Види, форми й методи внутрішкільного контролю

Особливості внутрішкільного контролю

Внутрішкільний контроль — систематична, цілеспрямована перевірка адміністрацією школи роботи педагогічного колективу, окремого вчителя.

Спрямований він на досягнення відповідності діяльності школи вимогам стандарту освіти. Організація внутрішкільного контролю відбувається у кілька етапів. Розпочинається вона з визначення мети контролю, складання плану, передбачення форм і методів перевірки. На етапі перевірки відбувається констатування, оцінювання фактичного стану справ, які є підставою для формування висновків і пропозицій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу, усунення недоліків. Пропозиції, рекомендації щодо усунення недоліків передбачають відповідні терміни, а за потреби — форми і терміни контролю.

Внутрішкільний контроль повинен мати індивідуальний характер (підконтрольність роботи кожного члена колективу), систематичність (регулярність, системність контролю на всіх етапах навчально-виховного процесу), об'єктивність, всебічність і різноманітність форм, диференційований підхід (враховування специфічних особливостей та індивідуальних якостей тих, кого контролюють), єдність вимог осіб, які здійснюють контроль.

Внутрішкільний контроль поширюється на: навчально-виховний процес, методичну роботу, забезпеченість навчально-виховного процесу та ін.

За спрямуванням внутрішкільний контроль поділяють на тематичний і фронтальний.

Тематичний контроль передбачає перевірку роботи колективу над вирішенням певної проблеми, рівень знань і вмінь учнів з відповідної теми або предмета загалом, зміст і ефективність роботи класних керівників з певного напряму виховної роботи, інновації в школі, результати впровадження передового педагогічного досвіду тощо.

Фронтальний контроль спрямований на вивчення діяльності педагогічного колективу, методичних об'єднань або окремого учителя, рівень викладання окремих предметів в усіх або певних класах, роботи класних керівників.

Залежно від об'єкта контролю, виділяють класно-узагальнюючий, персональний, предметно-узагальнюючий, тематично-узагальнюючий, комплексно-узагальнюючий його види. Класно-узагальнюючий контроль спрямований на вивчення діяльності вчителів, які працюють у певному класі, виявлення рівня знань і вихованості учнів класу, якості і методів викладання в класі, якості роботи класного керівника. Персональний контроль стосується вивчення продуктивності викладацької діяльності, методичного рівня учителя загалом або певних аспектів його діяльності. Може бути тематичним і фронтальним. Є засобом самоуправління вчителя, стимулом його професійного зростання. Предметно-узагальнюючий контроль зосереджується на вивчення стану та якості викладання окремого предмета в одному класі, в паралельних класах, у школі загалом. Тематично-узагальнюючий контроль охоплює роботу різних учителів в різних класах, але за певним напрямом навчально-виховного процесу (наприклад, розвиток пізнавальних інтересів на уроках природничого циклу). Комплексно-узагальнюючий контроль має своєю метою з'ясування організації вивчення певних предметів в одному або кількох класах.

Педагогічна практика виробила різноманітні форми внутрішкільного контролю, застосування яких залежить від його виду.

За колективної форми до контролю залучають усі рівні управління школи (адміністрацію, керівників кафедр, досвідчених учителів, учнів, батьків). Взаємоконтроль передбачає залучення до контролю керівників кафедр, досвідчених вчителів, класних керівників, вдаючись до наставництва, взаємовідвідування навчальних занять і виховних заходів. Право самоконтролю — делегується найдосвідченішим вчителям і класним керівникам, які обов'язково періодично звітують перед керівництвом школи. Адміністративний плановий контроль, згідно з планом, здійснюють директор, його заступники, керівники кафедр. У разі виникнення непередбачених проблем директор школи, його заступники вдаються до адміністративного регулюючого (позапланового) контролю.

Найпоширенішими у процесі внутрішкільного контролю є такі методи: спостереження — відвідування уроків, позакласних заходів з наступним обговоренням; вивчення шкільної документації, класних журналалів, учнівських щоденників, планів уроків, особових справ учнів; опитування — усне проводять під час невимушеної або цілеспрямованої бесіди за спеціально підготовленою програмою; письмове, вдаючись до контрольних робіт, анкетування з обмеженою кількістю варіантів відповідей; тестування — метод психологічної діагностики; ретроспективний розбір — оцінювання діяльності школи випускниками минулих років, викладачами вищих навчальних закладів на основі аналізу вступних іспитів вихідцями зі школи; хронометрування — вивчення режиму роботи школи, раціонального використання часу в процесі уроку, виховного заходу, з'ясування причин перевантаження вчителів і учнів, визначення обсягу домашніх завдань тощо.

За критерієм послідовності внутрішкільний контроль може бути поточним, попереднім, проміжним, підсумковим, а також епізодичним і періодичним.

Значення методичної роботи для підвищення рівня професійної підготовки вчителя

Методична робота в школі — спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога.

Методична робота спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег.

Її функції полягають у визначені системи заходів, спрямованих на досягнення найкращих результатів (планування); у діяльності з удосконалення структури і змісту методичної роботи (організаційна); у регулярному вивченні співвідношення між рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальненому результаті їх праці, та вимогами суспільства до якості роботи працівників освіти (діагностична); передбаченні знань та умінь, необхідних педагогам у майбутньому (прогностична); виробленні принципово нових положень навчально-виховної роботи, у формуванні, експериментальній перевірці та впровадженні передового досвіду (моделююча); відновленні частково забутих або втрачених учителями знань після закінчення навчального закладу (відновлююча); виправленні недоліків у діяльності педагогів, пов'язаних з використанням застарілих методик (коригуюча); інформуванні, агітації педагогів щодо впровадження досягнень науки, передового досвіду (пропагандистська); налагодженні й підтриманні зворотного зв'язку, в оцінюванні відповідності наслідків методичної роботи завданням та нормативним вимогам (контрольно-інформаційна).

Методична робота покликана стимулювати підвищення наукового рівня вчителів, їх підготовку до засвоєння змісту нових програм і технологій реалізації, досягнень психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, передового педагогічного досвіду.

Методична робота здійснюється за такими напрямами;

1. Поглиблення філософсько-педагогічних знань. Спрямоване на вивчення педагогічної теорії та методики навчання й виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета й методики його викладання.

2. Вивчення принципів розвитку української національної школи. Передбачає збагачення педагогічних працівників надбаннями української педагогічної думки, науки, культури, вивчення теорії та досягнень науки з викладання конкретних предметів, оволодіння сучасними науковими методами, освоєння оновлених програм і підручників.

3. Освоєння методики викладання додаткових предметів. Охоплює вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, дидактичних матеріалів.

4. Систематичне інформування про нові методичні розробки. Полягає у систематичному вивченні інструктивно-методичних матеріалів стосовно змісту і методики навчально-виховної роботи.

5. Оволодіння науково-дослідними навичками. Сприяє формуванню дослідницьких умінь, організації власного теоретичного пошуку, аналізу та оцінювання результатів педагогічних досліджень.

Дата добавления: 2015-05-24