Загальні відомості про фізико-географічне положення Антарктиди

"Королева холоду", "безлюдний континент", "край Землі"... так називають Антарктиду, яка значно відрізняється від усіх інших материків, оскільки розміщена на крайньому півдні планети. Це — велетенська льодова пустеля. Тут найнижчі температурі повітря на Землі, хоча сонячного тепла в полярний день надходити більше, ніж одержує впродовж року жарка Африка. Завдяки потужному шару льоду, яким вкрита Антарктида, вона є найвищим материком на планеті за середньою висотою.

Географічне положення. Антарктида порівняно невеликий материк, який за площею близько 14 млн км кв. — перевершуй тільки Австралію. Географічне положення Антарктиди дуже відрізняється від положення інших континентів. Вона майже цілкої розташована за Південним полярним колом у полярних широтах. Виняток становить Антарктичний півострів, який досягає 63° пд. ш.
Майже в центрі материка розміщений Південний полюс, тому всі береги Антарктиди "дивляться" на північ. Вони омиваються водами Тихого, Атлантичного та Індійського океанів, що пов'язані між собою потужною холодною течією Західних Вітрів. У материк вдаються великі моря Уеддела і Росса. Прибережні океанічні води та прилеглі острови разом з Антарктидою об'єднуються під спільною назвою Антарктика.

Історія відкриття і дослідження. Про існування невідомої землі на крайньому Півдні припущення висловлювалися дуже давно. Але регулярні плавання в південні полярні широти почалися тільки наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
Відомий англійський мореплавець Джеймс Кук під час навколосвітньої подорожі в 1772-1775 рр. тричі перетинав Південне полярне коло. 1774 р. він досяг південної широти 71°10', але, натрапивши на велику нездоланну кригу, повернув назад.
На початку XIX ст. англійський капітан Уїльям Сміт, судно якого під час шторму було закинуто далеко на південь від мису Горн, двічі бачив невідому землю. У жовтні 1819 р. він висадився на її берег.
Датою відкриття Антарктиди вважається 16 січня 1820 р., а першовідкривачами — російська експедиція на суднах "Восток" і "Мирний", яку очолювали Фадей Беллінсгаузен та Михайло Лазарєв. Експедиція довела існування Південного полярного материка, визначила його межі, зробила описання берегів, антарктичного льоду та особливостей клімату Антарктики.
Серед Дослідників Антарктиди, які вперше проникли вглиб континенту), були норвежець Руаль Амундсен та англієць Роберт Скотт. 14 грудня 1911 р. Р.Амундсен, а 18 січня 1912 р. Р.Скотт підкорили Південний полюс.
Всебічне вивчення континенту почалося з другої половини XX ст. Для дослідження були використані спеціально обладнані судна, авіація, санно-тракторні поїзди, метеорологічні супутники. Нині шостий материк — це материк науки, миру та міжнародного співробітництва. Тут немає постійного населення, але діє 39 наукових станцій і баз, що належать 18 державам, які ведуть дослідження в Антарктиді. З 1996 р. почала діяти українська наукова станція "Академік Вернадський".
Дослідження в Антарктиді ведуть не тільки за національними, а й за міжнародними програмами. Згідно з урядовими угодами, на континенті заборонена будь-яка господарська та військова діяльність, а роботу вчених узгоджує міжнародна Наукова Рада з дослідження Антарктиди.

Рельєф. Антарктида, як і решта материків, складається з давньої платформи та областей складчастості. Антарктична платформа є одним із уламків Гондвани.
Рельєф Антарктиди незвичайний, двоповерховий: згори льодовиковий, знизу — корінний (земної кори). Поверхня материка вкрита велетенським льодовиковим щитом, що має вигляд купола. Середня його потужність 2000 м, що приблизно дорівнює висоті Говерли — найвищої вершини Українських Карпат. У центральній підвищеній частині товща льодовика перевищує 4000 м. Льодовиковий покрив материка утворився дуже давно, близько 20 млн років тому. Тому за шарами льоду можна, як за часописом, вивчати історію розвитку Землі.
Середня висота підльодовикової поверхні Антарктиди 410 м. Значна частина земної кори під тиском льодовикової товщі розташована нижче від рівня моря. Але завдяки саме льодовику Антарктида є найвищим материком на Землі. Середня висота його становить 2040 м.
Через усю Антарктиду проходять Трансантарктичні гори, що є своєрідним продовженням Анд Південної Америки. Подекуди вони підносяться на висоту 3000-4000 м. Найвища точка розташована в масиві Вінсон — 5140 м. Гори поділяють материк на Західну та Східну Антарктиду.
Льодовиковий покрив Західної Антарктиди потужний і порушений численними хребтами. Один із них увінчаний діючим вулканом Еребус. У Східній, переважно рівнинній, Антарктиді льодовиковий щит досягає максимальної потужності. Він обривається уступом до моря, утворюючи шельфові льодовики. Спираючись нижньою частиною на антарктичний шельф, вони утворюють єдине ціле з льодовиковим щитом материка. Найбільший шельфовий льодовик у світі утворився в морі Росса. Ширина льодовика становить 800 км, довжина 1100 км.
Льодовики Антарктиди перебувають у безперервному русі та поступово сповзають в океан із швидкістю близько 1 км за рік. На узбережжі край льодовика відколюється. Так народжуються айсберги.

