Мастильні матеріали

Класифікація резервуарів для зберігання нафти й нафтопродуктів

Зберігання й транспортування рідкого і газоподібного палива

Нафта й нафтопродукти зберігаються в різних резервуарах (табл. 3.15) (горизонтальних, вертикальних, підземних, наземних, напівпідземних, циліндричних, сферичних і ін.) окремо від інших матеріалів.

Таблиця 3.15

Нафта й нафтопродукти	Тип резервуарів
основні	неосновні
Нафта малосерниста, сірчиста	Залізобетонні	Металеві вертикальні із внутрішнім захисним антикорозійним покриттям
Темні нафтопродукти: мазут, моторне паливо й ін.	Залізобетонні, земляні (тимчасові для важких нафтопродуктів)	Металеві (як виключення)
Світлі нафтопродукти: бензин, лігроїн, гас, дизельне паливо	Залізобетонні із внутрішнім металевим облицюванням. Металеві вертикальні, горизонтальні й спеціальної конструкції, з підвищеним тиском і плаваючими, «дихаючими» і піднімальними кришками	Залізобетонні з бензостійких бетонів або із внутрішньої бензонепроникною оболонкою

У невеликих кількостях нафтопродукти зберігають у двохсоткілограмових металевих бочках, пластмасових контейнерах і більше дрібній тарі (бідонах, банках, скляних суліях і пляшках, каністрах і ін.)

Нафта й нафтопродукти транспортують трубопровідним транспортом, у наливні (танкерах) і сухогрузних судах, залізничних і автоцистернах із вказівкою назви продукту написом на цистерні («Бензин», «Нафта», «Мазут»).

Цистерни й інші транспортні засоби, а також ємності для зберігання повинні бути в справному стані, сухими й чистими при повторному використанні, герметично закриватися.

При відвантаженні постачальник пломбує ємність, наносить трафарет, штамп або прикріплює ярлик і виписує супровідні документи.

Газоподібне паливо в невеликих кількостях транспортують і зберігають у спеціальних балонах червоного кольору з написом назви продукту (дод.35). У більших кількостях газ транспортують по трубопроводах і зберігають у спеціальних підземних сховищах.

При зберіганні й транспортуванні горючих речовин слід строго дотримуватися протипожежних правил і техніку безпеки.

12.3. Мастильні матеріали

Друга за обсягом і значенням група нафтопродуктів - це мас­ла нафтові, головним чином мастила: електроізоляційні і техно­логічні. Одержують масла в основному вакуумною перегонкою мазуту і деасфальтизацією масляних гудронів. Найважливішими показниками експлуатаційних властивостей масел є в'язкість, індекс в'язкості, стабільність проти окислювання, мастильна зда­тність, температура спалаху і застигання.

Мастила поділяють на групи: індустріальні (солярове, ве­ретенне, машинне, швейне тощо) і автотракторні (автол, ніг­рол тощо).

Консистентні мастила - це мазеподібні пластичні масти­льні матеріали: вазелін, солідол тощо.

Мастильні матеріали – це речовини, що вводяться у вузли тертя двигунів, машин і механізмів для охолодження й зниження їхнього зношування, зменшення сили тертя й видалення продуктів зношування. Крім того, мастильні матеріали захищають метал від корозії, виконують функцію робочої рідини, використовуються в якості ізолюючого, тепловідвідного і ущільнювального середовища в різних системах і апаратах.

Раціональне застосування мастильних матеріалів значно підвищує ефективність роботи машин і механізмів.

Під раціональним застосуванням мається на увазі наступне:

· Правильно підібрані асортименти мастильних матеріалів, що відповідають умовам роботи вузла тертя;

· Технічно обґрунтована витрата мастильних матеріалів;

· Правильно встановлений режим змазування.

Мастилами називаються мастильні матеріали, що перебувають при звичайній температурі (+ 20°С) у рідкому стані.

Для поліпшення експлуатаційних властивостей мастил до них додають присадки.

Мастильні матеріали підрозділяються так (рис.3.8 і 3.9.)

· По призначенню – на моторні, трансмісійні, індустріальні, турбінні, компресорні, для парових машин і спеціальні;

· По агрегатному стані – на рідкі (масла), консистентного й тверді (змащення);

· По походженню – неорганічні (природні й синтетичні), органічні (рослинні, тваринні, нафтові й синтетичні) і елементоорганічні;

· По способі одержання - полімеризаційні, дистилятні, залишкові й змішані.

Мастила Змащення

Рис. 3.8.Класифікація мастильних матеріалів

Мастильні масла

По способу получення

Полімеризаційні Трансмісійні

Регенерируємі Моторні

Індустріальні

Дистилятні Залишкові Турбінні, Різного

Компресорні, призначення

Циліндрові (спеціальні)

Комплексні

Рис.3.9.Класифікація мастил

Якщо мастильні матеріали при звичайній температурі перебувають у мазеподібному або твердому стані, а при нагріванні переходять у рідкий стан, їх називають консистентними змащеннями(рис.3.10.).

Низькоплавкі Средньоплавкі Тугоплавкі

Клас 1

Спеціальні

Клас 2

Автотранспортні Індустріальні Залізничні Морські Літакові

	Автомобільні, тракторні, танкові		Для змащення стальних канатів, прокатніх станів, текстильніх машин, экскаваторів		Для змащення паровозних буксів, дішлових подшипників		Для змащення різьбових зєднань бензо- и мастильнихсистем, свічок, моторів, механизму підєму шасі

Рис. 3.10.Класифікація консистентних змащень

Твердими змащеннями називаються речовини, що не змінюють свого стану навіть під дією високих температур. Це графить, сульфіди вольфраму й молібдену, нітрид бору, тальк, слюда, полімерні матеріали.

Основними якісними характеристиками мастил є в'язкість (динамічна, кінематична й умовна), маслянистість, температури застывания й спалахи, хімічна стійкість, коксівність, наявність механічних домішок, вологи, кислих, лужних і сірчистих з'єднань, зольність. Для поліпшення властивостей масел до них додають присадки.

Асортименти й витрати мастильних матеріалів, а також режим змазування визначаються конструктивними особливостями й заданим режимом роботи вузла тертя й механізму в цілому, а також умовами експлуатації останнього.

Розглядаючи асортименти масел (табл..3.16. – 3.18.), у першу чергу необхідно зупинитися на групі, моторних масел, які (за винятком авіаційних і реактивних) по ступені форсування двигунів підрозділяються на шість груп (А, Б, В, Г, Д, Е), а по в'язкості при 100ºС – на сім класів («6», «8», «10», «12», «14», «16», «20»). У їхнє позначення входить буква М, індекс класу, індекс групи й цифра 1 – карбюраторні або 2 – дизельні (М8У₁, М20Б₂).

Наприклад, у марці масла М20Б₁ «М» позначає автомобільне моторне масло, 20 – в'язкість при 100°С у сСт, призначено для малофорсуємих карбюраторних двигунів.

Авіаційні масла є найбільш високоякісними. Їх підрозділяють на масла для поршневих (МС-14, МС-20, МК-22), газотурбінних, турбореактивних і турбогвинтових двигунів (МК-8, МС-6, ВНИИНП-7) (З - селективного очищення, ДО - кислотного очищення).

Таблиця 3.16

Дата добавления: 2015-05-23