Інші типи аналізаторів

Вестибулярний апарат. Відіграє основну роль у оцінці положення тіла, його переміщення та швидкості руху. Він міститься у внутрішньому вусі і утворений присінком та трьома півколовими каналами, які розташовані у взаємно перпендикулярних площинах. Присінок та півколові канали заповнені ендолімфою. У присінку міститься рецепторний апарат, до складу якого входять волоскові клітини. Їх вільні кінці занурені у ендолімфу, де також розташовані отоліти – спеціальні вапняні камінчики. Зі зміною положення голови чи швидкості тіла відбувається зміна положення отолітів, внаслідок чого подразнюються волоскові клітини. Ці імпульси надходять до мозочка та рухових зон кори і організм, за потреби, рефлекторно змінює положення тіла.

М'язово-суглобове чуття (руховий, пропріоцептивний аналізатор). Велике значення у визначенні положення тіла та його частин у просторі, а також координації рухів мають рецептори, що містять в м'язах, сухожилках і суглобах (пропріорецептори). Імпульси, що виникають в пропріорецепторах під час рухів, по доцентрових нервах надходять до мозочка і кори півкуль головного мозку, де виникає відчуття зміни в положенні частин тіла. В результаті подразнення пропріорецепторів виникають рефлекторні скорочення тієї чи іншої групи м'язів, або зміна їх тонусу. Це сприяє підтриманню положення та рівноваги тіла. За допомогою м'язово - суглобового чуття можна, піднімаючи предмет, приблизно визначити його вагу.

У школярів збудливість пропріорецепторів з віком збільшується: найнижча вона в учнів 1 класу, найвища - в учнів 11 класу. Найбільша збудливість пропріорецепторів у дні і години уроків праці, фізкультури, занять в спортивних секціях, ігор та прогулянок на вулиці. Найменша - в години відносної нерухомості (під час уроків, під час виконання домашнього завдання). Вона підвищується в першій половині дня і знижується надвечір.

Інтерорецептивне чуття. У внутрішні органах (органи травлення, легені, серце, судини, селезінка і т.д.) розташовані інтерорецептори, які сприймають зміни їх діяльності. За своєю будовою і функціями інтерорецептори різні. Одні з них сприймають температуру, інші - тиск, треті - хімічні, больові подразнення і т.д.

Імпульси, що надходяться в центральну нервову систему від інтерорецепторів, відіграють дуже важливу роль у регуляції функцій різних органів. Завдяки цим імпульсам регулюється кров'яний тиск у судинах, обмін речовин, кровопостачання тканин, координується діяльність різних органів і систем.

Смаковий аналізатор: будова, функції. Сприймання смакових властивостей речовин, які потрапляють у порожнину рота, виконує смаковий аналізатор. Він складається з периферичного (смакові рецептори), провідникового (периферичний язикоглотковий нерв, довгастий мозок, гіпоталамус, таламус) і центрального (у скроневій частці кори головного мозку) відділів.

Скупчення смакових рецепторів містяться у смакових цибулинах, що розміщені у виростах слизової оболонки язика - смакових сосочках.

Смакові цибулини розташовані на язиці нерівномірно: чутливіші до солодких речовин - на кінчику, до кислих - по краях, до гірких - на корені, а до солоних - на кінчику й по краях.

Смакові цибулини є не тільки на язику, а й на стінках глотки та м'якого піднебіння. У порожнині рота, крім смакових рецепторів, є й інші - дотику, терморецептори, їх подразнення посилює смакові відчуття.

Смакові рецептори є хеморецепторами. Їх подразниками є хімічні речовини, що знаходяться розчиненому стані. Природним розчинником у ротовій порожнині є слина. Збудливість смакових рецепторів значною мірою залежить від температури. Найсприятливішою для цього є температура 10 - 35˚С. Холодна і гаряча їжа знижує смакові відчуття.

На формування смакових відчуттів впливають зір та нюх. Страви, що неприємно пахнуть, ніколи не здадуться смачними. Це зумовлено тим, що центри смаку і нюху у гіпоталамусі розміщені майже поруч, їхні нейрони тісно взаємопов'язані і легко обмінюються інформацією один з одним. Так само пов'язані між собою смаковий і зоровий центри.

Смак щоденної їжі втрачає привабливість для людини, бо смакові рецептори звикають (адаптуються) до одноманітних подразників. Підвищують активність і збудливість смакових рецепторів різні спеції та приправи.

