Назвіть особливості кліматичних умов Укр. Лісостепу

У характері функціонування, динаміки і стану лісостепових ландшафтів виявляється вплив кліматичних умов, особливо помітний у західній і східній частинах лісостепу, в зв'язку з її значною протяжністю з півночі на південь, що зумовлює зміну балансу вологи з позитивного на нейтральний біля південної межі зони. Помітні також радіаційні й теплові відміни всередині лісостепової зони. Це виявляється в тому, що середні багаторічні значення сумарної радіації за рік змінюється від 4000 МДж/см² на півночі до 4400 — на півдні, а радіаційного балансу — відповідно від 1880 до 1850 МДж/м².

З радіаційними умовами й особливостями циркуляції повітряних мас пов'язаний і розподіл температур повітря, які влітку помітно знижуються з південного сходу на північний захід. Середня температура липня на північному заході зони досягає +18 °С, підвищуючись на південь до +22 °С. Середні температури січня -5...-8 °С, при абсолютному мінімумі на сході-36 °С.

Тривалість періоду із середньодобовими температурами від +5 до +15 °С становить на заході 100-110 днів, у районі Києва— 90, а на Лівобережжі Дніпра — від 80 до 90 днів. Важливо зазначити часті весняні й осінні заморозки. Період без заморозків на поверхні ґрунту продовжується 135-140 днів.

Річна кількість опадів коливається від 575-550 мм на заході, у межах центральної частини зони спостерігається її зменшення до 500 мм, а на сході — до 475 мм. Найбільша кількість опадів (65-76 %) випадає з квітня по вересень. Типовий зливовий характер опадів, особливо в південній частині зони. Найбільш часті зливи в червні — липні, інколи вони дають до 175 мм за добу, інтенсивність їх сягає 5 мм/хв. Коефіцієнт зволоження коливається в межах від 2,0 на півночі, у Вінниці — 1,8, а на південь зменшується до 1,4-1,2.

39.Назвіть особливості кліматичних умов Українського степу.

Південно-західне розташування степової зони відносно її євразійського простягання зумовлює кліматичні характеристики, зокрема величини сонячної радіації, теплових ресурсів, характер зволоженості, тривалість безморозного і вегетаційного періодів та ін. Річний радіаційний баланс змінюється від 1900 до 2210 Мдж/м'. Середні температури січня змінюються від —7.6 °С на півночі зони до —2 °С ні півдні. а середня липнева температура змінюється, відповідно, від +20 до +24 °С. Річна сума температури вище +10 °С становить 2800— 3600 °С. що на 600—1000 °С. більше, ніж у зоні мішаних лісів. Безморозний період триває 160-220 днів, а період активної вегетації 160— 295 днів. Середні річні температури повітря підвищуються від +7.5 °С на північному сході до +11 °С на південному сході зони, степова зона знаходиться на південь від осі підвищеного атмосферного тиску. Це впливає на харакгер атмосферної циркуляції. Тут при загальному переважанні західного перенесення вологих повітряних мас у формуванні степового клімату велику роль відіграють східні й північно континентальні, а також середземноморські тропічні повітряні маси. Часто атлантичні циклони не досягають степової зони, що є причиною менших порівняно з лісостеповою зоною, річних сум опадів. Річні суми опадів сягають від 450 мм на півночі зони де 350 мм на півдні. У Присивашші, на узбережжі Каркінітської затоки сума їх найменша — 300 мм на рік. Характерною особливістю степів є висока випаровуваність 700—880 мм на півночі й 900—1000 мм на рік на півдні зони. Дефіцит вологи в степу впливає на сучасні фізико-географічні процеси, формування гідрографічної мережі. Остання в степу є мало розвиненою: середня її густота становить 0.08— 0,005 км/км2 А і Причорноморській низовині є райони, де поверхневі води стікають до подів. Невеликі також модулі стоку 0,5—1 л/с.км Стік формується переважно за рахунок талих снігових вод, які дають 70—80 % річного стоку. Атмосферні опади влітку витрачаються передусім на випаровування. У режимі степових річок спостерігаються короткочасна та висока весняна повінь і низька літня межень. Підвищення рівнів можливі влітку під час злив. Особливість природних умов степової зони полягає й у тому, що у великих річок тут мало приток / вони є транзитними (Дніпро. Південний Буг). Виняток становлять річки, які дренують Середньоруську. Донецьку і Приазовську височини та живляться підземними водами. Атмосферні опади не відіфають значно ролі у формуванні і вод. Кращі умови для цього є в північній підзоні на малодренованих рівнинах, де її води залягають на глибині від 5 до 20 м. У степу річкові й грунтові води мають високу мінералізацію. Вона змінюється в широких межах: від 1—5 до 10—50 г/л, засолення переважно сульфатне хлоридно-сульфатне, а на півдні Причорноморської низовини — хлоридне. У степовій зоні мало боліт Найбільшими з них є Кардашинське серед Олешківських пісків, болота в пониззях Дніпра. Дністра Дунаю.

