Глобальна мережа Internet. Історія створення та розвитку. Структура

Вимоги до комп’ютерних мереж.

Якість роботи мережі характеризують такі властивості: продуктивність, надійність, сумісність, керованість, захищеність, розширюваність і масштабованість.

До основних характеристик продуктивності мережі відносяться: час реакції, що визначається як час між виникненням запиту до якого-небудь мережевого сервісу й одержанням відповіді на нього; пропускна здатність, що відбиває обсяг даних, переданих мережею в одиницю часу, і затримка передачі, що дорівнює інтервалу між моментом надходження пакета на вхід якого-небудь мережевого пристрою і моментом його появи на виході цього пристрою.

Для оцінки надійності мереж використовуються різні характеристики, у тому числі: коефіцієнт готовності, що означає частку часу, протягом якого система може бути використана; безпека, тобто здатність системи захистити дані від несанкціонованого доступу; відмовостійкість – здатність системи працювати в умовах відмовлення деяких її елементів.

Розширюваність означає можливість порівняно легкого додавання окремих елементів мережі (користувачів, комп’ютерів, додатків, сервісів), нарощування довжини сегментів мережі і заміни існуючої апаратури потужнішою.

Масштабованість означає, що мережа дає змогу нарощувати кількість вузлів і протяжність зв’язків у дуже широких межах, при цьому продуктивність мережі не погіршується.

Прозорість – властивість мережі ховати від користувача деталі свого внутрішнього устрою, спрощуючи тим самим його роботу в мережі.

Керованість мережі передбачає можливість централізовано контролювати стан основних елементів мережі, виявляти і розв’язувати проблеми, що виникають при роботі мережі, виконувати аналіз продуктивності і планувати розвиток мережі.

Сумісність означає, що мережа здатна містити в собі найрізноманітніше програмне й апаратне забезпечення.

На початку 70-х років міністерство оборони США поставило перед програмістами завдання: розробити систему надійного обміну інформацією між своїми комп’ютерами. Для відпрацьовування різноманітних технічних рішень була створена перша у світі широкомасштабна мережа ARPAnet – Advanced Research Projects Agency Network – мережа бюро прогресивних досліджень міністерства оборони. ARPAnet дозволяла будь-якому з цих комп’ютерів зв’язуватися з будь-яким іншим, навіть за умови виходу з ладу i істотної частини елементів мережі.

У 1972 році з’явився перший додаток, розроблений Рейем Томлинсоном – електронна пошта (e-mail).

Протягом майже десятьох років розвиток мережних технологій проходив непомітно для широкої публіки. Послугами мереж користувалися в основному фахівці з обчислювальної військової техніки. У цей час з’явилися i стали популярними локальні мережі. Деякі підприємства, спираючись на досвід військових, почали розвивати комп’ютерні зв’язки між своїми філіями, розкиданими по всій країні. Університети, що приймали участь у розробці й удосконаленні ARPAnet, підключилися до неї i стали використовувати мережу в своїх наукових дослідженнях. Наприкінці 80-х років зусиллями Національного Наукового Фонду (NSF) було створено п’ять обчислювальних центрів, обладнаних суперкомп’ютерами. До їхніх ресурсів було потрібно підключити сотні наукових лабораторій. Спроба використовувати ARPAnet не увінчалася успіхом – стара мережа не справлялася з величезними потоками даних, типовими для великих обчислювальних завдань. NSF прийняв рішення створити свою національну мережу, засновану на технології APRAnet, що добре зарекомендувала себе. Політика NSF із самого початку припускала, що нова мережа буде орієнтована на різноманітних користувачів, а не тільки на програмістів i математиків. Дуже швидко були розроблені i реалізовані засоби обміну інформацією між мережею NSF i корпоративними мережами, що підтримують протоколи передачі даних з ARPAnet. Так почалося формування Internet, «мережі мереж», глобального об’єднання комп’ютерів, здатних у будь-який момент часу зв’язатися один з одним.

У 1988 року до NFSnet приєднуються Канада, Данія, Фінляндія, Франція, Норвегія і Швеція. А у 1990 році була ліквідована ARPAnet.

Спочатку мережа Internet була наповнена в основному текстовою інформацією. Однак наприкінці 80-х учений Тім Бернес Лі з Європейської лабораторії фізики елементарних часток (CERN) випустив мову гіпертекстової розмітки, для якого був розроблений Internet-оглядач (браузер) Mosaic. Так народився HyperText Markup Language (HTML), браузери й у 1991 році служба World Wide Web (Всесвітня павутина). До винаходу HTML інформація представлялася як фрагментований набір графічних зображень, звукових файлів, текстових документів і ін. HTML об’єднав усі ці елементи.

