Національний суверенітет і політичне самовизначення нації

Етнонаціональні спільноти як суб’єкти й об’єкти політики

До етнонаціональих спіьнот належать етнос, етнічна група, народність, нація, національна група.

Етнос - давньогрецький термін, що етимологічно означає „народ”, „плем'я”, „зграя”. „ Етноси є найдавнішими природними людськими спільнотами, котрі виникають задовго до появи класів і держав.

У сучасній науці виокремлюють в основному два трактування етносу:

- певна соціально-історична система (представники етнографічної школи); - форма існування Homo Sapiens, тобто як природний феномен.

Етноси характеризуються спільністю поведінкових рис, що передаються від покоління до покоління з допомогою механізму умовно-рефлекторної сигнальної спадковості.

Етнічна група - спільнота людей, споріднених або хоча б близьких за історичним походженням, етногенезом, мовою спілкування, нинішньою або минулою територією проживання, рисами матеріальної і духовної культури, звичаями та іншими ознаками.

Народність - це історично сформована мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, яка передує нації. Вона характеризується тими самими ознаками, що й нація, але відрізняється від неї рівнем економічного й соціального розвитку. Соціальні структури націй і народностей істотно відрізняються. На відміну від нації у народності немає промисловості і відповідно - „свого” робітничого класу. Для перетворення народності в націю важливо, щоб вона з традиційно-аграрної стала аграрно-промисловою, урбанізованою. Крім того, народність, як правило, менш численна за націю. Нації формуються на базі як однієї, так і декількох народностей.

Нація - історично сформована стійка спільність людей, котра виникла на основі спільності мови, території, економічного життя та психологічного складу, що проявляється в спільності культури.

Національна свідомість - це усвідомлення нацією, людиною або певною спільнотою своєї приналежності до нації, спільної історичної долі його представників, своєрідності дії геополітичних, соціопсихічних, історичних чинників, неповторності характеру, темпераменту, менталітету, психології, культури.

Національний суверенітет -це сукупність суверенних прав нації на вільний вибір соціально-економічного та політичного ладу, на цілісну національну територію, економічну незалежність, на розвиток її мови та культури, на повагу національної гор­дості та гідності.

Національний суверенітет -це повновладдя нації, володіння реальною можливістю розпоряджатися своєю долею. В суверенітеті нація знаходить правовий захист, свободу національного розвитку та національну незалежність.

Суверенітет нації реалізується через її основні права, а саме:

-право на існування і вільний розвиток, володіння реальною можливістю визначати характер свого національного життя, включаючи спроможність реалізувати право на політичне самовизначення;

-право на вільний розвиток національних потреб: економічних і соціальних;

-право на духовно-культурний розвиток, повагу національної честі і гідності, розвиток національної мови, звичаїв, традицій;

-право розпоряджатися природними і матеріальними ресурсами; 1 право на мирне співіснування з іншими народами та націями;

-право на екологічну безпеку та ін.

Національне самовизначення - право кожного народу на визволення й утворення власної самостійної держави або добровільне влаштування взаємин з іншими державами на основі федерації чи автономії. Самовизначення націй повинно ґрунтуватись на дотриманні індивідуальних прав людини, не залежно від її національної незалежності.

Політичне самовизначення передбачає можливість самостійного обрання свого державного статусу або як окремої держави, або як автономії чи національно-територіального утворення у складі іншої держави, або як держави, що входить до об’єднання декількох держав тощо.

Політичне самовизначення нації полягає у можливості самостійно, за власним добровільним рішенням визначати характер, спосіб свого соціально-політичного конституювання, формування себе як певної єдності, спільності, а також своїх відносин з іншими етнічними, як державними, так і бездержавними утвореннями; то стає очевидною принципова відмінність між сутністю політичного самовизначення націй та національних меншин.

85. Зміст етнонаціональної політики та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.

Етнонаціональна політика – це система тактико-стратегічних дій, заходів та програм певного політичного суб'єкта (насамперед держави, політичних партій, громадсько-політичних рухів тощо) в галузі взаємо-відносин етнонаціональних спільностей між собою та їхніх стосунків з державою.

Етнонаціональні відносини – це відносини між суб'єктами етнонаціонального розвитку – націями, народностями, національними групами та їхніми державними установами.

Об'єктом етнонаціональної політики виступає вся сукупність етнопо-літичних явищ:

 розселення етносів на території, на яку поширюється суверенітет держави;

 політичне життя етнічних груп до яких належать громадяни даної держави (виборчі компанії, референдуми, місцеве самоврядування тощо);

 соціально-економічні та політико-культурні взаємини етносів між собою та державою;

 стосунки етнічних груп, що проживають на території даної держави з їхніми етнородичами в других державах.

Головною метою етнонаціональної політики України є забезпечення рівноправних відносин та тісної взаємодії представників різних етносів, які мешкають в Україні, підтримання атмосфери толерантності, довіри й поваги у взаєминах між ними; оптимальне врахування інтересів усіх етнонаціональних спільнот, створення сприятливих умов для розвитку української нації, корінних народів та національних меншин. Змістом етнонаціональної політики є міжнаціональна злагода в умовах етнічної розмаїтості.

Принципове значення для формування державної етнонаціональної політики має Конституція України (Основний Закон), в якій закріплено найважливіші положення чинного законодавства. Згідно зі ст. 5 Основного Закону носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Разом з тим конкретизовано його окремі структурні компоненти: українська нація, національні меншини; також уперше на законодавчому рівні визначено як окрему етнічну категорію і суб'єкт права корінні народи.

Дата добавления: 2015-05-23