Сучасна українська хімічна номенклатура

У 1992 р. комісія Верховної Ради України затвердила Національну комісію України з хімічної термінології та номенклатури, яка запропонувала нові принципи української хімічної номенклатури та термінології, що у 1995 р. набули значення Державного стандарту.

Хімія починається з хімічного елемента, що є “цеглинкою” будови будь-якої сполуки. Коротко зупинимось на основних принципах номенклатури елементів і простих речовин.

Хімічна номенклатура – сукупність правил утворення назв сполук, а також самі назви. Роль хімічної назви нагадує роль власного імені у житті людини – назвавши сполуку хімік дає їй “путівку в життя”.

Першу хімічні номенклатуру у 1789 р. запропонував А. Лавуазьє, включивши у неї відомі на той час 33 елементи (включаючи тепло і світло).

Назва хімічного елемента – це власна назва типу атома (аналогічно з назвами планет – Земля, Марс, географічних назв – Харків, Тернопіль), тому цю власну назву, як і символ хімічного елемента слід писати з великої літери:Н – Гідроген, Не – Гелій, О – Оксиген.

Більшість назв хімічних елементів історично пов’язані з джерелами добування (Нітроген, Кальцій), характерними властивостями (Флуор, Хлор) назвами країн (Ітербій, Рутеній, Францій), іменами вчених (Лоуренсій, Менделєєвій) тощо (додаток А).

Систематичні назви^[1]* хімічних елементів, як правило, відтворюють латинську назву елемента (N – Нітроген, S – Сульфур, C – Карбон), а інколи – вимову його симовола (Cu – Купрум, Fe – Ферум, Au – Аурум, Ag – Аргентум) і тому легко сприймаються. Паралельно використовуються традиційні українські назви (табл. 2.2, виділено курсивом), оскільки існують вдалі терміни, побудовані на них: зне воднен ня, окисн ення, аз иди, вугле водні, вугле води.

Назва простої речовини, що складається з одного або багатьох атомів того ж елемента – це загальна назва. Вона може збігатись, а може бути й іншою, ніж назва хімічного елемента: Не – гелій, О₂ – кисень тощо.

Таблиця 2.2

Українські назви елементів та утворених ними простих речовин^*

Символ та його вимова	Латинська назва елемента	Українська назва елемента	Українська назва простої речовини
Ag аргентум	Argentum	Аргентум Срібло	срібло
As арсен	Arsenicum	Арсен (миш’як)	арсен
Au аурум	Aurum	Аурум Золото	золото
Bi бісмут	Bismuthum	Бісмут (вісмут)	бісмут
C це	Carboneum	Карбон Вуглець	вуглець, алмаз, графіт, карбін
Cu купрум	Cuprum	Купрум Мідь	мідь
F фтор	Fluorum	Флуор (фтор)	флуор, фтор
Fe ферум	Ferrum	Ферум Залізо	залізо
H аш	Hydrogenium	Гідроген Водень	водень
Hg гідраргірум	Hydrargirum Mercurium	Меркурій Ртуть	ртуть
I йод	Iodum	Йод Іод	йод
Mn манган	Manganum	Манган (марганець)	манган
N ен	Nitrogenium	Нітроген Азот	азот
Ni нікель	Niccolum	Нікол Нікель	нікель
O о	Oxygenium	Оксиген Кисень	кисень, озон
Pb плюмбум	Plumbum	Плюмбум (свинець)	свинець
S ес	Sulfur	Сульфур Сірка	сірка
Sb стибій	Stibium	Стибій (сурма)	стибій
Si силіцій	Silicium	Силіцій (кремній)	силіцій
Sn станум	Stannum	Станум (олово)	олово

Примітка. У дужках наведені назви хімічних елементів, які раніше зустрічалися у літературі і сьогодні не застосовуються.

Номенклатуру основних класів хімічних сполук розглянуто у відповідних розділах курсу.

Дата добавления: 2015-05-24