Тема 6 аналіз активу підпрємства

У процесі наступного аналізу необхідно установити зміну в довгострокових (позаоборотних) активах. Довгострокові активи (основний капітал) - це вкладені кошти з довгостроковими цілями в нерухомість, облігації, акції, запаси корисних копалин, нематеріальні активи та інше.

Велика увага приділяється вивченню стану динаміки і структури ОФ, тому що вони займають основну питому вагу в довгострокових активах підприємства. При вивченні складу ОФ необхідно з'ясувати співвідношення їх пасивної й активної частини, силових і робочих машин, тому що від оптимального їхнього співвідношення залежить фондовіддача і фінансовий стан підприємства. Банки й інші інвестори при вивченні складу майна підприємства велику увагу приділяють ОФ з так званого їхнього технічного рівня, продуктивності, ефективності, фізичного і морального зносу.

Далі необхідно проаналізувати зміну по кожній статті поточних активів балансу, як найбільш мобільної частини капіталу.

Збільшення грошей на рахунках у банку, як правило, свідчить про зміцнення фінансового положення. Сума грошей повинна бути такою, щоб вистачало для здійснення всіх першочергових платежів.

Наявність великого залишку грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного застосування оборотного капіталу. Їх потрібно якнайшвидше пускати в обіг з метою одержання прибутку, тобто розширювати виробництво чи вкладати в акції інших підприємств.

Розглянемо, як впливає на фінансове положення збільшення чи зменшення дебіторів. Якщо підприємство збільшує своє виробництво, то збільшується число цих показників, а відповідно і дебіторська заборгованість.

З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді кількість дебіторів зменшується.

Отже, ріст дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно.

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену дебіторську заборгованість. Наявність останньої викликає утруднення, тому що підприємство буде відчувати недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати й інших витрат. Крім того, заморожування засобів приведе до уповільнення оборотності капіталу. Тому кожне підприємство зацікавлене в скороченні термінів платежів.

Прискорити платежі можна шляхом удосконалювання розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, попередньої оплати, застосування вексельної форми розрахунків і т. д.

Якщо підприємство має великий стаж виробничої діяльності, то в складі дебіторської заборгованості можуть бути прострочені рахунки. У зв'язку з цим у процесі аналізу потрібно вивчити динаміку; склад; причини і давнину утворення дебіторської заборгованості; установити, чи немає в її складі сум, не реальних для стягнення, чи таких, по яких необхідно прийняти заходи для їх стягнення, включаючи такі заходи, як звернення в судові органи.

Для аналізу дебіторської заборгованості крім балансу (додаток 1) застосовуються матеріали первинного й аналітичного бухгалтерського обліку.

Особливу актуальність здобуває проблема неплатежів в умовах інфляції, коли відбувається знецінювання грошей. При цьому дебіторська заборгованість підприємств досягає астрономічних сум, значна частина якої в ході інфляції губиться (при інфляції 30% у рік, наприкінці року можна придбати усього 70% того, що можна було на початок року). Тому не вигідно тримати гроші наявними і продавати товар у борг. Однак вигідно мати кредитні зобов'язання до оплати в грошовій формі, тому що виплата по різних формах кредиторської заборгованості виконується грошима, купівельна спроможність яких до моменту виплат зменшується.

Тривалість перебування засобів у дебіторській заборгованості визначається відношенням середнього залишку заборгованості по рахунках дебіторів, помноженого на дні періоду до суми дебетового обороту по рахунках дебіторів.

Щоб підрахувати збитки підприємства від несвоєчасної сплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скоректовану на індекс інфляції за цей період або суму простроченої дебіторської заборгованості помножити на ставку банківського відсотку за цей період і з цього результату відняти суму отриманої пені.

Великий вплив на фінансові результати підприємства робить стан виробничих запасів. З метою нормального ходу виробництва і збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Наявність низьких по обсягу, але більш рухливих запасів означає, що менша сума виробничих фондів знаходиться в запасі. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства.

Великі надпланові запаси ведуть до заморожування оборотного капіталу, уповільненню його оборотності, а в результаті погіршується фінансове положення. В той же час, нестача виробничих запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, т. я. скорочує виробництво і зменшує суму прибутку.

