Основні поняття та визначення. Органічні сполуки - сполуки вуглецю за винятком оксидів вугільної кислоти та її солей, карбідів

Органічні сполуки	- сполуки вуглецю за винятком оксидів вугільної кислоти та її солей, карбідів, ціанідів та деяких інших речовин, що мають більше спільних властивостей з неорганічними ніж з органічними речовинами.
Вуглеводні	- органічні сполуки, молекули яких складаються з атомів двох елементів: вуглецю і водню.
Насичені вуглеводні (алкани)	-вуглеводні, в молекулах яких атоми вуглецю зв’язані між собою простим (одинарним) зв’язком, а всі інші валентності насичені атомами водню. Вони утворюють гомологічний ряд з загальною формулою , де n – число атомів вуглецю.
Гомологічний ряд	- ряд сполук, у якому кожний наступний представник відрізняється від попереднього на групу атомів - , яка називається гомологічною різницею.
Ізомери	- сполуки, молекули яких мають однаковий якісний і кількісний склад і однакову молекулярну масу, але різну будову, а тому відрізняються фізичними і хімічними властивостями.
Ненасичені вуглеводні	- вуглеводні, молекули яких містять атоми вуглецю, сполучені подвійними і потрійними зв’язками.
Алкени (олефіни, етиленові вуглеводні)	- вуглеводні, в молекулах яких є один подвійний зв’язок між атомами вуглецю . Вони утворюють гомологічний ряд з загальною формулою .
Алкіни (ацетиленові вуглеводні)	- вуглеводні, в молекулах яких є атоми вуглецю, сполучені потрійним зв’язком . Вони утворюють гомологічний ряд з загальною формулою .
Алкадієни (діенові вуглеводні)	- ненасичені вуглеводні, які містять у вуглецевому ланцюгу два подвійних зв’язки. Вони утворюють гомологічний ряд з загальною формулою .
Ароматичні вуглеводні	- сполуки, молекули яких містять стійкі циклічні структури – бензольні ядра .
Полімери	- високомолекулярні сполуки, молекули яких (макромолекули) побудовані з великої кількості з’єднаних між собою хімічними зв’язками однакових або різних мономерних ланок, що багатократно повторюються. Вони характеризуються молекулярною масою від декількох тисяч до багатьох мільйонів.
Полімеризація	- реакція утворення полімерів шляхом послідовного сполучення молекул низькомолекулярної речовини (мономеру), що відбувається за рахунок розриву кратних зв’язків (подвійних або потрійних).
Поліконденсація	- реакція утворення полімерів із низькомолекулярних речовин, яка відбувається за рахунок взаємодії функціональних груп і супроводжується виділенням побічних низькомолекулярних продуктів ( та інш.)
Пластмаси	- матеріали, основу яких складають полімери, які знаходяться в період формування виробів у в’язкоплинному або високоеластичному станах, а при експлуатації у склистому або кристалічному станах.