Класифікація гір

Основні форми рельєфу Землі

РЕЛЬЄФ

Зовнішні процеси, які зумовлюють зміни земної кори

Земна поверхня формується під дією як внутрішніх, так і зовнішніх процесів. Джерелами енергії зовнішніх процесів є Сонце, земне тяжіння, життєдіяльність організмів. До зовнішніх процесів належать вивітрювання, робота вітру, текучих і підземних вод, морів і льодовиків.

Вивітрювання — процес руйнування і зміни гірських порід на земній поверхні під впливом коливань температури повітря, дії води й організмів.

Типи вивітрювання

Фізичне	Руйнування та зміна гірських порід на земній поверхні під впливом коливань температури повітря
Хімічне	Руйнування та зміна гірських порід унаслідок їх розчинення та перенесення водою
Органічне	Руйнування та зміна гірських порід під впливом живих організмів: бактерій, грибів, лишайників, тварин, рослин

Текучі води можуть призводити до ерозії — руйнування ґрунтів і гірських порід. На рівнинах ерозія є причиною утворення промоїн, ярів, балок. Вітер руйнує й транспортує тверді речовини, створює різні форми рельєфу, наприклад, останці, зиб, бархани й дюни. Морські хвилі переносять і відкладають уламки порід, утворюють пляжі, коси.



Рельєф — сукупність форм земної поверхні, різних за розмірами, походженням, віком та історією розвитку. Рельєф вивчає наука геоморфологія. Сучасний характер поверхні земної кори (рельєф) склався в результаті тривалого розвитку Землі під впливом дії внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних) процесів.

Унаслідок їх взаємодії поверхня земної кори повільно і безперервно змінюється, створюються різноманітні форми земної поверхні.

Класифікація форм рельєфу

Планетарні	Материки
Океанічні западини
Основні	Материкові рівнини та гори
Океанічні рівнини, серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби
Дрібні	Річкові долини, яри, каньйони, дюни, бархани тощо

Найбільшими структурними елементами земної кори є виступи материків і западини океанів. Материкам відповідає материкова земна кора, океанам — океанічна. У межах материків і океанів розрізняють дві основні форми рельєфу: гори та рівнини. Гори займають близько 40 % суходолу, рівнини — близько 60 %.

Гори — ділянки земної поверхні, що високо здіймаються над прилеглими рівнинами та мають сильно розчленований рельєф. Вони утворюються в результаті взаємодії рухомих літосферних плит у місцях їхнього зіткнення. У тектонічній будові гори відповідають поясам складчастості.

1) За висотою: низькі (до 1000 м); середні (1000—2000 м); високі (понад 2000 м).

2) За походженням: тектонічні (утворюються внаслідок рухів літосферних плит); вулканічні (пов’язані з процесами вулканізму).

3) За будовою: складчасті (товщі гірських порід, зім’яті у складки різної величини); брилові (менш податливі породи кори розтріскувалися на блоки, які рухалися один вздовж іншого).

4) За віком: молоді (утворилися в останню альпійську епоху горотворення та продовжують формуватися); старі (утворилися в більш давні геологічні епохи).

Найвищою горою суходолу є Еверест (Джомолунґма, 8848 м). Але відносно найвищою точкою на Землі є «землеводна» Мауна-Кеа — вулкан на Гавайських островах. Якщо вимірювати від підводної основи до вершини, то його загальна висота становить 10 203 м, із яких лише 4205 м височать над рівнем моря.

Рівнини — відносно рівні ділянки земної поверхні, що мають перепади висот не більші за 200 м. Рівнини займають більшу частину материків. У тектонічній будові вони відповідають платформам.

Дата добавления: 2015-05-24