Виходячи з цього необхідно виконати аналіз розміщення джерел фінансування в майно і його динаміку на основі таблиці 9.2 (додаток 1).

Таблиця 6.1 Аналітична характеристика засобів підприємства.

№ п/п	Показники	На початок року	На кінець року	Зміни за рік, тис. грн.	Темп приросту %
1.	Загальна сума фінансових ресурсів, тис. грн.			+3655	+5, 59
2.	Основні засоби та інші поза­оборотні активи, тис. грн.			+3796	+7, 28
2. 1.	У % до загальної суми май­на (стор. 2: стор. 1 х 100%)	79, 14	80, 4	+1, 26	-
3.	Оборотні активи, тис. грн.			-114	-0, 84
3. 1.	У % до загальної суми майна	20, 86	19, 6	-1, 26	-
3. 2.	Запаси і витрати, тис. грн.			+3184	+46, 3
3. 2. 1	У % до оборотних активів (стор. 3. 2.: стор. 3 х 100%)	50, 41	74, 4	+23, 99	-
3. 3.	Кошти			-388	-10, 1
3. 3. 1	У % до оборотних коштів [стор. 3. 3.: стор. 3 х 100%)	28, 25	26, 6	-1, 65	-
3. 4.	Розрахунки з дебіторами			+434	+19, 3
3. 4. 1	У % до оборотних коштів (стор. 3. 4.: стор. 3 х 100%)	16, 5	19, 85	+3, 35	-
3. 5.	Інші оборотні активи, тис. грн.			-82	-12, 4
3. 5. 1	У % до оборотних коштів	4, 84	4, 27	-0, 57	-

Розглядаючи показники таблиці 6. 2 в динаміці можна відзначити зміни в структурі використання коштів для формування основних і оборотних коштів. Частка ОЗ зросла на 7, 28% чи 3769 тис. грн., а частка оборотних коштів зменшилася на 0, 84% чи 114 тис. грн. Така тенденція викликана збільшенням ОЗ, частка яких у всій масі майна зросла до 80, 4%. Оборотні активи зменшилися за рахунок зменшення коштів на 10, 1% чи 391 тис. грн. Хоча запаси і витрати збільшилися на 46, 3% чи 3184 тис. грн. Розрахунки з дебіторами також збільшилися на 19, 3% чи 434 тис. грн. Виходячи з даних таблиці 7. 2 видно, що основні засоби та інші необоротні активи збільшилися набагато в більшому ступені, чим усе майно (7, 28% - основні засоби і 5, 59% -усе майно), що визначає тенденцію до зменшення.

В той же час недостатня кількість запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, тому підприємство повино прагнути до того, щоб воно було в повному обсязі і своєчасно забезпечено необхідними ресурсами і в той же час, щоб вони не лежали на складі (не було понад нормативних запасів).

6.2 АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ ׳ ЯЗКУ АКТИВУ І ПАСИВУ БАЛАНСУ

Основне завдання аналізу взаємозв’язку активу і пасиву балансу - перевірити син­хронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здат­ність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями власним май­ном у визначені періоду часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'я­зань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми» то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають гро­шові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів по­гашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань.

Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквід­ний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс не­ліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

У разі виконання зазначених умов баланс вважається абсолютно ліквідним. Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється від абсолютної. При цьому брак коштів за однією гру­пою активів компенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Тотожність активу і пасиву балансу визначає наперед результат порівняння за четвертою групою, якій властиве "балансування". Тому суттєвим є порівняння підсумків за першими трьома групами.

Результати порівняння перших двох груп свідчать про поточну лік­відність, третьої групи — про перспективну ліквідність, оскільки тут розглядаються майбутні надходження та витрачання.

Методика поділу статей балансу на групи для визначення його ліквідності базується на використанні первісних даних бухгал­терського обліку (додаток 1). Тривалість оборотності статей ак­тиву визначається за кредитовим оборотом, статей пасиву — за дебе­товим оборотом.

Приклади.

1. Рахунок активу “Готова продукція’.

