Методичні вказівки до вивчення теми

ТЕМА 1. ЗНАЧЕННЯ Й ОСНОВА ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Тема 11. Оцінка потенційного банкрутства

Тема 10. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

Тема 9. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Формування фінансових результатів і завдання аналізу прибутку. Аналіз валового прибутку.

Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів. Оцінка якості прибутку. Факторний аналіз валового, операційного, оподатковуваного і чистого прибутку. Аналіз впливу на прибуток окремих факторів, що ґрунтуються на категорії маржинального доходу.

Аналіз розподілу і використання прибутку.

Методи узагальнення результатів фінансового аналізу діяльності підприємства. Поняття прибутковості (рентабельності) підприємства. Еко­номічна характеристика показників рентабельності. Факторний аналіз рен­табельності підприємства. Система показників ділової активності підприємства. Аналіз прибутковості цінних паперів.

Аналіз реальних інвестицій. Фінансово-економічна оцінка інвес­тиційних проектів. Методи оцінки: метод розрахунку періоду окупності; ме­тод визначення розрахункової норми доходу; метод розрахунку чистої теперішньої вартості; метод розрахунку внутрішньої норми прибутковості; метод розрахунку рентабельності інвестицій. Порівняльний аналіз і вибір інвестиційних альтернатив.

Аналіз фінансування інвестиційних проектів: джерела фінансування; джерела засобів. Оптимізація розподілу інвестицій по проектах. Аналіз ризиків впровадження інвестиційних проектів: методи аналізу ризику, методи зниження ризику.

Поняття і причини виникнення стану банкрутства. Методи прогнозу­вання можливого банкрутства підприємства. Фінансові наслідки банкрутства підприємства. Показники для визнання підприємства неплатоспроможним.

Тема 12. Комплексний фінансовий аналіз і узагальнена (рейтингова) оцінка фінансового стану підприємства

Принципи побудови узагальнених показників. Престиж фірми Імідж фірми. Сучасне уявлення про рейтинг фірми. Рейтингові системи. Ринковий рейтинг. Кредитний рейтинг. Капіталізація фірми. Характеристика еко­номічного потенціалу фірми. Мультиплікатор доходів. Класифікація (ранжирування) підприємств за рейтингом. Методи порівняльної рейтингової оцінки підприємств. Рейтингове число (R).

Особливістю формування цивілізованих ринкових відносин є посилення впливу таких факторів, як жорстка конкуренція, технологічні зміни, комп'ютеризація обробки економічної інформації, безперервні нововведен­ня в податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок та курсів валют і т.д. У цих умовах перед менеджерами підприємств постає безліч за­питань:

- якою має бути стратегія і тактика сучасного підприємства?

- як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого «процвітання»?

- як підвищити ефективне управління фінансовими ресурсами?

- яким чином визначати показники господарської діяльності, що забез­печують стійкий фінансовий стан підприємства?

На ці та інші важливі запитання може дати відповідь об'єктивний фінан­совий аналіз.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз — це метод оцінки і прогно­зування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності підприємства, що складається з двох взаємозалежних розділів: фінансового аналізу та управлінського (виробничого) аналізу.

Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський зумовив відповідно поділ аналізу господарської діяльності.

Основною ознакою поділу аналізу на зовнішній і внутрішній є характер використовуваної інформації.

Рис.1.1. Види аналізу господарської діяльності

Зовнішній фінансовий аналіз ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, що містять дуже обмежену інформацію про діяльність підприємства і не дають можливості розкрити всі секрети успіхів фірми. Як правило, такий аналіз проводиться за межами підприємства його зацікавле­ними контрагентами, власниками або державними органами.

Внутрішній фінансовий аналіз використовує всю достовірну інформацію стан справ підприємства, доступний лише керівництву підприємства. Даному виду фінансового аналізу властива максимальна закритість резуль­татів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.

Управлінський аналіз може бути тільки внутрішнім. Він використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і цілком за­лежить від волі керівництва підприємства. Тільки за допомогою такого аналізу можна реально оцінити стан справ на підприємстві, дослідити струк­туру собівартості не тільки всієї випущеної і реалізованої продукції, а й собівартість окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат. Дані управлінського аналізу мають велике значення у розробці найваж­ливіших питань конкурентної політики підприємства, використовуються управлінцями для удосконалення технології й організації виробництва, для створення механізму досягнення максимального прибутку. З цих причин результати управлінського аналізу є комерційною таємницею підприємства.

Мета фінансового аналізу - оцінити фінансовий стан підприємства і на підставі виявлених результатів дати рекомендації щодо його поліпшення.

У процесі досягнення головної мети фінансовий аналіз спрямований на вирішення основних завдань, що дають можливість оцінити:

· майновий стан підприємства;

· ступінь підприємницького ризику щодо можливості погашення зо­бов'язань перед третіми особами;

· достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвес­тицій;

· потребу в додаткових джерелах фінансування;

· здатність до нарощування капіталу;

· раціональність залучення позикових засобів;

· обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;

· доцільність вибору інвестицій і т.д.

Основними функціями фінансового аналізу є:

- об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства, фінансових ре­зультатів його діяльності, ефективності і ділової активності суб'єкта аналізу;

- виявлення факторів і причин досягнення існуючого стану та отриман­ня результатів;

- підготовка та обґрунтування прийнятих управлінських рішень в галузі фінансів;

- виявлення і мобілізація резервів для поліпшення фінансового стану підприємства і фінансових результатів, підвищення результатів усієї госпо­дарської діяльності.

Фінансовий аналіз має свій предмет, об'єкти і методи дослідження еко­номічних показників.

Предмет фінансового аналізу — фінансово-господарські процеси, їх ре­зультати і фактори формування.

Об'єктами фінансового аналізу є суб'єкт господарювання (підприємство, фірма, організація і т.д.); конкретні фінансово-економічні показники, на­приклад, ліквідність, фінансова стійкість і т.д.

Під час аналізу бухгалтерської (фінансової) звітності на практиці застосо­вуються такі методи:

- горизонтальний (тимчасовий) аналіз - це порівняння показників бух­галтерської звітності з показниками попередніх тимчасових періодів;

- вертикальний (структурний) аналіз - визначення питомої ваги окре­мих статей фінансових звітів у загальному підсумковому показнику, їх зістав­лення;

- трендовый аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами та визначення тренду, тобто основної динаміки показника, поз­бавленої від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, здійснюється перспективне прогнозування;

- аналіз відносних показників (фінансових коефіцієнтів) - обчислення різних відносних показників, що засновані на існуванні співвідношення між окремими статтями звітності і мають визначений економічний зміст. Аналіз полягає в порівнянні розрахованих відносних показників зі середньо галузевими, стандартними, нормативними величинами;

Рис. 1.2. Групування показників, що застосовуються у фінансовому аналізі

- порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, цехів і т.д., так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів і т.д.;

- факторний аналіз - аналіз впливу окремих чинників на результатив­ний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження.

Фінансово-господарська діяльність підприємства і її результати висвітлюються в економічних показниках.

Економічний показник — це кількісна і якісна характеристика явища або процесу їхнього результату. Він може відображувати і параметри еко­номічних процесів. На рис. 1.2 представлено групування економічних по­казників, що застосовуються у фінансовому аналізі.

Кількісні показники відображують розміри аналізованих показників і зміни в них (обсяг реалізації та ін.); якісні показники — істотні особливості і властивості окремих об'єктів, сторін і в цілому результатів фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства (прибуток, собівартість та ін.).

Загальні показники характерні для всіх галузей економіки, специфічні - використовуються в окремих галузях.

Абсолютні показники - це вартісні, натуральні, трудові або умовні вимірники.

Відносні - це відношення одного показника до іншого (ко­ефіцієнти, індекси, відсотки й ін.).

Первинні показники формуються безпосередньо заданими обліку, плано­вої інформації; похідні - розраховуються на основі первинних; синтетичні (інтегральні) - дають узагальнену характеристику складних економічних явищ (прибуток, собівартість та ін.).

Використовувана система показників у фінансовому аналізі характери­зує:

· джерела формування капіталу;

· склад загального, основного та оборотного капіталу;

· ефективність використання капіталу та його оборотність;

· ліквідність (платоспроможність), рух грошових потоків;

· фінансову стабільність (стійкість);

· фактори формування і зміни фінансового стану підприємства: прибу­ток, реалізацію, собівартість та ін.;

· індикатори (симптоми) нестабільності фінансового стану — збитки, прострочені позички і позики, дебіторська і кредиторська заборгованості, векселі та ін.

Усі показники господарської діяльності підприємства знаходяться в тісному зв'язку і залежності, яку необхідно враховувати в комплексному аналізі. Взаємозв'язок основних показників визначає послідовність вико­нання аналізу від вивчення первинних показників до узагальнюючих. Така послідовність відповідає об'єктивному формуванню економічних показ­ників.

В основі аналізу лежать виявлення, оцінювання і прогнозування впливу факторів на зміну результативних показників.

Результативний показник - об'єкт дослідження у факторному аналізі.

Факторний показник - це показник, який впливає на результативний.

