Органічні речовини як основа сучасних матеріалів. Пластмаси, синтетичні каучуки, гума, штучні й синтетичні волокна 1 страница

Білки

Білки — це макромолекулярні органічні сполуки (біополімери), структурну основу яких складають поліпептидні ланцюги, побудовані із залишків?- амінокисло т.У побудові білкових молекул беруть участь двадцять -амінокислот. Білки мають декілька рівнів просторової організації. Первинна структура білка — це послідовність амінокислот у поліпептидному ланцюзі. Вторинна структура — утворення поліпептидним ланцюгом -спі­ралі або -шару. Третинна структура — просторова укладка поліпептидного ланцюга. Четвертинна структура — об’єднання декількох поліпептидних ланцюгів з третинною структурою.
Різноманітність білків, їх значення в природі. Білки входять до складу всіх живих організмів. Вони виконують безліч функцій, зокрема будівельну й ферментативну.
Фізичні властивості білків. Одні білки розчинні, інші — ні. Багато білків утворюють колоїдні розчини. Білки мають різний смак, колір і запах. Температури, за яких відбувається руйнування білка, специфічні для кожного з них.
Хімічні властивості білків.
1) Під дією деяких чинників відбувається руйнування тривимірної структури білка — денатурація, пов’язане зі зміною четвертинної, третинної та вторинної структур; денатурація може бути оборотною і необоротною.
Чинники, що викликають денатурацію білків:
— нагрівання;
— випромінювання, наприклад інфрачервоне або ультрафіолетове;
— сильні кислоти, сильні луги, концентровані розчини солей (у разі тривалої дії розриваються навіть пептидні зв’язки);
— важкі метали;
— органічні розчинники (використання спирту як дезінфікуючого засобу базується на тому, що він викликає денатурацію білків бактерій).
2) Найважливіша хімічна властивість білків — здатність до гідроліз у, який може проходити при нагріванні з сильними кислотами або лугами(кислотно-основний гідролі з),а також під дією ферментів(ферментативний гідролі з). Гідроліз призводить до розриву пептидних зв’язків з утворенням вільних амінокислот. Наприклад, кислотний гідроліз:

де R1 і R2 — радикали амінокислот.
3) Якісні кольорові реакції білкі в:
— біуретова реакція на пептидні зв’язки — дія розбавленого розчину купрум(II) сульфату на слабколужний розчин білка, супроводжується появою фіолетово-синього забарвлення розчину;
— ксантопротеїнова реакція на ароматичні та гетероядерні цикли — дія концентрованої нітратної кислоти з появою жовтого забарвлення.

Відносяться до життєво необхідним харчовим речовинам. У зв'язку з їх синтезом в організмі з вуглеводів і частково з білків один час вважалося, що їх надходження з їжею необов'язково.
До нинішніх днів у багатьох існує уявлення про жири як про фактор виникнення та прогресування атеросклерозу.
8 даний час достовірно відомо, що багато жири містять протисклеротичні і попереджуючі атеросклероз компоненти, що жири є важливим чинником збереження білка, джерелом великої кількості біологічно активних, необхідних для процесів життєдіяльності харчових речовин. Відповідно, жири потрібні для забезпечення пластичних процесів в організмі, є структурною частиною клітин і тканин. Їх присутність необхідна для всмоктування з кишечника інших нутрієнтів, зокрема вітамінів А, Е і D. Відомо, що жири покращують смакові достоїнства їжі, істотно підвищують її енергетичний потенціал (1 г жиру вивільняє 9 ккал), краще за інших харчових речовин забезпечують почуття ситості.
Недолік жиру в харчуванні може призвести до порушення діяльності центральної нервової системи, ослаблення імунобіологічних механізмів, виникнення дегенеративних змін шкіри, нирок, органів зору. Негативно позначається і надмірне споживання жиру. Реферат на тему:

Роль жирів у харчуванні та норми їх споживання, склад, властивості,

класифікація жирів

та жирових продуктів, олії

Жирові та жиромісткі продукти є постійною складовою раціону людини.