40.Назвіть особливості рельєфу і геологічну будову Укр. лісостепу.

Лісостеповий тип ландшафту почав формуватися вже в неогені. Це було пов'язано перш за все з посиленням континентальності клімату, що зумовило зміну колишніх тропічних і субтропічних лісів саванами. Пізніше, у зв'язку з похолоданням клімату, савани (фонічний лісостеп) еволюціонували і перетворились у лісостепові ландшафти помірних широт. Сучасна їх структура визначилась в основному історією розвитку території в антропогені. Лісостепові ландшафти значно змінили свій вигляд за історичний час у процесі їх господарського використання. Первинні ліси і лучні степи вбереглися мало. Залісеність зони становить у середньому 12.5 %. Орні землі займають близько 70— 80 % площі с/г угідь, де переважають посіви озимої пшениці й цукрового буряку. Лісостепові ландшафти сформувались повсюди на поширених лесових породах, що легко піддаються розмиву дощовими і талими водами. Тому характерною рисою лісових ландшафтів є широкий розвиток балок і ярів, особливо на підвищеннях і крутих берегах річок. Зі значними розмірами-лісостепової зони пов'язана різноманітність властивостей природних компонентів ландшафтів, регіональні відміни в їх структурі, характері господарського використання. Різноманітний рельєф цієї зони і процеси, що його формують. Великими орографічними одиницями є на заході східна і південно східна частина Подільської височини. Придніпровська височина, а на сході — відроги Середньоруської височини. На лівобережжі великий простір займають Придніпровська низовина з широкими терасами Дніпра, Полтавська рівнина. Височини приурочені — до від'ємних тектонічних структур. Так Придніпровська височина приурочена до Українського щита. Придніпровська низовина знаходиться в межах дніпровсько-донецької тектонічної западини. Знижені західні відроги Середньо-руської височини приурочені до схилу Воронезького масиву. З приуроченістю орографічних одиниць до певних тектонічних структур пов'язані різноманітність корінної основи лісостепових ландшафтів, значні коливання гіпсометричних рівнів, що зумовлює властиву європейському лісостепу вертикальну диференціацію ландшафтів. У формуванні основних ландшафтних рис лісостепової зони велика роль належить ерозійно-акумулятивній морфо скульптурі, в утворенні якої важливе місце належить процесам площинної і глибинної ерозії, зсувним і просадочним процесам, акумуляції, розвиненому в окремих районах карсту.

41.Назвіть особливості рельєфу полісся.

