Типи економ систем за цивілізаційним підходом

1)До індустріальна стадія(аграрна або традиційна. панувала з моменту виникнення людства до кінця18ст. панувало натур сільськогосп виробництво та домашня промисловість. Характерним був нерозривний зв'язок з прир умовами)

2)Індустріальна(кінець 18-початок 19ст і продовжувавсь у розвинутих країнах до кінця 50років 20ст

а для решти країн притаманний і нині.Полягає у винайдені машин їх масове виробництво та застосування)

3)Постіндустріальна(Сучасна наук-техн революція яка відбувалась в 2 половина 20ст. зумовила глибинні

зрушення в засобах виробництва,яка базується на автоматизації праці)

Продуктивні сили сусп. -система факторів в-ва,яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до портреб людей,створює мат та дух балага і визначає зростання продуктивності с-ва. Людина-фактор виробництва і його основна продукт сила.Структуризацію прод сил забезпечує поділ сусп. праці

Види поділу праці:

1)загальний(розчленування продукт сил на великі сфери та найбільші його галузі як промисловість сг,транспорту)

2)частковий(поділ найбільших галузей людськ діяльності на складові частини)

3)територіальний(поділ праці в середині країни між окремими регіонами)

Етапи розвитку продукт сил:

1)природні продукт сили

2)сусп. Продукт сили

3)формування загально-інтелект прод сил

Рівень продукт праці -ефективність різної праці людського фактора тобто основа продукт сил с-ва,галузі п-ва

Економ. відносини - відносини і зв’язки між людьми що виникають у процесі суп виробництва, розподілу,обімну і споживання вироблених благ

Відносини між людьми у сфері ви-ва складаються з:

1)привласнення предметів з природи

2)спосіб поєднання людського ресурсу із засобами ви-ва

3)відносини спеціалізації комбінування ви-ва(техніко-ек відносини)

4) організ-економов відносини

5)відтисни між людьми щодо привласнення засобів ви-ва(соц.-еко. ідносини)

10. Власність її об’єкти і суб*єкти, економічний зміст

Власність -це не річ а відносини між людьми з приводу виробництва привласнення речей продуктів праці. Це ставлення індивідів один до одного і відповідно їх відношення до матеріалу,знарядь і продуктів праці. Власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.

Привласнення -процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення,тобто це спосіб оволодіння річчю.

Головним об’єктом привласнення в економічній системі є засоби виробництва та його результати

Відчуження -позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності

Відносини власності утворюються чи тему,що містить три види відносин:

-Відносини з приводу привласнення об’єктів власності

-Відносини з приводу економ форм реалізації власності(отримання від них доходу)

-Відносини з приводу господарського використання об’єктів власності

Суб’єкти власності – індивіди,фізичні особи, кі в процесі відчуження-привласнення матеріальних благ і послуг, можуть вступати між собою у відносини з цього приводу

Суб’єктами прав власності є все те що можна привласнити чи відчужити

Право власності - сукупність узаконених державою прав та норм економічних відносин фіз. та юр. осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об’єктів власності

Історичні форми власності:

1)Первіснообщинна 2)рабовласницька 3)феодальна 4)капіталістична власність

Виділяють дві форми власності:

-супільна: державна(загальнодержавна,муніципальна) та колективна(кооперативна, власність гром органів,власність релігійних та культурних організацій)

- приватна:індивідуально-трудова(одноосібна,сімейна) та з найменшою працею(індивідуальна із застосуванням найманої праці партнерська, корпоративна)

Суспільна власність -сумісне володіння,користування та ропорядження засобами виробництва та їх результатами

Приватна власність - володінння,користування та розпорядження засобами виробництва та результатами виробництва окремими людьми чи групами людей

11.Структура власності та її місце у системі економ. і юрид.

відносин

В процесі історичного розвитку форми та типи власності постійно змінюються й вдосконалюються відповідно до змін що відбуваються в продуктивних силах суспільства.