Жири надходять в організм з олією, вершковим маслом, маргарином,

кулінарними жирами —так звані "видимі" жири, а також з рибою, м'ясом,

молоком, яйцями тощо — "сховані" жири. Доросла людина повинна споживати

в середньому близько 32 кг жиру в рік, половина з якого припадає на

"видимі" жирові продукти.

Порівняно з іншими продуктами жири мають найвищу калорійність і є, перш

за все, основним джерелом енергії. Енергетичні витрати людини

забезпечуються за рахунок жирів приблизно на 33%. Разом з тим, жири

виконують інші функції: беруть участь в пластичних процесах організму

людини, захищають його від впливу зовнішніх факторів, а также є

біологічно цінними продуктами харчування.

Жири — це є джерела біологічно активних речовин: біологічно цінних

незамінних (лінолевої) і умовно незамінних поліненасичених жирних кислот

(ліноленової, арахідонової), ретинолу (різні форми вітаміну А),

кальциферолів (різні форми вітаміну D), токоферолу (ізомери вітаміну Е),

бета-каротину (провітамін А), фосфоліпідів, стеринів. Кожна з цих

речовин виконує специфічну функцію в обміні речовин організму.

Водночас надлишкова кількість жиру в харчуванні призводить до ожиріння,

атеросклерозу, жовчно-кам'яного та інших захворювань, підвищує

небезпечність появи раку молочних, статевих залоз, прямої кишки.

Розроблено науково обгрунтовані і перевірені медичною практикою норми

споживання жиру, в г на добу для окремих груп населення, з урахуванням

характеру праці, статі, віку тощо.

Деякі види жирів необхідно споживати відповідно до теорії збалансованого

і раціонального харчування, тому що у в процесі біологічних перетворень

в організмі їх співвідношення впливає на оптимальність дії і

засвоюваність.

За нормою рекомендованої середньої потреби дорослої людини в жирах 90 г

на добу пропонується споживати олії 25—ЗО г, вершкового масла —20—25,

маргарину, кулінарних жирів — 40—50 г.

В умовах ринкових відносин попит населення на жирові продукти є

вирішальним у формуванні товарних ресурсів торгівлі. Разом з тим, при

формуванні структури асортименту жирів необхідно враховувати норми

раціонального і збалансованого харчування, що розроблені вітчизняними і

зарубіжними вченими.

Склад, властивості, класифікація жирів

та жирових продуктів

Жир — це ефір-гліцерид, що складається з гліцерину (10—16%) і жирних

кислот (84—90%). В натуральних жирах, вилучених з олійних культур і

саласирцю, містяться гліцериди і супутні речовини (0,5—3,5%):

фосфоліпіди (фосфатиди), стерини (стероли), воски, глікозиди, білкові,

барвні речовини, вітаміни тощо.

До складу гліцеридів харчових жирів входять насичені низькомолекулярні

(масляна, капронова, каприлова, капринова) і ненасичені (олеїнова,

лінолева, ліноленова, арахідонова) жирні кислоти.

Низькомолекулярні насичені кислоти бувають рідкі або легкорухомі при

кімнатній температурі, леткі, мають специфічний запах.

Білки - незамінна частина їжі. Організм викпригтоау< Ix длх побудови нових клітин і заміни зношених, ці сполуки беруть активну участь в обміні речовин. Дієтологи небезпідставно називають Ix «протеїнами* від грець* кого слова •proto»» - перший, першорхдний (npuradaumr ж курсу (tianvf) функції білків в opranijMi).

Білки організму утворюються з амінокислот продуктівфгрмгктятнанО' ГО гідролізу білків ЇЖІ. Основними ДЯUvJX- Uihan білка тміринного походження, е м'ясо, риба, сир, яйця ~ це найважливіші білкові продукти. V рослинних продуктах теж містяться протеїни, особливо багаті на них бобові і горіхи.

