Структура антропоекосистеми

Для вивчення взаємодії окремої групи людей чи всього населення з навколишнім середовищем на обмеженій території на тлі конкретних зовнішніх умов розглядають різні процеси життєдіяльності населення. Складові життєдіяльності аналізують з огляду на такі показники середовища існування людей, як умови клімату, запаси і гідрологічний режим джерел водопостачання, їх хімічний склад, характер рельєфу й особливості рослинного світу, а також соціально-економічна ситуація в регіоні, місцеві і національні звичаї, релігія, ступінь забруднення довкілля, рівень благоустрою житла й забезпечення населення житлом, специфіка праці та її організація, тип харчування та ін.
Антропоекосистему утворює сукупність компонентів і поєднуючих їх процесів, що відбуваються у певному просторі і в конкретний проміжок часу. Для дослідницьких цілей зазвичай створюють моделі відповідних антропоекосистем (рис. 1.1). У центрі моделі знаходиться спільнота людей, що взаємодіє з природою, господарством, соціально-економічними умовами та населенням, частиною якого є (населення міста — частина населення регіону, населення регіону — частина населення країни, працездатне населення — частина всього населення та ін.). Суттєво впливає на людину забруднення довкілля. Водночас всі елементи зовнішнього оточення взаємодіють між собою, формуючи велику систему.

Рис. 1.1. Модель антропоекосистеми
Властивості окремих елементів і всієї сукупності чинників зовнішнього середовища та їхні перетворення зумовлюють зміни основних характеристик спільноти людей — демографічної поведінки, екологічної свідомості, рівня здоров’я, професійних переваг, рівня освіти і культури. Ці зміни можуть бути як позитивними, так і негативними.

Дата добавления: 2015-05-24