легальні бар'єри, надаючи компаніям - природним монополістам виключні права на здійснення певного виду діяльності, блокуючи таким чином вхід у ці галузі потенційних конкурентів. В Україні запроваджено ліцензування діяльності не тільки господарюючих суб'єктів на ринках природних монополій, але й на суміжних з ними.

Таким чином, природна монополія є станом товарного ринку, на якому необмежена ринкова влада окремого господарюючого суб'єкта є економічно обґрунтованою та виправданою із суспільної точки зору, оскільки компенсується значною економією споживчого надлишку. Однак держава повинна використовувати увесь арсенал засобів економічного, правового, адміністративного характеру з метою встановлення таких «правил гри» для цих суб'єктів, які б дали змогу отримати оптимальний результат.

Основні поняття і терміни:

Конкуренція – суперництво між фірмами за кращу реалізацію своїх господарських інтересів, така ситуація на ринку, за якої фірми і продавці незалежно один від одного борються за покупців. В умовах конкуренції йде змагання за одержання прибутку чи збільшення власної частки ринку.

Монополія – влада одного на ринку, це ри­нок, на якому працює один продавець, який виробляє переважаючу кількість певної продукції, завдяки чому впливає на процес ціноутворення і привлас­нює високі (монопольні) прибутки.

Картель – таємна змова кількох найбільших фірм галузі про рівень ціни, ринки збуту продукції тощо.

Синдикат – об’єднання, в якому учасники втрачають комерційну самостійність, зберігаючи виробничу. Учасників позбавлені права безпосередньо вести боротьбу на ринку, продаж товарів здійснюється централізовано.

Трест – об’єднання, в якому учасники втрачають як комерційну, юридичну, так і виробничу самостійність, ведеться боротьба за най­більш впливові місця в правлінні, за розподіл прибутку. Учасники об’єднання стають акціонерами тресту, і вони мають право продажу своїх акцій.

Концерн – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу, комерцій­ну і юридичну самостійність, але знаходяться під фінансовим контролем головної компанії. Головною формою боротьби є володіння контрольним пакетом акцій, контроль над найбільш вигідними підприємствами, а також за сферою впливу в тих чи інших галузях.

Ринкова структура – економічні умови в яких відбувається ринкова конкуренція, визначається кількістю і розміром фірм, характером продукції, легкістю входження і виходу з конкретного рин­ку, доступністю ринкової інформації.

Досконала (чиста) конкуренція характеризується великою кількістю виробників і споживачів, які діють незалежно один від одного і не можуть впливати на формування ринкових цін.

Монополістична конкуренція - це ринкова ситуація, за якої велика кількість виробників реалізує схожу, але не ідентичну продукцію, намагаючись надати їй реальних чи уявних виключних якостей.

Олігополія – ринкова структура, в якій домінують декілька фірм-виробників (2-10), кожна з яких виробляє значну частину продукції і своєю поведінкою може впливати на ринкову ціну.

Чиста монополія означає виробництво унікальної продукції, у якої немає товарів-замінників.

Монопсонія – ситуація на ринку, коли діє один покупець.

Олігопсонія – ситуація на ринку, коли діє невелика кількість (2-10) фірм-покупців.

Двостороння монополія – ситуація на ринку, коли діють один покупець і один продавець.

Питання для самоконтролю:

1. Конкуренція – це боротьба товаровиробників за:

А) більш вигідні умови виробництва і збуту товарів та послуг

Б) великий асортимент товарів

В) найбільший рівень цін

Г) кращі умови праці робітників

2. Недосконала конкуренція має місце тоді, коли:

А) фірми застосовують нечесні способи боротьби

Б) фірми досягають згод щодо поділу ринку

В) фірми не намагаються слідувати принципу максимізації прибутку

Г) всі відповіді вірні

3. Документ, який засвідчує авторство на винахід:

А) ліцензія Б) товарний знак

В) патент Г) авторське право

4. Адміністративна монополія створюється через:

А) вдалі дії фірми на ринку Б) прийняття рішень органами влади

В) примусовий поділ праці Г)особливості технології виробництва

5. Про яку форму монополії йдеться мова: таємна змова кількох найбільших фірм галузі про рівень ціни, рин­ки збуту продукції тощо:

А) картель Б) синдикат

В) трест Г) концерн

6. Про яку форму монополії йдеться мова: виробники зберігають виробничу самостійність, але втрачають комерційну (товари реалізуються централізовано):

А) картель Б) синдикат

В) трест Г) концерн

Дата добавления: 2015-05-23