Зверніть увагу: раціональні* харчування передбачаї ти днаинх Тварин* них і рослинних продуктів, аби забезпечити організм нябором аміиокипот, необхідних для нормальної життсдіяльиості. Найшвидші* ііе|м»гравлюють> ся білки молочних продуктів. Добре засвоюються рнбх і м'ясо (яловичина значно швидше, ніж свинина і баранина), хлібі крупи. Найліпші1 перетрвв* люються білки пшеничного хліба а борошна вищих сортів, х також страви з манної крупи. Середня норма білка в добовому раціоні дорослої людини маг становити 100' 120 г.

Попри величезне значення білка для життєдіяльності організму, зло» вживання білковою їжею не менш небезпечне, ніж н нестача. Від продуктів розпаду надлишкового білка потерпають печінка і нирки. Значив частина білка внаслідок біохімічних процесів перетворю* ться на глюкозу, що стано­вить неабияку небезпеку для хворих на діабет. Тож плануючи свій раціон, пам'ятайте про необхідність дотримання співвідношення між масою спо­житих білків, жирів і вуглеводів приблизно 1:1:1. Звісно, що слід зважати на вік, стать, фізичні навантаження кожної конкретної особи. Приміром, у харчуванні дітей молодшого віку це співвідношення маг становити 1:1:3.

Дізнайтеся більше... 1932 року бупо створено Український науково-дос­лідний інститут хдрчувхннм (мал. 15-6) від створення інституту й по сьогодні його наукова діяльність була спрямована на розробку основ раціонального харчування окремих контингентів населення, діагностику і профілактику хар­чових отруєнь, наукове обґрунтування принципів лікувального харчування, вивчення хімічного складу харчових продуктів та ролі итшшнт у харчуванні.

Mfiti, 1в<6«Проявленим продавцом експертизи MKUCti продукції н Українському НДІ харчування іц ПДврКвННА ЦЬОГО ІМвКв в ГврвНТІвЮ ОвЗПеЧНОСТІ сировини й продуктів для покупців

Вітаміни ак компоненти‘6*1. Роль вітамінів

У 9ВбЄЗИСЧЄННІ норми Mt. ЧОГО фу ІИ(M1HHiyiUUI IUt

Організму важко переоцінити. ЦІ сполуки забезпечують жи'птио необхідні процеси н ОрГВНІЗМІ, беруть (IKTIlHIiy учисть н обміні речовин. Надходженим достатньої кількості вітамінів до оргапівму МОЖЛИ по ао умоян споживання різноманітної їжі (мил. 16.7). Обмін вітамінів C

ИЗЯГМОИОИ'НЗЯННМ. НЄСТаЧВ ОДНОГО З IIHX ЩІЛИННІ HH засвоєння інших.

HfttiII чім C (ИСКОрОІМОіНІ KUCAotno) боро учисть у процесі кровотворення, спринт ЗНСВОТННЮ в ОрГВНІЗМІ ІНІПИХ ВІТНМІНІв, OiЛКІН, Форуму, ПОЛІПШУЄ роботу печінки» функцію нервової ти ендокринної систем. Оптимндьпи до­бово потребо дорослої я в VUioii я ньому ТО мг. Аби задовольнити іі, треба спожити свіжі фрукти і я годи,. стиг зі свіжих овочів, золені, сік зі свіжих овочів TH фруктів (порції масою 200 г кожнв).

BitUn. vhi Д І необхідний для Нормального росту, функції зору,

Обміну речовин. Ретинол надходить до організму о продуктами тваринного походження,.і рослинною їжею у вигляді каротину, який у печінці поро- творяіттьсн на вітимін. Потреба я ньому становить І мг на добу. Внгаті на цей вітамін жовток яєць, печінка, вершкове масло, на каротин морква, помідори, абрикоси, перець, гарбуз.

IUttuiviHu груші В /і,, /і». Ми (шиї мін. рибоф. тбін. піридоксин) регулю­ють обмін речовин, функцію багатьох органів і систем. Потреба в них підви­щується я разі м'язових навантажень, нервово психічних нниружень. За нестачі цих сполук в організмі порушуються функції нервоної, травної, серцево судинної систем, уповільнюються процеси росту, кровотворення, знижується опір організму до різноманітних хвороб. Добову потребу в цих вітамінах можуть забезпечити такі продукти: молоко (600 мл), сир (100 г), м’ясо (200 г), риба (100 г), хліб (200 г), крупи (26 г).

