Сутність, завдання та вимоги до фінансової політики

Фінансова політика - це сукупність методів і напрямів впливу держави на функціонування фінансової системи. Метою цього впливу є зміцнення економічного (а значить і політичного) потенціалу країни.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських утворень різних форм власності, спільних підприємств з іноземним капіталом, акціонерних товариств. За цих умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.

Зміст фінансової політики полягає у розробці основних напрямів використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних та соціальних завдань. За допомогою фінансової політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суспільного виробництва, вдосконалює його галузеву та територіальну структуру.

Фінансова політика та її структурні складові - фіскальна або податкова політика, кредитна політика, бюджетна політика, грошова політика - впливають на всі сторони життя суспільства. Суб'єкт фінансової політики - держава - розробляє стратегію розвитку суспільства, Фінансова політика, таким чином, стає організуючим першопочатком суспільного розвитку.

Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику.

Фінансова стратегія визначає загальний напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Вона спрямована на вироблення фінансових концепцій і програм.

Фінансова тактика включає в себе конкретні методи (прийоми) досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

Основні напрями фінансової політики:

1.Акумуляція фінансових ресурсів та їх розподіл усередині держави між регіонами та галузями народногосподарського комплексу, підвищення ефективності їх використання.

2. Сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької діяльності, створення умов для забезпечення економічного зростання в країні.

3. Оптимізація структури доходів та видатків.

4.Удосконалення державного та місцевого фінансового законодавства.

5.Мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, досягнення більш високого рівня життя населення.

Фінансова політика як спосіб організації і використання фінансових відносин визначає свої завдання на світовому, макроекопомічному та мікроекопомічному рівнях. Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Тому завдання і напрями фінансової політики залежать від економічних процесів, що відбуваються у світі, від функцій та економічної природи держави, від форм власності та фінансово - економічного стану підприємств.

21. Фінансовий механізм

Фінанси як економічна категорія здійснюють вплив на соціально - економічний розвиток країни через фінансовий механізм, який відображає напрямки, характер і сутність функціонування фінансів у суспільстві.

Фінансовий механізм - це сукупність форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, які застосовуються суспільством з метою забезпечення умов для економічного та соціальної о розвитку країни. По суті - це методичні, організаційні й правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення відповідних цілей і завдань.

За допомогою фінансового механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту відповідно до основних положень фінансової політики.

Фінансовий механізм є частиною господарського механізму, який являє собою сукупність форм і методів управління суспільним виробництвом.

Функціонування фінансового механізму відбувається у процесі формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб держави і окремих суб'єктів господарювання.

Характер впливу фінансового механізму на економічний та соціальний розвиток країни визначається тим, що розподільні відносини є вторинними порівняно з відносинами виробництва, тобто розподілити можна лише тоді, коли вже щось створено, 3 іншого боку, процес розподілу не пасивно відображає виробництво, а здІйснюс вплив на нього через різні форми, методи і органи управління фінансовими відносинами.

Фінансовий механізм - найбільш динамічна частина фінансової політики, його зміни відбуваються у зв'язку з вирішенням різноманітних тактичних завдань, і тому фінансовий механізм чутливо реагує на всі особливості поточного стану в економіці та соціальній сфері країни.

Засобом впливу фінансових відносин на господарчу діяльність є фінансові методи.

У рамках фінансового механізму існують два основні методи:

Дата добавления: 2015-05-24