Укр. Полісся по особливостям ландшафтів ділять на наступні фізико-геоф.. області: Волинське Полісся. Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород - Сіверське Полісся. Волинське Полісся розташоване в зах. частині зони мішаних лісів, це найбільш зволожена, лісиста і заболочена із усіх фізико - геогр.. областей. Ліси займають 45% площі. Житомирське Полісся найменш заболочене, територія розташована на Укр. щиті і тому вона припіднята. Великі площі займають піщані рівнини з сосновими та дубово -сосновими лісами. У сх.. частині розповсюджені моренно-піщані рівнини

- (Словечансько - Овруцький кряж, складений лісовими породами). Київське Полісся розташоване на Схилі Укр. щита фундамент якого опущений на глибину 300-400 м. по рельєфу - це моренно- холмиста рівнина зрізана річковими долинами. В пд. частині розповсюджені моренно - піщані рівнини з дерновосередньопідзолистими грунтами. Чернігівське Полісся охоплює частину Дніпровсько Донецької западини.Чернігівське Полісся - це низовинна слабо хвиляста рівнина. Загальна рівнинність території, порушується долинами річок Дніпра, Десни. Новгород

- Сіверське Полісся лежить на схилі Воронежського кристалічного масиву. В рельєфі Нов.-Сів. Полісся помітно виділяється правобережжя Десни, територія зрізана глибокими оврагами і балками. Розвиваються карстові форми рельєфу - провали, воронки.

42.Назвіть особливості річок і боліт Полісся.

Велика роль у природних умовах зони належить поверхневим підземним водам. Тут розвинута густа річкова мережа, є значна кількість різноманітних озер, багато боліт. Середня густота річкової сітки становить 0,29 км/к.м2. Модуль стоку — 3.5 м/с-км². У зоні протікає Дніпро від північного кордону України до Києва. Вище Києва знаходиться велике Київське водосховище яке справляє значний вплив на гідрологічний режим Дніпра. Найбільшими притоками Дніпра на цьому відрізку є Прип'ять і Десна. Праві притоки Прип'яті — Гурія, Стир, Горинь, Уборть і Уж мають широкі заболочені долини, яким належить значна роль у природному середовищі Полісся. На заході зони протікає прикордонна ріка Західний Буг. Водному режимові цих рік властива тривала весняна повінь, яка супроводжується широким розливом.
У заплавах менших річок переважають болота. Характерним елементом природи Полісся є болота. Середня заболоченість Українського Полісся становить 8 % з перезволоженими землями. Серед торфових боліт Українського Полісся переважають низинні, зустрічаються перехідні та частково верхові. Поширення верхових і перехідних боліт та наявність межирічних боліт різноготипу різко відрізняють Полісся від
лісостепу. Найбільш різноманітний і багатий рослинний покрив мають низинні болота, які перебувають в умовах доброго водно-мінерального живлення в заплавах річок або на межиріччях. Тут переважають безлісі осокові, осоково-сфагнові та підсушені злаково-осокові угруповання. Рідко трапляються лісові вільхові, березові та чагарникові лозові болота. Верхові болота розташовані звичайно серед пісків в улоговинах на межиріччях або на піщаних терасах, зрідка в притерасних частинах і долинних боліт, в умовах поганого мінерального живлення, у зв'язку з чим їх рослинний покрив дуже бідний та одноманітний. Для них характерні низькорослі пригнічені-соснові деревостани. З фав'янистих рослин та чагарників тут ростуть лише кілька видів — пухівка, будяки, кремена, журавлина, росичка, на дуже зволожених місцях — очеретянка. Перехідні болота мають суцільний сфагновий покрив, на них переважають лісові сосново-березово-сфагнові угруповання. Значно рідше трапляються безлісі угруповання — осоково-сфагнові, пухівково-осоково-сфагнові, зрідка очеретяно-сфагнові. Значна кількість води зосереджена в болотах, які живляться річковими і ґрунтовими водами. Найбільш широко розвинені низинні (евтрофні) болота з ічковим живленням. Складний вплив на водний режим зони справляють меліоративні роботи, які проведено на Поліссі у 60—80-х роках XX ст. Крім позитивних наслідків (розширення с/г угідь)меліорація негативно вплинула на природне середовище, особливо в басейнах річок, де проводилось так зване осушення боліт без двобічного регулювання стоком.

Дата добавления: 2015-05-24