IUttui Mlti E (Шдіїдф&роли) сиріше засвоєнню жирів, вітамінів А і Г), бере участь я обміні білкін, вуглеводів, виливає на функцію статевих та ендо­кринних залоз. Добова потреба в ньому дорослих становить 10 мг добу, вагітних та жінок, які годують немовлят груддю, - 16 мг. Багаті на токофероли зернові, овочі, жирні молочні продукти, ЯЙЦЯ, олія, горох, квасоля, гречана крупа, м'ясо, риба, шпинат, абрикоси,

Man. 15,7«Овочі Й фрукти - джерепо ноамі Hle і вуї поводів, У хлібі містяться вітаміни гру­пи в І нікотинова кислої а - піівмін PP Катерина Вілокур Нштюрилорг (I960) ifif' знайтеся, які саме HfmMtHtt мгсгчтьсй ш ларах /tpHprvjM, зображених на карг ми*)

Зііісно, цим перелік вітамінів не обмежується.

Задля вашого здоров'я і добробуту вкрай важливо дотримуватись пра - вильиого режиму харчуваїїни. Адже замолоду сформована звичка їсти аби - як urnдом призведе до захворювань.

Вуглеводи є основним постачальником енергії для нашого організму при виконанні різноманітних фізичних вправ. Однак роль цього компонента харчування найчастіше або недооцінюється, або, навпаки, людина починає зловживати прийняттям у їжу підвищеної кількості цих речовин.

Яка ж справжня роль вуглеводів в харчуванні?

Відомо, що основна кількість вуглеводів, що надходять у наш організм у складі блюд, переважно міститься в продуктах харчування рослинного походження. Найбільша кількість вуглеводів виявлено в різних сортах хліба (у середньому від 40 до 50 грам в 100 грамах продукту), в крупах (приблизно 65-70 грамів), макаронних виробах (70-75 грам). Дуже велика кількість вуглеводів міститься в кондитерських виробах. Досить сказати, що цукор, який є обов'язковим компонентом для виготовлення цукерок, тістечок, тортів, шоколаду та інших солодощів, являє собою практично чистий 100%-ний вуглевод.

Частка вуглеводів у харчуванні людини вважається оптимальною в кількості 56% від усієї калорійності добового раціону. Враховуючи, що 1 грам вуглеводів дає при розщепленні в організмі 4 кілокалорії, а меню для дорослої жінки має забезпечувати 2600 - 3000 кілокалорій на добу, то, відповідно, за рахунок вуглеводів повинно поставлятися приблизно 1500-1700 кілокалорій. Дана енергетична цінність відповідає 375 -425 грам вуглеводів.

Проте спланувати загальна кількість даних компонентів їжі в меню і врахувати їх калорійність ще недостатньо для забезпечення повноцінного харчування. Справа в тому, що близько 80% від усіх вуглеводів повинні бути представлені компонентами, які повільно перетравлюються в шлунково-кишковому тракті. Як приклад таких речовин можна назвати крохмаль, високий вміст якого зазначено в хлібі і борошняних виробах, крупах, картоплі. Інша частина потреби організму у вуглеводах повинна задовольнятися за рахунок моносахаридів і дисахаридів. До найбільш важливим моносахаридам можна віднести глюкозу і фруктозу - їх багато в різних овочах і фруктах, які мають солодкуватий присмак. З дисахаридів нам найбільш відома і доступна сахароза, або, як ми називаємо цю речовину в звичайному житті - цукор, одержуваний з буряка або цукрової тростини.