Сальдо на 01. 04. 2003 становило 700 тис. гри; на 01. 07. 2003 – 500 тис. грн. За другий квартал дебетовий оборот становив 2700 тис. грн.; кредитовий – 2455 тис. грн.

Середня тривалість обороту становить дні, тобто у формі "Готова продукція" активи перебувають у середньому 22 дні (від моменту надходження до моменту вибуття).

2. Рахунок пасиву "Короткострокові кредити банків".

Сальдо на 01. 04. 2000 становило 120 тис. грн., на 01. 07. 2000 – 80 тис. грн. За квартал дебетовий оборот становив 360 тис. грн., кре­дитовий – 300 тис. грн.

Середня тривалість одного обороту становить днів.

Після розрахунку оборотності окремих видів активів та їх джерел можна обґрунтовано розподілити активні статті за термінами реалі­зації, а пасивні — за термінами оплати і створити відповідні групи ба­лансу. Наприклад, термін реалізації першої групи активів і пасивів не перевищує одного місяця» другої - 1-5, третьої - 6-12» четвер­тої—12-18 і т. д.

Такий метод побудови балансу ліквідності складніший, але дає точніші результати.

Тема 7. АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Рентабельність власного капіталу замикає всю піраміду показників ефективності функціонування підприємства. Уся діяль­ність підприємства має бути спрямована на збільшення суми влас­ного капіталу і підвищення рівня його прибутковості. Розрахо­вується вона відношенням суми чистого прибутку до середньоріч­ної суми власного капіталу:

ROE = Сума чистого прибутку звітного періоду/ Середня сума власного капіталу за період

Загальна структурно-логічна схема аналізу рентабельності власного капіталу представлена на рис. 7.1

Рис. 7.1 Структурно-логічна факторна модель рентабельності власного капіталу

Неважко помітити, що рентабельність власного капіталу (ROE) і рентабельність сукупного капіталу (ВЕР) зв’язані між собою в такий спосіб:

Чистий прибуток. = Чистий прибуток х Брутто-прибуток х Сукупні активи

Власний капітал Брутто-прибуток Сукупні активи Власний капітал

ROE = Ч_ЧП х ВЕР х МК (7.1)

або

ROE = (l-K_n) (1-К_ПВ) ВЕР х МК,

де Ччп — частка чистого прибутку в загальній сумі брутто-прибутку;

К_п — коефіцієнт податкового вилучення прибутку;

К_пв — рівень процентного вилучення прибутку;

ВЕР — рентабельність сукупного капіталу;

МК — мультиплікатор капіталу, тобто обсяг активів, що спи­ваються на фундамент власного капіталу. Він виступає як важіль, ідо збільшує міць власного капіталу.

Даний взаємозв'язок показує залежність між ступенем фінан­сового ризику і прибутковістю власного капіталу.

Зробимо розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня ROE на підставі даних табл..7. 1

Таблиця 7.1 Вихідні дані аналізу рентабельності власного капіталу

Показник	Минулий період	Звітний період
Загальна сума брутто-прибутку, тис. грн..	18 500	20 000
Чистий прибуток, тис. грн..	11 800
Частка чистого прибутку в загальній сумі брутто-прибутку до виплати відсотків і податків	0,6378	0,6325
Загальна середньорічна сума капіталу, тис. грн..
У тому числі власного капіталу, тис. грн..
Рентабельність сукупного капіталу, %	46,25	40,0
Мультиплікатор капіталу	1,828	1,925
Рентабельність власного капіталу після сплати податків і відсотків,%	53,93	48,70

Загальна зміна рентабельності власного капіталу:

ROE_зaг = RОЕ₁ - ROE₀ = 48,70 - 53,93 =-5,23 %,

у тому числі за рахунок зміни:

- частки чистого прибутку в загальній сумі брутто-прибутку:

ROE_Ччп = Ч_чп х ВЕР_о х МК₀ = (0,6325 - 0,6378) 46,25 • 1,828 =-0,45 %;

• рентабельності сукупного капіталу:

ROE_ВЕР = Ч_ЧПі • ВЕР_о • МК₀ = 0,6325 (40,0 - 46,25) 1,828=-7,23 %;

• мультиплікатора капіталу:

ROE_МК =Ч_чп1 • ВЕР₁ • МК = 0,6325 • 40,0 (1,925 - 1,828) =+2,45 %.