Історичні форми власності:

Первісно-община

Рабовласницька

Феодальна

Капіталістична власність

Виділяють 2 форми власності: суспільна і приватна.

Приватна:

Індивідуальна

- трудова

- одноосібна

- сімейна

Наймана праця

- індивідуальна із застосуванням найманої праці

- партнерська

- корпоративна

Суспільна:

Державна

- загальнодержавна

- муніципальна

Колективна

- кооперативна

- власність громадських організацій

- власність релігійних і культурних організацій

Суспільна власність – це сімейне володіння, користування та розпорядження засобами виробництва та результатами виробництва.

Приватна власність – це володіння, користування та розпорядження засобами виробництва та результатами виробництва окремими людьми чи групами людей.

12. Роздержавлення і приватизація їх мета, цілі і завдання

Роздержавлення - це сукупність заходів,спрямованих на усунення монополії держави на власність, скорочення держ. сектору та утворення багатовкладної економіки.

Денаціоналізація - це процес повернення власності попереднім власникам.

Приватизація - це перехід права власності від держави до окремих осіб.

Об’єкти приватизації: велика промисловість,дрібні і середні підприємства промисловості і торгівлі,підприємства сфери послуг,жилий фонд.

Суб’єкти: приватна особа,працівник приватизованого підприємства,трудовий колектив,банки,холдинги.

Основні цілі і завдання приватизації:

1)розвиток конкуренції і підвищення ефективності держ. сектора;

2)прискорення економ. розвитку з подальшим залученням недерж. інвестицій;

3)створення повноцінного ринку капіталу, цінних паперів;

4) усунення держ. монополії;

5)поділ відповідальності за зовнішній борг між урядом і великим бізнесом;

6) зменшення ролі політичної мотивації в прийняті економічних рішень;

7) залучення приватного капіталу в традиційно державні галузі-освіту,культуру, охорону здоров’я,інфраструктуру.

Приватизацію можна здійснювати 3 основними шляхами:

1)процес відмови від володіння,за якого держ. власність або права держави на управління підприємством передаються або продаються приватним власникам;

2) метод контрактів передбачає,що уряд укладає контракт з приватною фірмою,відповідно до якого остання бере на себе постачання товарів і надання послуг або здійснення того чи іншого виду діяльності з тих,що входять у кого державних господарських функцій;

3)система ваучерів(документів), що засвідчує видачу кредиту. По цій системі держава дає окремим громадянам можливість підвищити свою купівельну спроможність.

14. Товар та його властивості

Товар - це продукт праці виготовлений для продаж. Сама річ продукт праці ще не є товар. Товаром стають лише коли опосередковують відносини між людьми. Товар має дві властивості: 1) споживча вартість - здатність товару задовольняти потребу людини; мінова вартість-здатність товару обмінюватись на інші товари у певних пропорціях; 2)втілена у товарі сусп. праця називається вартістю. Вартість - це внутрішня властивість товару,яка проявляється при обміні.

Конкретна праця – це корисна праця,яка витрачається у особливій формі і якісно відрізняється від всіх інших видів діяльності(пекарі,столяри). Праця товару виробників,що виступає як витрата роб. сили назив. абстрактною. Абстрактна і конкретна праця це дві сторони одного трудового процесу, праці втіленої в товарі.

15. ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ

Вартість товару - надзвичайно важлива економічна категорія, яка, щоправда, у формі свого зовнішнього прояву - мінової вартості - привертала увагу багатьох учених.

Ця теорія була першою з різноманітних теорій і концепцій вартості. Згідно з нею основу та величину вартості товарів і послуг формують витрати суспільно необхідної праці на їх виробництво. Найґрунтовніше теорія була осмислена К. Марксом, її підтримували А. Сміт та англійський економіст Джон Кейнс. Трудова теорія вартості ввійшла в суперечність з прикладними дослідженнями, практичними реаліями. Наприклад, нерідко ціни не лише відхиляються від вартості, але і формуються навколо «контролюючого стрижня», який відрізняється від неї. Не завжди узгоджується з практикою і положення про єдиний вартісно-створюючий чинник. Згідно з трифакторною концепцією, основою вартості є такі фактори виробництва — земля, капітал, праця. Кожний фактор виробництва створює свою частину вартості: капітал — відсоток, праця — заробітну плату, а земля — ренту.

