Суспільна характеристик Пд. Америки

Більша частина Південної Америки лежить у південній півкулі, в екваторіальному і субекваторіальному поясах. У субтропічні і помірні широти південної півкулі заходить тільки звужена частина материка.

Найбільшої ширини (більш 5000 км) Південна Америкадосягає на 5° пд. ш. Крайня західна точка материка — мисПариньяс (81°20' з.д.), крайня східна — мис Кабу-Бранку (34°46'з.д.). На південь від 40° пд. ш. ширина материка не перевищує 600 км.

На півночі Південна Америка доходить до 12°25' пн. ш.(мис Гальїнас), а на півдні — до 53°54' пд. ш. (мис Фроуерд у Магеллановій протоці) Крайня південна точка архіпелагу Вогненна Земля — мис Горн на однойменному острові — лежить на 55°59' пд. ш.

Географічна границя з Північною Америкою проходить від Дарєнської затоки в Карибському морі до затокиБуенавентура в Тихому океані. Умовно границею між двома материками вважають Панамський перешийок.

Островів навколо Південної Америки порівняно небагато. Великі материкові острови, що лежать у безпосереднійблизькості від її узбереж,— Тринідад, Чилійські, Вогненна Земля, Фолклендські. З океанічних островів до Південної Америки відносять Галапагосові, Хуан-Фернандес.

Площа Південної Америки з прилеглими до неї островами складає приблизно 18280 тис. км2. З них тільки 150 тис. км2 припадає на острови.

В Атлантичному океані біля екватора до берегів Південної Америки підходить Південна Пасатна течія. Біля мису Сан-Рокі вона поділяється на дві вітки, одна з яких, під назвою Гвіанської течії,направляється на північний захід уздовж берегів материка до Антильських островів, а інша — Бразильська течія — йде на південний захід до гирла Ла-Плати.

У південно-східного узбережжя материка проходить холодна Фолклендська течія. Бразильська і Фолклендська течія зустрічаються між 40 і 35° пд.ш. у районі Ла-Плати.

Узбережжя Атлантичного океану майже не має великих, що глибоко врізаються в сушу заток.Тільки на південно-сході і в береги Патагонії врізаються великі напівкруглі затоки Сан-Матіас, Сан-Хорхей ін. У місці впадання ріки Парани беріг прорізаний широким і довгим естуарієм Ла-Плати. Північнішенього є невеликі глибокі і зручні для стоянки суден бухти.

Узбережжя Карибського моря має значні півострови що відокремлюють зручні затоки. На півночі виділяються затока Парія й однойменний півострів, сама велика затока — Венесуельська, відособлена з північного заходу і сходу півостровами Гуахіра і Парагуана. Біля Панамського перешийку знаходитьсяшироко відкрита убік морячи Дарєнська затока.

Материкова обмілина в Тихому океані біля берегів Південної Америки дуже вузька, а в деяких місцях зовсім відсутня. Поблизу материка лежить смуга океанічних западин змаксимальними глибинами більше 7000 м. Вплив теплих течій позначається тільки на півночі від екватора, на всьому Тихоокеанському узбережжі Південної Америки відчувається вплив могутньої холодної Перуанської течії, що несе свої води з півдня до самого екватора. Північно-західне узбережжя материка приблизно до 5° пд. ш. сильно порізане. Найбільша зручна затока — Гуаякіль. Південніше, аж до 30° пд. ш., берег майже не розчленований, високий і незручний для судноплавства. Але сама південна частина Тихоокеанського узбережжя розчленована, і уздовж її лежитьбагато дрібних і великих островів, що утворюють архіпелаги Чилійський і Вогнянна Земля. Затоки, що врізаються в узбережжя материка, і протоки, що розділяють окремі острови, звивисті і вузькі. Прикладом можуть служити великі затоки Корковадо і Пеньяс, а також Магелланова протока, що відокремлює від материка архіпелаг Вогнянна Земля.

Дата добавления: 2015-05-24