Аналіз ліквідності

Аналіз прибутковості використаних коштів підприємства.

Аналіз платоспроможності.

Аналіз ліквідності.

ПЛАН

ТЕМА 28 АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

Білет № 45

Література та мистецтво у 30 – ті роки. «Розстріляне відродження».

Література та мистецтво вважалися однією з відповідальних ділянок «культурного фронту». Компартійно-радянське керівництво вирішило докорінно оновити склад митців поповненням з робітників і селян. У 1930 р. профспілки оголосили всесоюзний призов робітників-ударників у літературу.

У ринковій економіці існує ймовірність ліквідації підприємств унаслідок їх банкрутства, тому одним із найважливіших по­казників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити з огляду на його короткострокові та довгострокові перспективи. У ко­роткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахува­тися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквід­ність» означає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність пере­творювати свої активи на гроші для виконання всіх необхід­них платежів у міру настання їх строку.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахун­ка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Наступ­ним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвес­тиції (цінні папери), які у разі необхідності швидко можуть бути переведені в гроші.

Ліквідним активом є також дебіторська заборгованість, адже передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчо­му майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, позаяк для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетво­рення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність певного виду активів.

Короткострокові зобов'язання — це борги, строк погашен­ня яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, в наявності у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності відпо­відно до зобов'язань за пасивом, об'єднаних за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяють на:

1. Найліквідніші активи (А1 — суми за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків у міру потреби. До цієї групи належать також короткострокові фінансові вкла­дення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (рядки
150, 220, 230, 240 активу балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються (А₂), — це активи, пе­ретворення яких на гроші потребує певного часу. До цієї групи належить і дебіторська заборгованість (рядки 160 —220). Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктив­них та об'єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів тощо.

3. Активи, що повільно реалізуються (А₃), — це статті роз­ділу II активу балансу, які охоплюють запаси та інші обо­ротні активи (рядки 100 — 140, 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребу­ють додаткової обробки перед реалізацією, що вимагає пев­ного часу.

4. Активи, що важко реалізуються (А₄), — це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності про­тягом тривалого періоду. До цієї групи належать всі статті розділу І активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів (найліквідніші; активи, що швид­ко реалізуються; активи, що повільно реалізуються) про­тягом поточного господарського періоду постійно зміню­ються і тому належать до поточних активів підприєм­ства.

Пасиви балансу за рівнем зростання строків погашення зобов'язань групують так:

1. Негайні пасиви (П1) — це кредиторська заборгованість (рядки 530 — 610), розрахунки за дивідендами, вчасно не по­гашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П₂) — це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довго­строковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (ря­док 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією розділу IV балансу («По­
точні зобов'язання»).

3. Довгострокові пасиви (П₃) — недовгострокові зобов'я­зання, які містяться в розділі III пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П₄) — це всі статті розділу І пасиву балансу («Власний капітал») (рядки 380, 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути більш чи менш ліквідним. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, то таке під­приємство вважається більш ліквідним, ніж те, на якому обо­ротний капітал становлять переважно запаси. Для оцін­ки реального рівня ліквідності підприємства необхідно про­вести аналіз ліквідності балансу. Він виконується у два етапи.

Перший етап аналізу ліквідності підприємства полягає у складанні балансу ліквідності (табл. 1).

Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких па гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки кожної групи активу і пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо відповідатиме та­ким умовам:

• Найліквідніші активи більші або дорівнюють негайним па­сивам.

• Активи, що швидко реалізуються, більші або дорівнюють короткостроковим пасивам.

• Активи, що повільно реалізуються, більші або дорівнюють довгостроковим пасивам.

• Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.
Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тоб­то поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується і остання умова, оскільки це означає наявність у підприємства власних обо­ротних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Не­ виконання однієї з перших трьох умов свідчить, що фактич­на ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

За даними таблиці баланс аналізованого підприємства є переважно ліквідним. На кінець звітного періоду:

А 1> П 1 А₂<П₂; А₃>П₃; А₄<П₄.

Абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки на кінець звітного періоду у підприємства виникли пробле­ми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Якщо ж на підприємстві рівень ліквідності настільки ви­сокий, що після погашення негайних зобов'язань залишають­ся зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими паси­вами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Аналіз балансів ліквідності за кілька періодів виявляє тен­денції зміни фінансового стану підприємства.

Для складання фінансового плану одним із джерел інфор­мації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійсню­вати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

На другому етапі аналізу ліквідності підприємства розра­ховують та аналізують основні показники ліквідності. їх за­стосовують для оцінки можливостей підприємства виконува­ти свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення про платоспроможність підприємства не тільки на конкретну дату, а й на випадок надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності

можуть бути різними за назвою, але за змістом переважно однакові як на українських підприємствах, так і в закордон­них фірмах та компаніях.

Розглянемо основні показники ліквідності.

1. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покрит­тя, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку пла­тоспроможності підприємства і розраховується за формулою

К_зл=[А₁₊А₂ + Аз]:[П1+П₂].

Він виявляє, скільки гривень поточних активів підприєм­ства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання переваж­но за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприєм­ство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення його залежить як від галу­зі, так і від виду діяльності. В західній обліково-аналітичній практиці використовується критичне нижнє значення цього показника. Визнано, що поточні активи мають вдвічі переви­щувати короткострокові зобов'язання.

