КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Які типи виборчих систем Ви знаєте ?
Кому належить введення терміну «легітимність»?
Визнання даної політичної влади - її інститутів, рішень і дій - правомірними в політології називають легітимністю. Легітимність політичної влади обумовлюється багатьма обставинами, серед яких - відповідність режиму, цілей еліти, її принципів і способів дії традиціям, нашедшим або не знайшли відображення в законах, популярність лідерів і т. п. Типологія легітимності державної влади, розроблена німецьким соціологом Максом Вебером, стала підставою для цілого ряду напрямків політичних досліджень. В основу поняття легітимності М. Вебером була покладена думка про те, що, якщо в силу певних традицій, виняткових якостей керівника або розуміння громадянами переваг існуючого правління, вони висловлюють готовність коритися владі, то в цьому випадку процес управління може ефективно здійснюватися при мінімальному застосуванні насильства. Розвиваючи веберовскую типологію легітимності стосовно до реалій другої половини ХХ століття, американський політолог Девід Істон запропонував свої три типи легітимності: ідеологічну, структурну та персональну. У цьому підході відбилося розуміння засадничої ролі ідеології у формуванні легітимності інститутів державної влади. Спробою поєднати нормативні критерії легітимності з результатами емпіричних досліджень легітимності державних інститутів, стало введення терміну «демократична легітимність», який передбачає введення критеріїв, які дозволяють відрізнити демократичну легітимність від авторитарної.
Виборча система - це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців. Їх різноманітність визначається історичними, культурними особливостями, а також політичними завданнями. Виборчі системи є двох основних типів: мажоритарної і пропорційної. Мажоритарна система. В основі мажоритарної системи лежить принцип більшості (переможцем на виборах вважається кандидат, який набрав найбільше голосів). Виборчі округи тут є одномандатними, тобто від кожного округу обирається один депутат. Мажоритарна система має свої різновиди. При мажоритарній системі відносно їх (простої) більшості обраним вважається той кандидат, який отримав голосів виборців більше, ніж будь-який з його суперників. Система проста, тому що забезпечує перемогу одній партії (кандидата) навіть при мінімальній перевазі. Але може трапитися так, що за партію, яка перемогла, проголосує меншість виборців (решту голосів заберуть інші партії), і уряд, який сформує ця партія, не буде користуватися підтримкою більшості громадян. В теперішній час ця система використовується у США, Канаді, Великобританії, Новій Зеландії тощо. Мажоритарна система абсолютної більшості передбачає, що вибраним є той кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, які брали участь у голосуванні (50% плюс один голос). Пропорційна система. Пропорційна система передбачає голосування за списками партій, що означає виділення багатомандатного округу (округом є вся територія країни) або кілька округів. Це найбільш поширена система (країни Латинської Америки, Бельгія, Швеція тощо). Зміст цієї системи полягає в тому, щоб кожна партія отримувала у парламенті кількість мандатів, пропорційну кількості поданих за неї голосів. При всій демократичності у цій системі є один недолік. Вона гарантує представництво навіть дрібних партій, що при парламентській чи змішаній формах правління створює проблеми з формуванням уряду. Таке стає можливим, коли жодна партія не має у парламенті абсолютної більшості або не може її створити, не вступивши в коаліцію з іншими партіями. В багатьох країнах намагаються згладити цей недолік, а також надлишкову фрагментацію партій, або "виборчий поріг" (бар'єр) - найменша кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата. Як правило, в різних країнах це 2-5%. Ідеальної виборчої системи не існує. Кожна з них має свої плюси й мінуси. В деяких країнах (Німеччина, Болгарія) намагаються знайти компроміс між двома системами виборів і використовують різні варіанти змішаної системи, яка передбачає поєднання елементів пропорційної і мажоритарної систем. Це ж саме питання піднімається й у Верховній Раді України.
Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 499; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |