Зона арктичних грунтів

Клімат арктичної зони дуже суворий, холодний і
сухий. Протягом року тут випадає 150—300 мм опадів, як правило,
у вигляді снігу. Сніговий покрив незначний, а на підвищеннях зов-
сім немає. Середньорічна температура становить –10—14°С, се-
редня температура зимових місяців — –25—31°С, а найтеплішо-
го літнього — +8—9°С. Тривалість безморозного періоду всього
12—14 днів. На всій території зони поширена багаторічна мерзло-
та, яка є домінуючим фактором грунтоутворення. Суглинкові грун-
ти відтаюють на глибину 30—40 см, піщані — на 75—100 см. Бага-
торічна мерзлота уповільнює всі геохімічні і мікробіологічні про-
цеси. В цих умовах переважає морозне фізичне вивітрювання,
внаслідок чого формується покрив щебенистого дрібнозему. Для
водного режиму арктичних грунтів характерна контрастність воло-
гості протягом року. Навесні талі води застоюються на мерзлому
горизонті і перезволожують грунт. Влітку під впливом цілодобової
інсоляції і сильного вітру грунт пересихає і розтріскується.

Арктичні грунти формуються в передгір’ях та на морських те-
расах. Основними грунтоутворюючими породами є щебенюваті і
кам’янисті породи, які перекриті пухкими четвертинними відкла-
дами морського та водно-льодовикового походження. Здебільшого
вони мають супіщаний або легкосуглинковий склад.

Рослинність зони представле-
на в основному мохами і лишай-
никами. Рослини оселяються в
улоговинах куртинами та уздовж
тріщин між полігонами. Трапля-
ються тут також гриби, водорості
і кілька видів квіткових. Ступінь
покриття поверхні грунту не пере-
вищує 25%. Річний приріст біо-
маси становить 2,7—7,0 ц/га.

Рис. 23. Схематична будова арктич- ного типового (1) і тундрового глейового (2) грунтів.

Грунтовий покрив арктичної
зони — це комплекс арктичних
грунтів-плям і арктичних грунтів
під рослинністю. В зв’язку з не-
глибоким відтаванням арктичні грунти мають короткий профіль.

Підтип арктичних типових
грунтів поширений в південній
частині зони під мохово-різно-

травно-злаковою рослинністю, яка приурочена до морозобійних
тріщин. Цей підтип має таку будову (рис. 23, 1).

Горизонт О — мохово-лишайникова подушка 2—3 см.

Горизонт А — гумусний, коричнево-бурий, потужність до 10 см,
структура дрібногрудкувата або зерниста, тріщинуватий, ущільне-
ний, суглинкового механічного складу.

Горизонт В — перехідний, світло-бурий, донизу темно-бурий, по-
тужність 35—45 см, структура горіхувата, щільний, тріщинуватий,
суглинковий.

Горизонт С — грунтоутворююча порода, мерзла, з лінзамиі
кристалами льоду.

Підтип пустинно-арктичних грунтів поширений в північній час-
тині зони на рівних ділянках островів під мохово-лишайниковими
куртинами. В літній період ці грунти відтаюють на глибину до
40 см. Поверхня арктичних пустинь розбита сіткою вертикальних
морозобійних тріщин на полігональні форми розміром 10—20 см.
На їх поверхні утворюється сольова кірка.

В грунтах цього підтипу виділяють такі горизонти:

А — гумусний, потужністю до 4 см, темно-коричневий, легкосуг-
линковий, неміцна зерниста структура, містить багато рослинних
решток.

В — перехідний, потужністю до 30—40 см, світло-коричневий,
супіщаний, безструктурний.

С — грунтоутворююча порода, супіщана, мерзла маса.
Арктичні грунти містять мало гумусу (1—2%, інколи до 6%),
реакція грунтового розчину слабкокисла або нейтральна (рН = = 6,0—6,5), сума увібраних катіонів не перевищує 12—15 мг-екв
на 100 г грунту, ступінь насиченості основами 96—99%. У складі
органічної речовини переважають фульвокислоти. Відношення
Сг: Сф = 0,4—0,5. В грунтах зони багато рухомих форм заліза.

Оглеєння профілю арктичних грунтів слабко виражене. Неве-
лика кількість опадів, щебенюватість материнської породи і дре-
нуюча роль тріщин зумовлюють аеробний процес грунтоутворення.

Примітивні грунти-плями формуються на центральній частині
полігонів, які вкриті синьозеленими водоростями. Лишайників і ви-
щих рослин на цих грунтах немає.

На понижених ділянках рельєфу із застійними водами під мо-
хово-злаковою рослинністю формуються болотні арктичні грунти,
серед яких є глейові і неглейові.

На низинних берегах островів, які заливаються під час припли-
вів, формуються маршеві солончакові грунти. У верхньому горизон-
ті вони містять близько 1% водорозчинних солей.

Арктичні грунти непридатні для використання в сільському гос-
подарстві. Проте їх можна використовувати для організації мис-
ливських угідь і заповідників з метою збереження та збільшення
чисельності рідкісних видів тварин (білий ведмідь, вівцебик, пта-
хи тощо).

Дата добавления: 2015-05-24