Поглибити факторний аналіз власного капіталу можна за ра­хунок розкладання рентабельності сукупного капіталу на його складові, використовуючи таку модель:

ROE = Ч_чп • W_П • Р_о6 • К_об • Ч_ок • МК,

або

ROE = (1 - К_П)(1 - К_пв) W_П • Р_о6 • К_об • Ч_ок • МК

Ця модель дає змогу пов'язати усі фактори і показники рента­бельності, наведені на рис. 7.2. З її допомогою можна установи­ти, як змінилося значення ROE за рахунок рівня податкового і процентного вилучення прибутку, структури джерел її формуван­ня, структури активів і пасивів підприємства, а також рентабель­ності продажів і швидкості обороту капіталу.

Рентабельність обороту (Р_0б) характеризує ефективність керу­вання витратами і ціновою політикою підприємства. Коефіцієнт оборотності капіталу відбиває інтенсивність його використання і ділову активність підприємства, а мультиплікатор капіталу — політику в галузі фінансування. Чим вище його рівень, тим вище ступінь фінансового ризику підприємства, але разом з тим вище прибутковість власного (акціонерного) капіталу при позитивно­му ефекті фінансового важеля.

Збільшення частки позикових засобів сприяє підвищенню прибутковості власного капіталу за умови, що прибутковість ак­тивів вище реальної ставки відсотка за кредитними ресурсами.

Приміром, візьмемо два підприємства з різною структурою капіталу і за моделлю (7.3) розрахуємо рентабельність власного капіталу:

ROE_A = 0,75 • 24 • 5,0 = 90 %;

ROE_Б = 0,70 • 40 • 1,5 = 42 %.

Якщо орієнтуватися тільки на показник ROE, то краще вкладати кошти в підприємство А. Але при цьому потрібно враховувати, що це підприємство веде більш ризиковий бізнес, оскільки більш високий рівень прибутковості власного капіталу забезпечується виключно за рахунок високої частки позикового капіталу при відносно більш низькому рівні рентабельності продажів швидкості обороту капіталу. Отже, інвестори, що не хочуть ризи­кувати своїм капіталом, віддадуть перевагу другому підприєм­ству, де позиковий капітал у загальній сумі активів становить усього 33,3 %.

Для оптимізації структури капіталу з метою максимізації рівня прибутковості власного капіталу можна використовувати таку модель:

ROE = ВЕР (1-К_П) + ЕФВ = ВЕР (1-К_а) ₊ (ВЕР - Ц^н_зк) (1-К_П)

Процес оптимізації структури капіталу за критерієм, максимізації рівня прибутковості власного капіталу з дійснюється в такий спосіб (табл. 7.2).

Як показують приведені дані, найвищий рівень рентабельності при заданих умовах досягається при коефіцієнті фінансового левериджу 0,9. У разі зростання останнього підвищується ставка відсотка за кредит, у результаті чого рентабельність власного капіталу знижується.

Таблиця 7.2 Розрахунок рівня рентабельності власного капіталу при різних значеннях коефіцієнта фінансового важеля

Показник	Варіант розрахунку
1. Власний капітал
2. Позиковий капітал	-
3. Загальна сума капіталу
4. Коефіцієнт фінансового левариджу (п.2: п 1)	-	0,3	0,6	0,9	1,2	1,5	1,8
5. Рентабельність сукупних активів, %
6. Ставка відсотка за кредит, %	-
7. Брутто-прибуток (п.3 х п.5: 100)
8. Сума відсотків за кредит (п. 2 х п.6: 100)	-		14,4	25,2	38,4
9. Прибуток після виплати відсотків (п.7 – п.8)			14,4	25,2	38,4
10. Ставка податку на прибуток, %
11. Сума податку на прибуток (п.9 х п.10)		11,5	12,4	12,7	12,4	11,5
12.Чистий прибуток (п. 9 – п.11)		34,5	37,2	38,1	37,2	34,5
13. Рентабельність влас-ного капіталу, % (п.12: п.1 х 100)		34,5	37,2	38,1	37,2	34,5

Дата добавления: 2015-05-23