Співвідношення поточних активів і короткострокових зо­бов'язань нижче ніж 1: 1 свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахун­ки. Співвідношення 1: 1 припускає рівність поточних акти­вів і короткострокових зобов'язань. Проте, зважаючи на різний рівень ліквідності активів, можна припустити, що не всі акти­ви будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо ж значення ко­ефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1:1, то можна зробити висновок про те, що підприємство має знач­ний обсяг оборотних коштів, які сформувалися завдяки влас­ним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий ва­ріант формування оборотних коштів є найприйнятнішим. Водночас, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відтягнення грошей у дебіторську заборго­ваність можуть бути пов'язані з невмілим управлінням акти­вами.

Скорочення величини коефіцієнта покриття може відбутися під виливом двох чинників: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань.

Для з'ясування причин зміни цього показника потрібно проаналізувати зміни у складі джерел коштів та їх розмі­щення порівняно з початком року.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності за своєю сутністю ана­логічний коефіцієнту покриття, проте при його визначенні враховуються не всі поточні активи: з розрахунку виклю­чається найменш ліквідна частина активів — виробничі запа­си. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою

К_Ш=[А₁₊А₂]:[П₁₊П₂].

Матеріальні запаси виключаються не тільки через свою меншу ліквідність, а переважно тому, що грошові кошти, одер­жані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їх закупівлю. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства одержують 40 % і менше обліко­вої вартості запасів. «Розумним» коефіцієнтом швидкої лік­відності є співвідношення 1:1.

Реально багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5: 1), тому для оцінки їх ліквідності слід проаналізувати тенденції зміни цього показ­ника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане переважно зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. В західній еко­номічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою

К_аб.лік = [А1]:[П₁+П₂].

Цей коефіцієнт показує, яка частина короткострокових по­зикових зобов'язань може бути за необхідності погашена не­гайно. Теоретично прийнятним значенням коефіцієнта абсолют­ної ліквідності є співвідношення 0,2: 1. В дійсності фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно ниж­чими. Однак за цими показниками не можна негайно робити негативні висновки щодо можливості підприємства одночасно погасити всі свої борги, адже малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас поставили йому свої боргові вимоги.

4. Ліквідність підприємств характеризує також показник маневреності власних оборотних коштів (капіталу, що функ­ціонує). Він визначається як відношення грошових коштів до цього капіталу. Цей показник характеризує ту частину власних оборотних коштів, яка перебуває у грошовій формі і має абсолютну ліквідність.

Для підприємства, яке нормально функціонує, цей показ­ник змінюється від нуля до одиниці. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Слід зазначити, що коефіцієнти ліквідності — показники відносні і протягом деякого часу не змінюються, якщо про­порційно зростають чисельник і знаменник дробу. Проте за цей час фінансовий стан підприємства істотно змінюється: може зменшитися прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності. Тому для більш об'єктивної оцінки ліквідності використовують такий показник:

Клік = (Поточні активи/Прибуток)*Прибуток/Короткострокові борги = Х1Х2

Де К_лік — коефіцієнт ліквідності; Х1 — показник, який ха­рактеризує вартість поточних активів на гривню прибутку; Х₂ — показник, який свідчить про здатність підприємства погасити свої борги за рахунок результатів своєї діяльності і характеризує стабільність фінансів (чим він вищий, тим кра­щий фінансовий стан підприємства).

Отже, можна зробити висновок, що ліквідність — це спро­можність будь-якого з активів трансформуватися в грошові кошти, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, впродовж якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший цей період, тим вища ліквідність.

Для визначення кількості днів, необхідних для перетво­рення поточних активів у готівку, розраховується спеціаль­ний індекс ліквідності (табл. 2)

Індекс ліквідності: 5 850 000/250 000 = 23,4 дня. Отже, аналізованому підприємству необхідно 23,4 дня для пере­творення поточних активів у готівку.

Різні показники ліквідності потрібні не тільки для керів­ників підприємства, а й для різних користувачів аналітичної інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності — для поста­чальників сировини і матеріалів; коефіцієнт швидкої ліквід­ності — для банків; коефіцієнт поточної ліквідності — для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.

Слід наголосити, що ліквідність підприємства часто ото­тожнюють з платоспроможністю. Проте ці поняття не тотож­ні. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фі­нансовий стан як задовільний, але, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому частку становлять неліквідні активи і короткострокова дебіторська заборгованість.

Табл. 1. Аналіз ліквідності балансу.

Актив	На початок періоду	На кінець періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний залишок (нестача)
На поч.. періоду	На кінець періоду
Найліквідніші активи А1			Негайні пасиви П1
Активи, що швидко реалізуються, А2			Коротко-строкові пасиви П2				-40
Активи, що повільно реалізуються, А3			Довгострокові пасиви, П3
Активи, що важко реалізуються, А4			Постійні пасиви, П4			-1744	-1742
Баланс			Баланс

Табл. 2. Розрахунок індексу ліквідності

Показник	Сума, тис. грн..	Кількість днів необхідна для перетворення активів на готівку	Добуток кол.1*кол.2
Готівка	40 000	-	-
Дебіторська заборгованість	90 000		2 250 000
Товарні запаси	120 000		3 600 000
Разом	250 000	-	5 850 000

Табл. 3. Платіжний баланс (календар) на першу декаду місяця

Актив	Пасив
Наявні кошти для покриття заборгованості	Сума, тис. грн..	Негайні та інші платежі	Сума, тис. грн..
Грошові кошти та їх еквіваленти	27, 58	Заборгованість за позикою	30,0
Розрахунки з дебіторами	3,14	Заборгованість кредиторів	44,81
РАЗОМ	30,72	РАЗОМ	74,81
Сальдо	44,09
Баланс	74,81	Баланс	74,81

Дата добавления: 2015-05-24