Клімат. Антарктида — найхолодніший материк Землі.На внутрішньоматериковій антарктичній станції "Восток" (Росія) зареєстрована найнижча на Землі температура -89,2°С. Така вкрай низька температура пов'язана з тим, що станція приблизно однаково віддалена від усіх океанів, має значну абсолютну висоту (3488 м). Це місце на планеті вважають Полюсом холоду.
Нам, жителям помірних широт, важко уявити низькі температури в Антарктиді. Тільки тут гас можна різати, як мармелад, і в ньому гасити полум'я. Сталеві вироби на морозі стають крихкими, мов скло. Достатньо кілька хвилин подихати взимку без маски лютим антарктичним повітрям, і людина дістає запалення легенів.
Головна причина винятково суворого клімату — зледеніння. Високе альбедо льоду та довга полярна ніч спричиняють значне охолодження поверхні материка. Внаслідок цього у внутрішніх його районах утворюється область постійного, дуже високого тиску. Звідси, де переважає антициклональна безхмарна погода без опадів, холодне повітря безперервно стікає до країв континенту Формуються так звані стокові вітри. Вони іноді досягають ураганної сили, розвиваючи швидкість близько 200 км на год. При цьому людина в буквальному розумінні може лежати на повітряному потоці.
На узбережжі материка значно тепліше (січневі температури становлять у середньому 0°С), ніж у центрі. Це пов'язано з циклональною діяльністю, яка особливо активна взимку. В цей час посилюються контрасти між холодними антарктичними і порівняно теплими морськими помірними повітряними масами. Іноді циклональні вихори просуваються вглиб материка. їх вторгнення супроводжується штормовими вітрами і снігопадами.
Маючи величезну кількість прісної води, Антарктида є не що інше, як пустеля. Адже води в рідкому стані тут майже не буває, опадів випадає мало і переважно у вигляді снігу. Вологість повітря на материку подекуди нижча, ніж у найжаркіших пустелях земної кулі.

Органічний світ. Антарктида — зона антарктичних пустель. Отже, видовий склад рослин і тварин не багатий. Життя, як і в будь-яких інших пустелях, переважно зосереджене в оазисах Антарктиди. Але вони не мають нічого спільного з африканськими або австралійськими оазисами. До антарктичних оазисів належать області на краях материка, де зрідка трапляються ділянки, які влітку встигають трохи прогрітися та звільнитися від льоду. Тому тільки тут на континенті можна натрапити на лишайники, мохи і навіть квітучі рослини. В озерах оазисів знайдено синьо-зелені водорості. На Антарктичному півострові виявлено кілька видів квіткових рослин.
Життя більшості тварин материка пов'язане з антарктичним узбережжям і океаном. Найпоширеніші тварини Антарктиди — пінгвіни, птахи, що не літають, але добре плавають. Поряд з маленькими пінгвінами Аделі є імператорські масою до 50 кг і висотою понад 1 м. Влітку на прибережних скелях гніздяться баклани, буревісники, поморники.
У прибережних водах Антарктиди водяться тюлені: морські слони і морські леопарди. В антарктичних морях багато китів, серед них і найбільші тварини світу — сині кити, завдовжки близько 33 м і масою до 150 тонн. Живляться вони переважно крилем — найдрібнішими рачками. За минулі десятиріччя через надмірний промисел кількість морських ссавців у прибережних водах материка значно скоротилася. З 1967 р. вони перебувають під охороною.

Природні ресурси. Материк багатий на мінеральні і водні ресурси. На ньому знайдені значні поклади залізної руди, нікелю, хрому, міді, слюди, гірського кришталю. Велика ймовірність залягання тут нафти та алмазів. Поки що, за міжнародною угодою, видобуток корисних копалин не ведеться.
В Антарктиді зосереджено 80% запасів прісної води світу, законсервованої в льодовиках. Є перший досвід транспортування антарктичних айсбергів до берегів Кувейту (країна Перської затоки).

Дата добавления: 2015-05-24