Основна роль вуглеводів в нашому харчуванні полягає у постачанні енергії для всіляких фізіологічних реакцій в організмі. Недостатня зміст даних речовин у харчуванні призводить до збільшеного енергетичного витрачання білкових молекул, а це, в свою чергу, негативно позначається на відновлювальних процесах, що протікають в м'язах після виконання фізичних вправ. Тому при активних тренуваннях у фітнес-клубах кількість вуглеводів в раціоні можна трохи збільшити. Однак разом з тим слід пам'ятати, що при надмірному надходженні в організм вуглеводи можуть виконувати і негативну роль. Надлишок даних речовин здатний перетворюватися в жири і відкладатися у вигляді жирової тканини, формуючи надлишкову вагу тіла. Особливо легко сприяє ожирінню такий вуглевод як цукор, надмірне надходження якого при харчуванні веде до підвищення рівня холестерину в крові, а також сприяє розвитку карієсу зубів. Негативну роль солодких продуктів харчування, що містять цукор, можна зменшити за рахунок їх заміни стравами, приготованими на основі інших вуглеводів, що становлять основу солодкуватого смаку меду, фруктів і ягід.

Ще один з вуглеводів, наявності якого в продуктах харчування зараз приділяється велика увага внаслідок встановлення його важливої ​​біологічної ролі в організмі, це клітковина. При надходженні з їжею вона стимулює функціонування кишечника, сприяє життєдіяльності корисної для людини мікрофлори, виводить з організму холестерин і різні шкідливі речовини. Недостатнє надходження клітковини з продуктами харчування може привести до підвищення в крові рівня холестерину, розвитку цукрового діабету, жовчнокам'яної хвороби, апендициту, запорів, геморою. Тому роль даного вуглеводу в харчуванні ні в якому разі не можна недооцінювати. Кількість клітковини в добовому раціоні має становити приблизно 20-25 грам. Велика кількість цього вуглеводу міститься в горосі, квасолі, муці грубого помелу, крупах, різних овочах і фруктах.

Отже, роль вуглеводів в справі формування раціонального харчування при веденні здорового способу життя дуже висока. Грамотне складання раціону з урахуванням необхідної кількості даних компонентів харчування забезпечить хороше самопочуття і сприятиме профілактиці ряду захворювань.

Вітамі́ни (лат. vitae — життя і "амін" — азотиста речовина, що містить NH₂) — низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, з високою біологічною дією, необхідні для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів в дуже малій кількості.

Вітаміни - низькомолекулярні органічні сполуки різноманітної хімічної природи, які не синтезуються (або синтезуються в недостатній кількості) в організмі людей і більшості тварин. Вони надходять з їжею і необхідні для каталітичної активності ферментів, які визначають перебіг біохімічних і фізіологічних процесів у живому організмі. Вітаміни належать до незамінних мікрокомпонентів їжі на відміну від макрокомпонентів - білків, ліпідів і вуглеводів. Вітаміни поділяють на водо- і жиророзчинні. До водорозчинних належать вітаміни С, групи В, Р і РР, до жиророзчинних - вітаміни A, D, Е і К. Виокремлюють також групу вітаміноподібних речовин, до яких належать холін, інозит, вітамін U, карнітин, оротова, пангамова (вітамін B12) і параамінобензойна кислоти, вітамін F. Потреба людини у вітамінах залежить від її віку, стану здоров'я, характеру діяльності, пори року, вмісту в їжі основних макрокомпонентів харчування. Розрізняють три ступені забезпечення організму вітамінами: авітаміноз - вітаміни відсутні повністю; гіповітаміноз - недостатність вітамінів, іноді відсутність якого-небудь одного чи кількох вітамінів; гіпервітаміноз - надлишкове їхнє надходження.

Е добавки застосовують для того, щоб додати продуктам більше апетитний вигляд, смак і запах. Спочатку використалися природні харчові добавки, виготовлені з натуральних продуктів, наприклад рослинні приправи.

З розвитком хімії стали виготовляти Е добавки. З’явилися такі синтетичні Е добавки, як барвники, консерванти, загущувачі, стабілізатори, антиокислювачі, нейтралізатори і т.п.

