Я.А. Коменський і сучасна педагогічна наука

Гуманність педагогіки як тенденція її розвитку

Аналіз думок тих, хто впродовж віків творив педагогічну практику, створював теорію, дозволяє виявити важливу тенденцію розвитку світової педагогіки — рух до гуманної педагогіки.

Педагогіка як галузь наукового знання виросла в межах філософії в стародавні часи. Ще раніше виникла педагогічна практика — передача соціального досвіду старших поколінь молодшим. Уже тоді, у доісторичний час, як свідчать археологічні та етнографічні відомості, гуманність практичної педагогіки була фактом. В аборигенів Австралії, бушменів Африки, наприклад; повністю відсутні покарання. Фольклор багатьох народів відображає м'яке, гуманне ставлення до дітей, у деяких міфах особливо сказано про те, що не можна жорстоко ставитися до дітей, карати їх.

У рабовласницькому Єгипті вважали, що вухо дитини знаходиться на її спині, і в середньовічній Росії були переконані в тому, що жорстка рука корисна у вихованні.

В історії розвитку гуманної педагогіки були періоди злетів і падінь, розходження теорії і практики. Педагогіка співпраці не з'явилася на голому місці, ця ідея така ж стара, як і сама педагогіка, і розвивалася вона повільно, не прямо, бо це залежало не лише від педагогіки, а й від більш широкого соціального контексту.

Гуманний підхід у вихованні знаходив відображення і в методах навчання, зокрема в сократових бесідах. Сократ не повідомляє істини, а викликає учня на творчу бесіду, у процесі якої відбувається спільний пошук. Діалоги Сократа чітко виявляють гуманне ставлення до учня.

В епоху Середньовіччя ці ідеї не узгоджувалися із загальним духом часу, практика була авторитарна, її формула — "учитель сказав".

В епоху Відродження Леонардо да Вінчі як істинний гуманіст висловив думку: " Де не вистачає розумних доказів, там їх замінює крик..., там, де кричать, справжньої науки немає".

Заклики до гуманності у вихованні можна знайти в працях В.Ратке — старшого сучасника Я. А. Коменського. "Усе без примусу" — один із важливих принципів педагогіки Нового часу. Праці Я. А. Коменського — конкретне втілення дидактичної системи, спрямованої на гуманне виховання. Гуманні погляди на процес виховання були властиві багатьом філософам і педагогам різних країн у дидактичному XVII, педагогічному XVIII та в XIX—XX століттях. Про це йтиметься у наступних темах.

Ми бажаємо, щоб умам втілено було всю

сукупність кращого з усієї галузі знання.

Я. А. Коменський

Ян Амос Коменський (1592—1670) належить до видатних людей минулого, імена яких із вдячністю і глибокою пошаною зберігає в пам'яті все прогресивне людство. Мислитель і засновник нової прогресивної педагогічної системи Я. А. Коменський є славою і гордістю не тільки чеського народу, але й великої сім'ї слов'янських народів і всього людства. Він жив у епоху бурхливих історичних подій, коли визрівав новий клас — буржуазія, займав виразно демократичну позицію в складних умовах класової боротьби того часу, відстоював прогресивні ідеї і все своє життя боровся проти соціального і духовного рабства. Коменський високо підніс традиції гуманістичного руху, невичерпного оптимізму і великої любові до людини: "Людина є не що інше, — писав він, — як гармонія як щодо тіла, так і щодо душі". У своїх творах Я. А. Коменський надзвичайно виразно окреслив прогресивні для свого часу вимоги в галузі освіти и виховання, зобразив ідею народоправства та рівності.

Я. А. Коменський вчився в братській, потім у латинській школах, у двох університетах, став учителем у 22 роки, окрім того, був проповідником, керівником школи. У 1627 р. почав писати "Чеську дидактику", пізніше жив у Польщі, викладав у гімназії, там видав у 1633—1638 рр. "Велику дидактику". Окрім того, писав підручники, видав першу в історії книгу для батьків про сімейне виховання "Материнська школа".

