Національна ідея: сутність та шляхи формування

Вирішення цієї проблеми залежить, в першу чергу, від наявності в суспільстві спільної позиції у тлумаченні сутності поняття „національна ідея”.

У суспільній думці в наш час не існує загальноприйнятої точки зору на сутність цього поняття. Наведемо та проаналізуємо найбільш цікаві з існуючих підходів. Так, існує думка, що національна ідея – це чітко сформульований спільний інтерес абсолютної більшості громадян, який об’єднує їх на шляху до спільної мети. Інші вважають, що національна ідея – це фундаментальна ідея, за допомогою якої досягається єдність дій різних соціальних груп. Поширеною є точка зору на національну ідею як інтегративний чинник суспільного життя країни. Національну ідею називають також:

- Цивілізаційним атрактором розвитку країни;

- Метою, що є основою розвитку народу, яка в кризові періоди здатна вивести його з небезпечного стану;

- Тим, чого народ хоче досягти найближчим часом, що є глибинною об’єднувальною основою суспільства і держави;

- Духовним орієнтиром суспільного життя;

- Метою нації;

- Засобом мобілізації нації для реалізації того чи іншого національного проекту;

- Конкретною прагматичною метою;

- Ідеєю оптимальної поведінки людини на користь собі та суспільству;

- Проявом народного духу;

- Рушійною силою розвитку країни;

- Загальновизнаною цінністю;

- Визначенням стратегії розвитку держави;

- Існуючою політичною та релігійною орієнтацією;

- Поєднанням архетипу та свідомості нації;

- Дороговказом національного відродження й розвитку;

- Гармонізатором та орієнтиром усіх сфер буття на розв’язання конкретних завдань;

- Відбитком національної свідомості та комплексом почуттів і соціально-філософських надбудов, що відображають прагнення народу стати самовладним рушієм історичного поступу;

- Відповіддю – чим нація була, чим вона є зараз та чим вона хоче бути в майбутньому;

- Спільною метою та довгостроковою стратегією розвитку суспільства;

- Масово шанованими в суспільстві цінностями та пріоритетами, які є частиною характерних рис, ментальності нації;

- Інтелектуально окресленими, свідомо й чітко сформульованими духовними основами буття етносу – його автентичності, цінності, історичної спрямованості, сенсу життя та місця поміж народами.

Деякі фахівці вважають, що національна ідея – це гласний договір між громадянином і державою про взаємні обов’язки та гарантії, принципи особистого та суспільного життя, етична платформа, яка дозволяє людині відносити себе до певної нації й відчувати гордість за цю приналежність.

Аналіз наведених положень свідчить, що вони характеризують сутність та функції національної ідеї. Сутність національної ідеї характеризують поняття „спільний інтерес”, „спільна мета”, „мета нації”, „конкретна прагматична мета”, „загальновизнана цінність”. Функції національної ідеї характеризують поняття „об’єднання на шляху до спільної мети”, „досягнення єдності дій”, „інтеграція суспільного життя”, „духовний орієнтир суспільного життя”, „прояв народного духу”, „цивілізаційний атрактор”, „засіб мобілізації нації”, „рушійна сила розвитку країни”, „визначення стратегії розвитку країни”, „гармонізація усіх сфер буття”, „відбиток національної свідомості”, „договір між громадянином і державою”.

На наш погляд, сутність національної ідеї найбільш повно та яскраво характеризує поняття „мета нації”. Можна припустити, що, якщо національна ідея вірно визначена й відбиває об’єктивні потреби громадян та суспільства, то вона буде виконувати всі перелічені функції.

Для обґрунтування національної ідеї важливою умовою є визначення вимог до неї. Бажано, щоб ці вимоги мали аксіоматичний характер. Спробуємо сформулювати головні вимоги до національної ідеї.

По-перше, національна ідея повинна відповідати потребам переважної більшості мешканців країни. Навіть незначний відсоток громадян країни, налаштованих проти національної ідеї, може дестабілізувати суспільну ситуацію та унеможливити її реалізацію.

