Висока, народна і масова культура

Культурні універсалії

Культурний релятивізм

Етно-центризм

У процесі порівняння різних культурних форм може утворитися дві тенденції. Перша з них — це судження про інші культури з позицій вищості своєї власної культури; така тенденція дістала назву етно-цеитризм, що буквально означає розміщення певної етнічної/націо­нальної культури в центрі соціокультурного простору. Американці, наприклад, вважають «правильним» і єдино можливим лише західний спосіб життя, а відмінний від нього — дивним або навіть варварським.

Друга має назву культурний релятивізм. її суть полягає в переконанні, що культуру можна зрозуміти лише на основі аналізу її власних цінностей. Вперше сформульована Г.Самнером, ця теза згодом зна­ходить продовження у працях Р.Бенедикт: вона вважає, що кожну культуру можна зрозуміти лише в її власному контексті та в цілісності всіх її складових елементів. Українські соціологи, уникаючи цих крайнощів, зазначають, що насправді оцінка різновидів культур неможлива без порівняльного аналізу, без врахування, з одного боку, універсальних елементів культури, а з другого — величезного розмаїття етнонаціональних культур. У багатьох сучасних підручниках із соціології подаються підрахунки американського вченого Д ж. Мер дока, який виокремив понад 60 культурних універсалій. До них він зараховує спорт, прикраси тіла, спільну працю, танець, освіту, поховальні ритуали, звичай робити подарунки, гостинність, інцест (заборону кровозмїшу-вання між близькими родичами), дотепи і жарти, мову, релігійні обряди, виготовлення знарядь праці тощо. Але для різних культур можуть бути характерними різні види спорту, прикрас і тдн. Наприклад, американські жінки образяться, якщо ви подаруєте їм непарну (як це прийнято у нас) кількість квіток; в їхньому суспільстві прийнято дарувати парну кількість — дюжину (тобто 12 квіток) або півдюжини, але завжди парне число.

Ще один аспект аналізу розмаїття культурних форм дозволяє заува­жити у більшості європейських суспільств начточатку XX ст. дві домі­нуючі форми: високу (або елітарну) і народну (або фольклорну) культури. Як зазначає Н.Смелзер, до високої культури увійшли класичні музика, живопис, література, створені фахівцями високого класу для найзаможніших верств суспільства (елітиуЛароднакультура, до якої входили казки, фольклор, пісні і міфи, належала бідним. Але з появою засобів масової інформації (радіо, масових друкованих видань, телебачення) відбулося стирання меж між високою та народною культурами, внаслідок чого виникла масова культура, не пов'язана з регіональними, релігійними або класовими субкультурами. Культура стає масовою, коли її продукти стандартизують і поширюють серед

Дата добавления: 2015-05-24