Фактор - умови, які необхідні та визначають фінансово-господарський процес, а також причини, які впливають на результат цього процесу. Залеж­но від потреби фактори можуть бути вивчені з різним ступенем глибини. На результати фінансової діяльності впливають численні фактори:

- природні;

- соціально-економічні;

- виробничо-економічні.

Природні фактори безпосередньо систематично не впливають на резуль­тати діяльності підприємства, тому їх не розглядають у фінансовому аналізі.

Соціально-економічні фактори - це, наприклад, рівень освіти кадрів, ор­ганізація культурно-масової, оздоровчої і спортивної роботи, житлові умови і т.д.

Таким чином, завданням фінансового аналізу є вивчення виробничо-економічних факторів (причин), які впливають на зміну тих чи інших еко­номічних показників, а також установлення причинно-наслідкового зв'язку.

Ознаки, що характеризують причину, називаються факторними (неза­лежними, екзогенними); ознаки, що характеризують наслідок, називаються результативними (залежними, ендогенними). Сукупність факторних і резуль­тативних ознак, пов'язаних одним причиннонаслідковим зв'язком, нази­вається факторною системою.

Взаємозв'язок між результативним і факторним показниками може бути прямим (функціональним або детермінованим, або просто детермінованим) або непрямим, тобто стохастичним (імовірним). Вплив детермінованих фак­торів становить приблизно 85 - 90%, тому основну увагу приділяють вивчен­ню саме цих факторів. Прикладом стохастичної залежності можуть бути регресійні рівняння, які застосовуються, наприклад, при розрахунку р — ко­ефіцієнта для аналізу портфельних інвестицій.

Існують такі види моделей детермінованого аналізу:

1. Адитивна модель факторної системи - результативний показник, що представлений у вигляді алгебраїчної суми факторних:

ТФЦ=ТВЦ + ПО_ДЗ-ПО_КЗ, (1.1)

де

ТФЦ, ТВЦ - тривалість фінансового і виробничого циклів;

ПО_ДЗ, ПОкз - періоди обороту дебіторської і кредиторської заборгова­ностей.

2. Мультиплікативна модель - результативний показник, який визна­чається як добуток факторних:

Р_ОК=Ррп-0_ОК, (1.2)

де

Р_ОК - рентабельність оборотного капіталу;

Ррп - рентабельність реалізованої продукції;

0_ОК - оборотність оборотного капіталу.

3. Кратна модель - результативний показник, який розраховується як співвідношення факторних показників:

Коа	=	ЧД
Аср

де К_оа - коефіцієнт оборотності активів;

ЧД - чистий дохід;

А_ср - середня величина активів.

Змішана (комбінована) модель поєднує кілька типів моделей факторних систем:

Kб	=	Бср1 - Бср0	*
Бср0

де Kб - коефіцієнт приросту валюти балансу;

Б_ср1, Б_ср0 - середня величина майна за звітний і попередній періоди відповідно.

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різного типу моделей. Виділяють три основних типи моделей:

- дескриптивні;

- предикативні;

- нормативні.

Дескриптивні моделі - моделі описового характеру, є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться: побудова сис­теми розрахункових балансів, надання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, сис­тема аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Усі ці моделі засновані на використанні інформації бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного ха­рактеру: розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогнос­тичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі і регресійні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі дають можливість порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Вико­ристовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня сутність зводиться до встановлення нормативів по кожній статті витрат по технологічних процесах, видах виробів, центрах відповідальності і т.п. і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Виявлення впливу різних факторів на економічні показники, а також взаємозв'язок між ними визначаються порівнянням, ланцюговими підста­новками, різницями, деталізацією, зведенням, статистичним групуванням абсолютних, відносних чи середніх величин балансового, графічного чи економіко-математичного відображення.

Сукупність зазначених спеціальних способів і методів, що використову­ються в процесі обробки аналітичної інформації, складають методику фінан­сово-економічного аналізу. З перелічених вище способів і методів обробки аналітичної інформації найчастіше використовуються порівняння, ланцю­гові підстановки і метод різниць.

У самому аналізі використовуються такі види порівняння: з планом, з по­переднім періодом (минулою декадою, місяцем, кварталом, роком і т.д.); із середніми даними; із кращими даними (передовим досвідом, новими досяг­неннями конкурентів і т.д.).

Сутністю способу ланцюгових підстановок є те, що кожен з факторів по черзі розглядають як такий, що змінюється, а інші фактори вважають постійними. Використання цього способу вимагає чіткої послідовності підстановок.

Підстановка - умовний результативний показник. Прийнято спочатку визначати вплив кількісних факторів, а потім - якісних. Кількісні показни­ки характеризують величину ресурсів і кінцеві підсумки господарської діяль­ності (кількість працівників, вартість основних засобів, реалізована про­дукція, прибуток), а якісні - використання цих ресурсів (фондовіддача, рен­табельність і т.д.).