Нові ідеї і практику навчання Я. А. Коменський геніально синтезував, створивши педагогічну систему, яка була новим, вищим етапом у розвитку педагогічної науки, підсумком і теоретичним обґрунтуванням усього позитивного досвіду свого часу.

Твори великого чеського педагога й досі не втратили свого значення. Правильною є думка про те, що Я. А. Коменський — не лише історія, а значною мірою і сучасність прогресивного людства.

Його перший підручник "Відкриті двері до мов" — енциклопедія" елементарних реальних знань був перекладений на 20 європейських і 4 азіатські мови. У Росії в 1768 р. Московський університет випустив латинською, німецькою і французькою мовами твір Я. А. Коменського "Видимий світ у малюнках" — перший підручник, побудований за принципом наочності. Серед численних творів Я. А. Коменського, які видавалися пізніше, центральне місце займає "Велика дидактика", що належить до першокласних творів світової педагогічної літератури. У цій праці великий педагог виклав нову систему навчання й виховання, піддавши нищівній критиці схоластичну школу, відірвану від потреб життя.

"Велика дидактика" Коменського — прекрасний твір педагогічної думки як за змістом, так і за структурою, взаємозв'язком її різних частин:

§ у І розділі доводиться, що людина — це дивовижне, прекрасне і найдосконаліше творіння;

§ у II—IV — що мета людини за межами справжнього життя, що сучасне життя є лише покликання до майбутнього, що приготування до нього має три ступені: 1) наукова освіта, 2) доброчесність, або моральність і 3) релігійність, або благочестя;

§ у V—X — що людина від природи має добрі зерна і корені цих трьох прагнень, але, щоб стати хорошою людиною, потрібно отримати виховання; виховувати найкраще всього в юнацькі роки, для цього повинні створюватися школи; у процесі виховання потрібно вивчати все про людину, забезпечити юнацтво мудрістю, різними мистецтвами, доброчиннісгю і благочестям;

§ у XI—ХІХ розділах — сказано, що ще немає шкіл, які б відповідали цим цілям, що форму і зразок порядку в школі потрібно запозичити у природи; дається вказівка, як чинити, щоб вистачало часу на навчання, викладаються правила змістовного, успішного навчання і виховання та поради, як один учитель може навчати відразу і з найменшими витратами сил декількох учнів;

§ у XX—XXV розділах — висвітлюються спеціальні методи навчання наукам, мистецтвам, мовам, моральності, благочестю; викладається ставлення Коменського до язичницьких книг;

§ у XXVI—XXXII розділах — ідеться про те, якою повинна бути шкільна дисципліна, пропонується поділ шкіл на. чотири ступені, відповідно до віку дітей; дається нарис "Материнської школи", нарис школи рідної мови, латинської школи, написано про академії і подорожі, про досконалу організацію школи.

В останньому, XXXIII розділі йдеться про умови, необхідні для здійснення нового підходу до організації навчання і виховання молоді. "Велика дидактика" має три вступні самостійні розділи: перший — звернення до всіх, хто стоїть на чолі шкіл, церков, закладів, до правителів, батьків, опікунів; другий — привіт читачам; третій — про користь дидактики. Свою педагогіку Я. А. Коменський ставить на службу суспільним завданням: "Якщо ми хочемо, щоб були добре обладнані і процвітали церкви, держави і господарі, перш за все давайте впорядкуємо школи, дамо їм розквітнути, щоб вони стали справжніми і живими майстернями людей і розсадниками для церков, держав, господарств". Керівною основою своєї дидактики він вважав відкриття такого методу, при якому вчителі менше б вчили, а учні більше б вчилися, щоб у школах було більше порядку і менше одурманювання, даремної праці, а більше дозвілля, радості, хороших успіхів. Тоді і в державі було б менше темряви, розгубленості, розладу, а більше світла, порядку, миру і спокою.

Дата добавления: 2015-05-24