13. Натуральне і товарне виробництво: умови виникнення, форми та розвиток

Натуральне виробництво - це така форма господарювання, при якій продукти праці використовуються для задоволення власних

потреб виробника для споживання в середині господарства, що їх виробляє. Це історично перша форма господарювання.

При натуральному господарюванні існує рівність окремих індивідів. Таке господарювання було основою бідності, а не багатства.

Це повязано з такими рисам:

- нерозвиненість суспільного поділу праці;

- відсутність спеціалізації;

- замкненість організаційних економічних звязків;

- обмеженість виробництва і капіталу;

- примітивність техніки та технології виробництва;

- домінування ручної праці;

З розвитком продуктивних сил товарне виробництво витісняє натуральне.

Товарне виробництво - така форма організації суспільного господарства, за якої економічні відносини між людьми прояв через

ринок і купівлю продаж продукції їх праці.При таких відносинах продуктами праці стають товари. Загальною умовою виникнення

розвитку і функціонування товарного виробництва є суспілний поділ праці.

Розрізняють товарне виробництво:

- просте;

- розвинуте;

Ці дві форми мають як спільні риси так і відмінності. Загальною рисою простого і розвинутого товарного виробництва є те що

обидві форми в своїй основі мають право власності на засоби виробництва; економічні звязки між виробниками здійснюються у формі обміну

продуктами;

Відмінності:

- при простому товарному виробництві власник засобів виробництва і виробник поєднуються в одній особі.

- при розвиненому виробниками є наймані працівники, позбавлені засобів виробництва.

- просте товарне виробництво засноване на особистій праці, а розвинене - на найманій, та експлуатації чужої праці.

- продукт праці при простому товарному виробництві належить виробникові, а при розвиненому - власникові засобів виробництва;

- метою простого товарного виробництва є задоволення власних потреб товаровиробника, а метою розвиненого є отримання прибутку;

- просто товарне виробництво має обмежений характер, тобто лише частина вироблених продуктів для обміну;розвинене має пануючий

характер в суспільстві.

На сучасному суспільному розвитку домінуючою формою господарювання є товарне виробництво.

17. Класифікація витрат виробництва

У ІІ половині ХХ ст. в розвинених країнах відносини найманих працівників і підприємців набули цивілізаційної форми співробітництва,

тобто відбулися зміни в соціально-економічному змісті витрат виробництва. Сучасна економічна теорія значно поглибила вчення аналізу

витрат виробництва, що знайшло своє відображення і в навчальній теорії. Під поняттям витрати виробництва вони розуміють економічні

витрати, які включають усі платежі власникам ресурсів для відповідного виробничого процесу.

При розробці теорії витрат виробництві виділяють 2 концепції:

1. Альтернативних витрат виробництва.

2. Відносної обмеженості застосовуваних ресурсів.

Концепція альтернативних витрат виробництва або витрат втрачених можливостей, згідно з якою вартість товарів вимірюється кількістю

отриманої від нього граничної користі. Найбільш поширене визначення сутності альтернативних витрат таке: вартість отриманої будь-якої

речі повинна вимірюватись тим, від чого ми відмовляємось щоб мати дану річ. Виробники концепції альтернативних витрат виділяють витрати

втрачених можливостей:

- фактичні;

- наявні витрати;

Це грошові виплати постачальникам факторів виробництва. Їх ще називають зовнішніми витратами

Під витратами виробництва в короткостроковий період розуміють ресурси, кількість яких може бути змінена досить легко та оперативно.

Витрати в довгостроковий період - це ті, як повязані зі зміною виробників потужності підприємства, виробничих площ та ін.

Дата добавления: 2015-05-23