Що становить рушійну силу навчання?

Що є методологічною основою процесу навчання?

Що називають навчанням?

Розділ 7. ПРОЦЕС НАВЧАННЯ

Навчання — складний і багатогранний процес взаємодії вчителя й учнів, у результаті чого мають бути вирішені такі завдання:

• оволодіння учнями знаннями, уміннями та навичками;

• забезпечення оптимальних умов для розвитку потенційних інтелектуальних здібностей учнів;

• формування наукового світогляду;

• оволодіння учнями ефективними методами самостійної пізнавальної діяльності.

Навчання як специфічна форма пізнання об'єктивної дійсності та досвіду попередніх поколінь спирається на загальні закони пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики (рис. 12).

Рис. 12. Методологічні засади пізнання

Усім явищам і процесам властиві певні діалектичні суперечності. Вони є джерелом їх розвитку, своєрідним внутрішнім рушієм.

У найбільш загальному вимірі рушійна сила процесу навчання — це результат суперечностей між пізнавальними і практичними завданнями, з одного боку, та наявним рівнем знань, умінь і навичок — з другого (рис. 13).

Рушійна сила — це психологічне відчуття труднощів у вирішенні поставлених завдань. Вона проявляється у підвищенні розумової активності (чому? як?) і спрямована на конкретні дії: оволодіння необхідним обсягом знань, умінь та навичок, щоб вирішити поставлене завдання.

Процес навчання характеризується наявністю багатьох суперечностей — зовнішніх і внутрішніх, суб'єктивних і об'єктивних, істотних і неістотних. Механізм їх взаємодії подано на рис. 14.

Дата добавления: 2015-05-24