Поняття розподілу національного доходу

Заощадження як функції доходу

Лекція 19 Сутність розподілу національного доходу. Споживання і

Заняття 25

Податкові ставки

Рисунок СР 10.1. – Крива Лаффера.

А. Лаффер - відомий економіст, прихильник теорії пропозиції, який вва­жав, що зі зростанням ставки податку від 0 до 100% податкові надходження зростають від 0 до деякого максимального рівня М, а потім знижуються до 0.

Крива Лаффера - крива, що відображає зв'язок між податковою став­кою та обсягом податкових надходжень, виявляє податкову ставку (від 0 до 100%), за якої податкові надходження досягають максимуму.

Згідно кривої Лаффера, до деякого максимального рівня М більше значен­ня податкової ставки забезпечує більшу величину податкових надходжень. Однак наступне збільшення податкової ставки призведе до зниження стимулів виробництва і величина національного оподаткованого доходу зменшиться.

Таким чином, нижча ставка податків створить стимули до праці, заоща­джень, інвестицій, інновацій, сприяючи суттєвому розширенню національ­ного виробництва й доходу.

Рекомендована література:

1. Економічна теорія. Політекономія / за ред. В.Д.Базилевича. - К.: Знання., 2006

2. Політична економія / за ред. В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова. - К.: Академія., 2007. - с.540-546

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: структуру національного доходу, фонду споживання і фонду нагромадження; основні компоненти споживання; функції споживання і заощадження; умови визначення середніх і граничних схильностей до споживання і заощадження

Вміти: аналізувати структуру національного доходу; розраховувати середні і граничні схильності до споживання і заощадження

Рекомендована література:

[2, с.276-278; 289-292; 306-307]

[3, с. 77-88]

План:

19.1 Поняття розподілу національного доходу

19.2 Перерозподіл національного доходу і споживання

19.3 Споживання і заощадження як функції доходу

Розподіл як економічний процес можна розглядати як з боку факторів виробництва, так і з боку результатів виробництва. В першому разі це первинні умови виробництва, за якими матеріальні та трудові ресурси переміщуються з менш прибуткових до більш прибуткових і продуктивніших галузей економіки з метою досягнення більшої окупності кожного з факторів виробництва. В іншому разі результати виробництва розподіляються через фонд споживання і є доходами за результатами вкладеної праці (заробітна плата), доходами від власності (дивіденди, відсотки за вкладами, рента) і доходами з трансфертних платежів (пенсії, допомога тощо). Отже, значення відносин розподілу у відтворювальному процесі досить велике.

Розрізняють функціонально-факторний та індивідуальний роз­поділ національного доходу.

Функціонально-факторний розподіл означає розподіл національного доходу залежно від ролі кожного фактора у створенні продукту праці, землі, капіталу та підприємництва). Відповідно до означених факторів національний дохід розподіляється на заробітну плату, ренту, процент та прибуток (Схема 19.1.1).

Схема 19.1.1 – Модель розподілу національного доходу

Держава все більше бере на себе функції регулювання економіки: соціальний захист населення, структурні зміни, забезпечення зба­лансованого розвитку, вирішення екологічних проблем та ін.

На характер розподілу факторів виробництва впливають три групи чинників:

- закони, що регулюють розвиток продуктивних сил;

- економічні закони функціонування ринку;

- економічна роль держави.

Аналіз індивідуального розподілу показує джерела особистих доходів та їх порівняльні величини. До джерел індивідуальних доходів слід віднести:

- чисту заробітну плату (номінальну заробітну плату за вирахуванням податків і соціальних внесків);

- доходи від індивідуальної трудової діяльності;

- соціальні виплати держави громадянам;

- проценти, дивіденди та орендну плату (за землю);

- різного роду допомоги тощо;

- поточне страхування відшкодування збитків.

Залежно від доступу до цих джерел кожний індивід отримує відповідну частку доходу, тим самим породжується нерівність у розподілі доходів.

Доходи населення чи господарств формуються за рахунок надання послуг робочою силою, індивідуальної трудової діяльності, власності, соціальних трансфертних платежів тощо. Граничною нижньою межею величини доходів населення є прожитковий мінімум. Це вартісна величина необхідних для підтримання фізіологічної життєдіяльності людини засобів існування. Якщо індивідуальні доходи нижче цієї межі, то наступає скорочення насе­лення в країні. Крім того, в суспільстві є частина непрацездатного населення, яке вимагає матеріальної підтримки. Держава здійснює перерозподіл національного доходу через систему соціальних виплат. Перерозподіл доходів є однією з функцій уряду.

Дата добавления: 2015-05-23