У чому проявляється діалектика розвитку колективу?

Розробляючи теорію і практику колективу, A.C. Макаренко із захопленням писав: "Яка чудова, захоплююча діалектика! Вільний... колектив не здатний стояти на місці. Форма існування вільного людського колективу — рух вперед, форма смерті — зупинка"1.

Стадійність розвитку колективу — це вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основу якої покладено рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу.

У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи). На першій стадії розвитку він характеризується такими ознаками: він тільки-но складається; його члени недостатньо знають один одного, не повною мірою усвідомлюють завдання; немає ініціативи в конкретній діяльності; відсутній актив. Основною тактичною лінією діяльності вихователя є забезпечення системи вимог і організація діяльності на засадах єдиноначальності керівництва та педагогічного авторитаризму.

Виходячи із ознак колективу на цій стадії й тактичної лінії діяльності вихователя, можна визначити такі напрями його роботи:

• вивчення членів колективу;

• забезпечення знайомства вихованців між собою;

• висунення конкретних завдань;

• організація спільної діяльності;

• сприяння формуванню активу.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив у цілому, так і на кожного члена зокрема.

Для колективу на другій стадії властиві такі ознаки:

• сформувався актив — більшість підпорядковується меншості;

• члени колективу усвідомлюють завдання;

• актив починає виявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності.

Провідна тактична лінія — здійснення керівництва на демократичних засадах з опорою на актив. Відповідно до цього вихователь продовжує вивчати вихованців, навчає активістів виконувати керівні функції; спільно з активом визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу. На другій стадії розвитку взаємини між педагогом та вихованцями ґрунтуються на засадах демократизму і принципі паралельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливу).

На третій стадії більшість вихованців діють на засадах свідомості та активності й підпорядковує собі меншість, колектив у цілому усвідомлює завдання, його члени здатні висувати актуальні завдання. Вихователь на цьому етапі реалізує таку тактичну лінію: керівництво колективом на розширених засадах демократизму та вирішення всіх питань життєдіяльності на загальних зборах.

Напрями роботи вихователя на третій стадії такі: він продовжує вивчати членів колективу, почергово включає вихованців

до виконання керівних функцій, самостійне виконання доручень, спільно з усіма членами колективу обговорює завдання й перспективні лінії його розвитку.

А.С. Макаренко діалектику розвитку колективу поєднував з діалектикою розвитку вимог. "Без щирої, відвертої, певної, палкої і рішучої вимоги, — писав він, — не можна починати виховувати колектив, і той, хто думає почати з хитких, підлабузницьких умовлянь, робить помилку.

...Вимога, висловлена у формі, що не припускає заперечень, необхідна на початку в кожному колективі.

Друга стадія розвитку цієї вимоги, коли на ваш бік перейшли перший, другий, третій, четвертий активіст, коли навколо вас організується група хлопчиків або дівчаток, які свідомо хочуть підтримати дисципліну.

Я поспішав з цим. Я, незважаючи на те, що ці хлопчики або дівчатка мають також багато недоліків, намагався швидше набрати таку групу активістів, які підтримували мої вимоги своїми вимогами, що їх вони висловлювали на загальних зборах, у своїй групі, своїми думками. Це друга стадія розвитку вимоги, коли навколо мене утворювалось таке ядро.

І, нарешті, третя стадія розвитку цієї вимоги, коли вимагає колектив. Це той наслідок, що винагороджує вас за нервову працю першого періоду. Коли вимагає колектив, коли колектив збився в певному тоні й стилі, робота вихователя стає математично точною, організованою роботою" (рис. 44).

Дата добавления: 2015-05-24