У новонародженої дитини орган смаку, порівняно з іншими органами чуття, розвинений найкраще. Так, на солодкий смак, новонароджена дитина реагує смоктанням і ковтанням, на кислий, солоний чи гіркий - скороченням мімічних м'язів. Після народження дитини орган смаку продовжує розвиватися, головним чином, у напрямку точнішого розрізнення смаків.

Нюховий аналізатор: будова, функції. Нюх у людини розвинений краще, ніж смак, він дає змогу розрізняти більше як 10.000 запахів.

У слизовій оболонці порожнини носа містяться нюхові рецептори, що сприймають запахи газоподібних речовин. Рецептори нюхового аналізатора як і смакового є хеморецепторами, а тому їх подразникамиє хімічні речовини.

Нюхові рецепторні клітини за своєю формою нагадують глечик з довгою горловиною. На одному кінці цих клітин розташовані надзвичайно тоненькі волоски, які у десятки разів збільшують поверхню контакту рецепторів з молекулами запашних речовин. Ці волоски рухаються і активно „виловлюють" запашні молекули. Волоски занурені у слиз, який виробляють залози слизової оболонки носа. На другому кінці „глечика" містяться аксони, які формують волокна нюхового нерва.

Імпульси, які виникли в рецепторах, йдуть по нюховому тракту через стовбур головного мозку в кору великих півкуль, де здійснюється їх аналіз і виникають відчуття того чи іншого запаху.

У дітей раннього віку чуття нюху розвинене слабше, ніж у дітей старшого віку. Проте, новонароджена дитина вже в перші дні життя реагує на сильні запахи скороченням мімічних м'язів і відвертається від речовин, що неприємно пахнуть. Гострота нюху зростає до 6 років, а потім поступово знижується. Здатність розрізненяти запахи з віком підвищується.

Органи шкірного чуття. У шкірі є тактильні (дотикові), температурні і больові рецептори. Різні види рецепторів відрізняються за своєю будовою і розподілені у шкірі мозаїчно.

Тактильні рецептори сприймають механічні подразнення, що супроводжуються відчуттям дотику і тиску. Вони мають форму видовжених цибулин, до яких підходять нервові закінчення. В середньому на 1см. шкіри припадає 25 тактильних рецепторів. Найбільше їх у шкірі долонь, на кінцях пальців, на губах, кінчику язика. Найменше - у шкірі спини і живота.

Збудження, яке виникає в тактильних рецепторах при контактах шкіри з предметами, надходить до ділянок кори великих півкуль, де трансформується у відчуття дотику або тиску. Завдяки тактильній чутливості людина відчуває форму, величину і характер поверхні навколишніх предметів.

До терморецепторів (температурних рецепторів) належать два види нервових закінчень. Одні з них сприймають теплові подразнення, а другі холодові. Зміна зовнішньої температури подразнює терморецептори шкіри і викликає в мозковій частині аналізатора відчуття тепла або холоду. Внаслідок цього рефлекторно змінюється просвіт кровоносних судин шкіри, завдяки цьому змінюється її кровопостачання і температура. Терморецептори розміщені не лише у шкірі а й у слизовій оболонці носа, рота, гортані, стравоходу. Температурне чуття є вже у новонародженої дитини.

Біль - це специфічне відчуття, якісно відмінне від будь-якого іншого. Воно виникає тоді, коли на ту чи іншу частину організму діє подразник, що має руйнівний характер. При цьому виникає цілий ряд захисних реакцій, спрямованих на збереження частин тіла або цілого організму.

Больові подразнення сприймаються больовими рецепторами, або вільними нервовими закінченнями. Больові рецептори розміщені не тільки в шкірі, але і в м'язах, кістках та внутрішніх органах.

Імпульси, які виникають у рецепторах внаслідок дії подразника, передаються по доцентрових нервах у вищі кіркові та підкіркові (у таламусі та гіпоталамусі) центри болю, де й створюється відчуття болю.

При сильних больових подразненнях рефлекторно порушується нормальна діяльність органів: посилюється виділення адреналіну в кров, підвищується концентрація глюкози в крові, частіше ритм серцевих скорочень, прискорюється зсідання крові, підвищується кров'яний тиск, затримується дихання і т.д.

Дата добавления: 2015-05-23