Приведення температури повітря до рівня моря

Мінливість середніх місячних температур повітря

Земної поверхні

Географічний розподіл температури повітря поблизу

Для вивчення основних географічних особливостей розподілу температури повітря на земній кулі використовують середні річні, а частіше середні місячні температури повітря. Оскільки неперіодичні зміни температури повітря кожного року залежать від переважання різних повітряних мас, то й середня річна температура повітря в кожному місці змінюється від одного до іншого року. Так, у Києві середня річна температура повітря дорівнює 7,2⁰С. Найнижча річна температура була в 1912 р. і становила 5,1⁰С, а найвища – в 1975 р. і становила 9,7⁰С.

Середні місячні температури змінюються ще у більших межах. Так, середня температура січня у Києві – 6,0⁰С, але січень 1942 р. був дуже холодним (-15⁰С), а січень 1989 р. дуже теплим (+0,5⁰С). Середня температура липня 19,6⁰С, липень 1935 р. та 1979 р. був холодним (16,9⁰С), а липень 1936 р. дуже теплим (25,5⁰С). Це крайні межі зміни місячних температур. Середні відхилення місячних температур за окремі роки від середньої багаторічної взимку близько 3⁰С, влітку 1,5-2⁰С. Мінливість середніх місячних температур збільшується при збільшені широти місцевості. Найстабільніші місячні температури спостерігаються в тропіках. Особливо велика мінливість місячних температур в перехідних областях між морським і континентальним кліматом. Тут в окремі роки може переважати морське повітря, а в інші – континентальне, одне із них аномально тепле, інше – холодне.

Обчислені за багаторічний період спостереження середні річні чи місячні температури повітря на кожній метеорологічній станції наносять на географічну карту. Далі плавною лінією з’єднують точки з однаковою температурою. Це є ізотерми, які наглядно показують географічний розподіл температури. Це є карти температур на рівні місцевості. Їх будують переважно для рівнинних територій.

Для вивчення географічного розподілу температури на земній кулі потрібно будувати карти температури повітря на рівні моря. Тільки в такому випадку можна виділити вплив різних географічних факторів на розподіл температури повітря, оскільки одні метеорологічні станції розташовані на висоті 5-10 м, інші на висоті сотень метрів над рівнем моря, а значна частина їх на висоті кількох кілометрів.

Нам уже відомо, що при підвищенні місця спостереження на кожних 100 м температура знижується на 0,65⁰С. Тому на сусідніх станціях температура повітря може значно відрізнятись через різницю висоти. Приводити температуру до рівня моря можна за допомогою рівняння t_н=t_в+0,01γ∆£. Якщо станція розташована на висоті 600 м, а температура там 12⁰С, то на рівні моря вона буде 12+0,65·6=15,9⁰С. Отже, в гірських районах на карті приведених температур ми бачимо значно вищі температури, ніж вони є насправді на рівні місцевості. Про це слід пам’ятати, розглядаючи карту в районі високих плато, особливо таких як Антарктида, Гренландія тощо.

Дата добавления: 2015-05-24