Підземні води

Озера

Озеро — водойма, яка утворилася в природному заглибленні суходолу — озерній улоговині. Озера належать до водойм з уповільненим стоком або безстічних. Від моря озеро відрізняється відсутністю зв’язку з океаном. Озера займають близько 2,1 млн. км² (майже 1,4 % площі суходолу).

Види озер за походженням озерних улоговин

Види озер	Утворення улоговини	Приклади
Тектонічні	У розломах та опусканнях земної кори	Байкал, Танґаньїка
Вулканічні	У кратерах згаслих вулканів	Озера Камчатки, Ісландії
Льодовикові	В улоговинах, які виникли під тиском льодовика	Велике Солоне, Велике Ведмеже, Ладозьке
Залишкові	Як залишки давніх морських басейнів, які відокремились у період підняття узбережжя	Каспійське та Аральське моря-озера, Чад
Карстові	У порожнинах, які утворилися після розчинення водою гірських порід	Шацькі озера
Лиманні	На узбережжях морів, у гирлах давніх річок	Маракайбо, Сасик
Загатні	Унаслідок перегородження долин річок зсувами, обвалами	Синевир, Тана
Старичні	Ділянки старого русла річки	У долинах рівнинних річок

Найбільші озера світу

Назва	Країна	Поверхня, км^2	Глибина, м
Каспійське	Росія — Іран — Казахстан — Азербайджан — Туркменістан	371 000
Верхнє	Канада — США	84 130
Вікторія	Кенія — Танзанія — Уґанда	69 000
Аральське	Казахстан — Узбекистан	64 000
Гурон	Канада — США	59 700
Мічиган	США	58 100
Танґаньїка	Бурунді — Танзанія — ДР Конго (Заїр) — Замбія	34 000
Байкал	Росія	31 500
Велике Ведмеже	Канада	31 329
Ньяса	Малаві — Мозамбік — Танзанія	30 800

 Болота

Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу зі специфічною вологолюбною рослинністю та шаром торфу не менше ніж 30 см. Болота займають близько 2 % від загальної площі поверхні Землі. Болота виникають унаслідок перезволожування ґрунту та заростання водойм. Залежно від умов живлення виділяють верхові, низинні та перехідні болота. Верхові болота живляться атмосферними опадами, зазвичай розташовані на вододілах. Низинні болота виникають у місцях виходу на поверхню або близького залягання підземних вод. Перехідні болота поєднують обидва типи живлення.

Болотам належить важлива роль у природі. Вони зволожують повітря навколишньої території, регулюють стік поверхневих вод, є місцем поширення багатьох видів тварин та рослин. У болотахнагромаджується торф, який використовують як паливо, добриво та хімічну сировину. Після осушення болотні ґрунти мають високу родючість.

Підземні води — це води, які залягають у верхніх шарах земної кори в рідкому, твердому та газоподібному стані. На підземні води припадає близько 23 % всієї прісної води на Землі. Більша частина підземних вод утворюється внаслідок просочування в глибину Землі атмосферних опадів або конденсації водяної пари безпосередньо в ґрунті.

Гірські породи, що складають земну кору, мають різну водопроникність. Деякі легко пропускають воду (наприклад, пісок, гравій), тому їх називають водопроникними. Інші (наприклад, глина, граніт) — затримують воду, тому називаються водотривкими. На водотривких шарах вода затримується, заповнює пустоти та тріщини водопроникного шару гірських порід та утворює водоносний горизонт.

Види підземних вод

За умовами залягання	За хімічним складом	За температурним режимом
Ґрунтові — залягають у першому від поверхні водотривкому шарі Міжпластові — залягають між двома водотривкими пластами	Прісні — містять незначну кількість домішок та розчинених мікроелементів Мінералізовані — містять багато солей, мікроелементів	Холодні — температура води не перевищує 20 °С Теплі — температура води 20—37 °С Гарячі (термальні) — температура води вища за 37 °С

 Льодовики та баготорічна мерзлота

Льодовики — природні рухливі нагромадження льоду на земній поверхні, які утворюються із твердих атмосферних опадів у районах із низькими температурами повітря. У льодовиках зосереджена найбільша кількість прісної води нашої планети — 69 % запасів. Льодовики займають близько 10,5 % площі суходолу. Загальна площа сучасних льодовиків сягає близько 16,3 млн. км². Вивченням льодовиків займається наука гляціологія.

Льодовики утворюються там, де протягом року снігу випадає більше, ніж встигає його розтанути, тобто вище за снігову лінію. Снігова лінія — це умовна межа, вище за яку температура повітря становить нижче 0 °С та відбувається накопичення снігового покриву. За районами утворення розрізняють гірські та покривні (материкові) льодовики. Гірські льодовики утворюються на вершинах та схилах гір, гірських долинах. Найбільші гірські льодовики розташовані в Гімалаях, на Памірі, Тянь-Шані. Покривні льодовики, які поширені на материках, мають велику потужність. Льодовики є на всіх континентах, крім Австралії. На Антарктику припадає 84 % усієї площі зледеніння Землі, на острови Арктики з Ґренландією — 12,5 %.

Багаторічна мерзлота — шари мерзлих гірських порід у надрах Землі, які не розмерзаються протягом року. Багаторічна мерзлота займає 85 % території Сибіру в Азії. Найміцніший шар багаторічної мерзлоти — 1500 м — розташований у центральній частині Середньосибірського плоскогір’я.

Дата добавления: 2015-05-24