Хоча сьогодні поняття Internet і WWW фактично тотожні, однак розвиток World Wide Web стало можливим лише після створення HTML. Адже WWW – це спроба представити всю інформацію в Internet у вигляді безлічі гіпертекстових документів, зв’язаних між собою посиланнями.

Із самого початку Internet проектувався і створювався як децентралізоване комунікаційне середовище, у міру збільшення його популярності виникла необхідність як формалізації процесів управління, що зачіпають всю систему в цілому, так і в розробці механізмів, що регулюють відносини із соціальними інститутами. Це і призвело до створення організаційних центрів Internet.

Поле діяльності організаційних структур може бути спрямоване як усередину (управління процесами, що виникають у рамках самого Internet), так і зовні (формування і підтримка взаємин Internet і суспільства). Розглянемо найважливіші з таких організацій.

ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers)

http://www.icann.org/

Перша серед рівних організацій Internet, координаційний вузол всіх ініціатив управління, що роблять вплив на життя Мережі. Основна діяльність – рішення питань і усунення конфліктів, пов'язаних з розподілом адресного і доменного простору Мережі.

До складу організації входять три підрозділи: ASO (Address Supporting Organization) займається питаннями, пов’язаними з простором IP-адрес; DNSO (Domain Name Supporting Organization) працює з доменною системою DNS; і, нарешті, TLG (Technical Liaison Group) (раніше PSO (Protocol Supporting Organization) відповідає за стандарти і протоколи Internet.

Серед досягнень ICANN – реформа системи реєстрації DNS-імен (раніше доменні імена другого рівня могла реєструвати лише компанія Network Solutions Inc., тепер ці функції можуть виконувати і незалежні реєстратори) і розробка механізмів рішення конфліктних ситуацій, пов’язаних із захопленням доменних імен (кіберсквоттингом).

IANA (Internet Assigned Numbers Authority)

http://www.iana.org/

Організація, що займається технічними питаннями, пов’язаними з розподілом IP-адрес, адмініструванням доменних імен першого рівня (top level domain names) і присвоєнням різних числових параметрів і атрибутів (номерів портів, ключових слів, позначення кодувань і ін.).

IETF (Internet Engineering Task Force)

http://www.ietf.org/

Співтовариство IETF координує зусилля розробників, зацікавлених в еволюційному розвитку Мережі, і створює специфікації і стандарти ключових Internet-технологій.

Документи, у яких описані стандарти і специфікації, називаються RFC (Request For Comment); незважаючи на те, що вони носять винятково рекомендаційний характер, більшість RFC стали стандартом де-факто для всіх розроблювачів Internet-додатків. Саме в цих документах описуються такі важливі для Мережі стандарти, як протокол HTTP, архітектура системи доменних імен DNS, поштові протоколи РОРЗ, IMАР і SMTP, і багато інших.

IETF входить до складу TLG, одного з підрозділів ICANN.

W3C (World Wide Web Consortium)

http://www.w3.org/

Сайт W3C – основний для кожного Web-розробника. Саме ця організація визначає розвиток Всесвітньої Павутини, створюючи і підтримуючи стандарти, пов’язані з численними Web-технологіями.

Учасники консорціуму працюють над такими важливими для сучасної Мережі специфікаціями, як HTML, XML, XSLT, CSS, DOM, URI і багатьма іншими. В даний час найбільша частка активності W3C пов'язана з технологіями XML, що вважаються ключовим елементом наступного етапу розвитку World Wide Web.

Організація, що бажає стать членом консорціуму, зобов’язана сплачувати членські внески в розмірі 50 тисяч доларів у рік, але це зупиняє не багатьох. У W3C входять такі монстри ринку програмного забезпечення, як Microsoft, Sun і IBM, і саме бачення подібних корпорацій де-факто визначає напрямки еволюції Web.

W3C також входить до складу TLG.

ISOC (Internet Society)

http://www.isoc.org/

Це представництво Internet-співтовариства. У число задач цієї організації входить лобіювання (у тому числі і політичне) інтересів користувачів Internet, просування Мережі як позитивного фактора у світовому співтоваристві, формування умов для відкритого обговорення і розвитку Internet-технологій і інші соціальні функції.

EFF (Electronic Frontier Foundation)

http://www.eff.org/

Організація, що декларує як свою мету захист фундаментальних громадянських прав в областях, пов’язаних із застосуванням високих технологій, у тому числі і пов’язаних з Internet-активністю.

Дата добавления: 2015-05-23