З метою визначення факторів складають таблицю, у якій вказують усі не­обхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісними. Потім на­водять «добуток факторів» або результативний показник і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульо­ва підстановка) записують планові або базисні показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базисної) вели­чини на фактичну, а інші залишають незмінними. Різниця між отриманим розрахунковим показником (П1 і плановим (базисним) є величиною пер­шого фактора (П1 – Пб). Для розрахунку другого фактора його величину в другій підстановці також змінюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора визначають як різницю між другим і першим розрахунковими по­казниками (П2— П1). Така процедура заміщення величини вихідних плано­вих (базисних)показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахунко­вих добутків факторів. Такий процес розрахунку чотирьох факторів наведе­но у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстановок

Номер підстановки, і назва фактора	Фактори, що впливають на показник	Добуток факторів	Величина впливу фактора
	1-й	2-й	3-й	4-й:
Нульова підстановка	Б	Б	Б	Б	Пб	-
Перша підстановка, перший фактор	ф	Б	Б	Б	П1	П1 – Пб
Друга підстановка;,. другий фактор	ф	ф	Б	Б	П2	П2 – П1
Третя підстановка,; третій фактор	ф	ф	ф	Б	П3	П3 – П2
Четверта підстановка, четвертий фактар	ф	ф	ф	ф	Пф	Пф – П3

Примітка: умовні позначення: Б — базисні (планові) значення; Ф — фактичні значення; 1-й, 2-й, 3-й — кількісні фактори; 4-й (останній) — якісний фактор.

Спосіб різниць, є модифікацією способу ланцюгових підстановок. З його допомогою вплив факторів обчислюють перемножуванням відхилень (різниць) відповідних факторів на абсолютні значення інших факторів. При цьому для обчислення впливу кількісного фактора на економічний показник необхідно помножити відхилення кількісного фактора на планову чи базис­ну величину якісного фактора. А вплив якісного фактора обчислюють мно­женням відхилення якісного фактора на фактичну величину кількісного фактора.

Під час розрахунку впливу на економічний показник не двох, а трьох і більше факторів кількісні і якісні фактори цілеспрямовано розміщуються від більшого до меншого. Причому вплив першого (найбільшого) кількісного фактора на економічні показники визначають множенням його відхилення на планову чи базисну величину інших факторів (кількісних і якісних). Вплив другого фактора визначають множенням його відхилення на фактич­не значення першого ї планові значення третього і наступних факторів. Вплив третього фактора знаходять множенням його відхилення на фактичне значення першого і другого факторів і далі - на планові значення четвертого і наступних факторів.

Огляд ключових категорій і положень

Предмет фінансового аналізу - фінансово-господарські процеси, їх ре­зультати і фактори формування.

Об'єкт фінансового аналізу - суб'єкт господарювання (підприємство, фірма, організація і т.д.); конкретні фінансово-економічні показники, на­приклад, ліквідність і т.д.

Зміст фінансового аналізу - глибоке й усебічне вивчення фінансового становища підприємства і факторів його формування: прибутку, реалізації продукції, її собівартості та деяких інших показників, взаємозалежних з ни­ми.

Головна мета фінансового аналізу - вироблення най достовірніших припу­щень і прогнозів майбутніх фінансових умов функціонування суб'єкта гос­подарювання.

Результативний показник - об'єкт дослідження в задачі факторного аналізу.

Факторний показник впливає на результативний.

Фактор - умови, необхідний і визначальний фінансово-господарський процес, а також причини, що вплинули на результат цього процесу.

Модель факторної системи - засіб формалізації зв'язків економічних по­казників. В основі детермінованого моделювання факторної системи лежить можливість побудови тотожного перетворення вихідної формули результа­тивного показника за його теоретично передбачуваними прямими зв'язками з факторними показниками.

Вихідна факторна система - результативний показник як об'єкт дослідження на рівні факторів першого порядку.

Розвинена факторна система - деталізована факторна система на рівні факторів n-го порядку.

Існують різні класифікації системи аналітичних коефіцієнтів. Зокрема, можна виділити групи показників, що характеризують ліквідність, фінансо­ву стійкість, ділову активність, рентабельність, положення на ринку цінних паперів.

Економіко-логічні прийоми аналізу: порівняння, деталізація, групування, середні і відносні величини, балансовий метод, методи послідовного ізолю­вання факторів, абсолютних і відносних різниць, пайової участі.

Економіко-математичні методи аналізу: інтегральний, графічний, кореляційно-регресійний та ін.

Підстановка — умовний результативний показник.

Дата добавления: 2015-05-24