По-друге, національна ідея має бути корисною як для держави, так і для її громадян. Саме поєднання зусиль цих суспільних чинників є запорукою реалізації національної ідеї.

По-третє, національна ідея має бути привабливою для більшості громадян. Ця особливість дозволяє реалізувати її мобілізуючу та об’єднуючу функції. Реалізація даного положення значною мірою залежить від засобів позиціонування національної ідеї.

Четверта вимога до національної ідеї – вона має бути зрозумілою, доступно викладеною. Без цього неможлива реалізація попередньої вимоги і це є умовою однакового розуміння кожним членом суспільства, про що йдеться.

П’ята вимога: національна ідея має бути масштабною й такою, що її важко досягти.

Шоста вимога: національна ідея має містити формулу успіху. Реалізація національної мети повинна бути спрямована на покращення стану громадян країни.

Сьома вимога: бажано, щоб національна ідея могла б бути реалізована протягом життя одного покоління. Ця вимога є умовою її привабливості для громадян.

Восьма вимога: національна ідея повинна виконувати функцію консолідації суспільства. Якщо ідея, яку пропонують суспільству, породжує ворожнечу, суперечності, конфлікти, то вона не може мати статус національної.

Дев’ята вимога: національна ідея повинна враховувати наявний та бажаний стан суспільства, бути своєчасною та прогностичною. Вона пов’язує сьогодення з його проблемами та складнощами, з майбутнім покращенням життя людей.

Десята вимога: національна ідея має бути реальною, передбачати наявність засобів її реалізації. Як відомо, мети без засобів її реалізації не існує. Тому, якщо суспільству пропонують ідею, яка у даних обставинах не може бути реалізована, то вона не може мати статус національної ідеї.

Одинадцята вимога: національна ідея повинна сприяти соціальному прогресу суспільства. Поліпшення життя окремої людини значною мірою залежить від позитивних змін у суспільстві, тому під час обґрунтування національної ідеї необхідно враховувати не тільки її особистісну, а і суспільну спрямованість.

У зв’язку з тим, що реалізація національної ідеї вимагає тривалого терміну, в який при владі можуть бути представники різних політичних сил, то необхідність її постійної підтримки передбачає, щоб вона була над ідеологічними, етнічними, культурними відмінностями різних соціальних груп. Це дванадцята вимога до національної ідеї.

Якщо ідея, яка пропонується в якості національної, не відповідає навіть одній з наведених вимог, то вона не може бути запропонована суспільству та реалізована.

Чітке визначення сутності та вимог до національної ідеї створює умови для аналізу тих ідей, які пропонуються суспільству. Суспільна практика свідчить, що частіше за все порушується перша вимога й пропонується ідея, яка не може бути сприйнята більшістю громадян України. Дуже часто „національну ідею” використовують у політичній боротьбі для отриманні ідеологічних дивідендів, а не для покращення життя людей.

Визначення сутності та вимог до національної ідеї звужує поле пошуку у процесі її обґрунтування й забезпечує більшу цілеспрямованість та ефективність цього процесу.

У наш час суспільству пропонується низка ідей, жодна з яких ще не отримала статусу національної. Це: вступ України до ЄС та НАТО, якість життя, європейські стандарти життя, заробітна плата, могутня українська держава, побудова інформаційного суспільства, конкурентоспроможність, „Україна – це Я”, „патріотизм, держава, суспільство”, „самостійна демократична незалежна держава”, „незалежна держава, соборність”, „досягнення кожним українцем рівня Людини, як за своїми якостями, так і за своїм призначенням”, „Власність. Праця. Державність. Справедливість”.

Вступ України до ЄС та НАТО в останні роки є предметом постійного обговорення та політичної боротьби. Але ці завдання не отримують підтримки переважної більшості громадян країни і не можуть виконувати функцію національної мети, тому що вони є засобом, а не кінцевим результатом колективних зусиль.

Такі цілі, як заробітна плата, побудова інформаційного суспільства є більш вузькими й не дуже масштабними, тому не можуть виконувати більшість із функцій національної ідеї.

До однієї групи можна віднести такі цілі як „могутня українська держава”; „патріотизм, держава, суспільство”; „самостійна демократична незалежна держава”, „незалежна держава, соборність”. Такі цілі орієнтовані переважно на інтереси держави, окрім того, вони вже частково реалізовані, тому не можуть бути привабливими, інтегруючим та мобілізуючими.

На більшу увагу заслуговують такі цілі, як європейські стандарти життя, конкурентоспроможність, „Власність. Праця. Державність. Справедливість”. Ці цілі відповідають більшості з наведених вимог до національної ідеї. Вони є масштабними, дозволяють поєднувати інтереси як громадян, так і держави, передбачають різнобічне удосконалення суспільного життя.

Важливою умовою впливу національної ідеї на розвиток суспільства є забезпечення її прийняття переважною більшістю громадян країни. У реалізації цього завдання можливі дві логіки.

Перша передбачає розробку національної ідеї представниками політичної еліти та її поширення в суспільній свідомості за допомогою засобів масової інформації.

Друга передбачає організацію широкого обговорення проблеми, розробки національної ідеї та залучення представників різних соціальних груп до її обґрунтування.

Кожна з цих логік має свої переваги та недоліки. Перша забезпечує більш стислі терміни розробки національної ідеї, але містить більшу можливість позиціонування ідеї, яка може бути не підтримана більшістю громадян. Друга передбачає більш тривалі строки розробки національної ідеї, але, завдяки більш широкої участі громадян у її обговоренні, полегшує завдання її поширення та забезпечення прийняття суспільством.

Національна ідея є духовним явищем, її просування передбачає вплив на свідомість громадян. Такий вплив забезпечує психологічне прийняття ідеї та певні зміни у поведінці людей.

Громадян, орієнтованих на участь у реалізації національної ідеї, характеризують такі особливості:

- Мотиваційно-психологічна готовність до реалізації національної ідеї;

- Когнітивно-прикладна готовність до реалізації національної ідеї;

- Ціннісно-орієнтаційна єдність представників різних соціальних груп;

- Активність у реалізації національної ідеї.

Але в сучасних соціальних умовах національна ідея не може бути реалізована без участі держави, тому наступним кроком, який передує безпосередній реалізації національної ідеї, є розробка національних програм з її реалізації.

Так, наприклад, якщо в суспільстві буде прийнята ідея досягнення європейських стандартів життя, то її реалізація вимагає поступового реформування економіки, системи охорони здоров’я, освіти, комунального господарства, заробітної плати, пенсійного забезпечення, правових відносин тощо. З кожного з цих напрямків необхідна розробка національних програм і відповідне законодавче та фінансове забезпечення їх реалізації.

Принциповим для реалізації національної ідеї є питання про те, держава чи громадськість буде виконувати провідну функцію у цьому процесі. Суспільна практика свідчить, що в тоталітарних авторитарних державах цей соціальний інститут відбиває інтереси тільки окремих груп громадян, тому просування та реалізація загальнонаціональної ідеї значно ускладнюється. У такий ситуації провідну роль у затвердженні національної ідеї відіграє громадськість, а сам цей процес стає процесом демократизації суспільного життя.

У країнах, побудованих на принципах демократії, питання про те, яка із сторін – держава чи громадськість – виконує провідну функцію в реалізації національної ідеї, не є таким гострим. Ефективність цього процесу в таких умовах більшою мірою залежить від того, наскільки взаємно узгодженою та спільною буде діяльність громадськості та держави. На наш погляд, тільки єдність суспільної свідомості, активності людей та діяльності держави може стати запорукою прийняття й реалізації національної ідеї.

Дата добавления: 2015-05-23