Вітаміни і мікроелементи, що додають у продукти і підвищувальну їхню цінність, не відносяться до Е добавок.

На початку XX ст. харчові добавки широко використовувалися при випічці хлібобулочних і кондитерських виробів, а також у виробництві ковбас, консервів і прохолодних напоїв.

У цей час більшість продуктів на прилавках магазинів містять синтетичні Е добавки. У зв’язку із цим кожна людина у рік з’їдає близько 2,5 кг речовин, що створюють ілюзію насичення при вживанні продуктів харчування. Щороку з’являються тисячі нових продуктів, для яких спеціально розробляється комплекс Е добавок.

У другій половині XX ст. спостерігався бум виробництва синтетичних Е добавок, викликаний широким поширенням напівфабрикатів. Однак останнім часом люди прагнуть до вживання корисної їжі, що змушує виробників прибігати до використання харчових добавок, виготовлених з натуральних продуктів — таких, як трави, фрукти, овочі і т.п.

Крім того, харчові добавки, виготовлені з натуральних компонентів, не менш, а іноді і більше шкідливі, чим синтетичні, тому що часто містять у собі сторонні домішки. Адже цим природу не обдуриш.

Натуральні харчові добавки одержують шляхом білкових реакцій, процесів ферментації і із грибкових культур. Отриманих е добавок за допомогою ферментації, можна віднести речовини, що містять концентровані заходи свіжих вершків, сиру, шашликового диму і т.п.

існують дані про шкоду багатьох Е добавок. Наприклад, харчовий барвник кармін широко застосовується в харчовій промисловості для фарбування продуктів у рожевий або червоний колір, однак ця речовина викликає в багатьох людей алергію.

Підсилювач смаку глютамат натрію (Е 621) приводить до руйнування сітківки ока. Тим часом він утримується в багатьох продуктах — таких, як м’ясні, рибні і соєві напівфабрикати, чіпси, снеки, сухарики, соуси, приправи, бульйонні кубики, супи і інші блюда швидкого готування. Він підсилює, «пожвавлюючи», майже зниклий захід або смак, а також може надавати їжі новий смак або аромат.

Глютамат натрію використається в Східній Азії. Медики вважають, що саме тому в східно-азіатських країнах розповсюджений особливий вид глаукоми, що характеризується постійним внутріочним тиском.

Тим часом Е добавки викликають уповільнення розкладання алкоголю в крові і заважають засвоєнню організмом багатьох мінеральних речовин, що може стати причиною розвитку серцево-судинних захворювань.

Лікувальні препарати, лікарські засоби, ліки або медикаменти —це речовини або суміші речовин, що вживаються для профілактики, діагностики, лікування захворювань, запобігання вагітності, усунення болю, отримані з крові, плазми крові, органів і тканин людини або тварин, рослин, мінералів, хімічного синтезу або із застосуванням біотехнологій. Лікарські засоби вивчає фармакологія та фармація. Фармацевтика — частина фармації, зв'язана безпосередньо з виробництвом ліків.

Розвиток хімії в ХХ ст. привів до лавиноподібного збільшення арсеналу синтетичних лікарських засобів, що за своїм походженням відносяться до ряду ксенобіотиків, які являються для організму чужорідними речовинами.

Таким чином, синтетичні препарати витіснили комплексні ліки природного походження. Один із таких препаратів, який набув широкого застосування в медицині є аспірин.

Завдання. З курсу біології 10 класу пригадайте основні правила щодо використання лікарських засобів.

2. Історія відкриття аспірину.

Повідомлення учнів.

Людський рід, зрозуміло, страждав від хвороб завжди, а у міру розвитку медицини лише давав їм все нові і нові назви. Половина людських хвороб ще сто років тому іменувалася загальним словом «жар» - і ось цей жар люди якраз лікувати і не уміли, незалежно від того, йшла мова про запалення легенів або банальну застуду. Зняти біль, позбавити від страждань і, можливо, тим самим врятувати нещасного - завдання це здавалося таким же елементарним, наскільки і нерозв'язним.
Ще незабутній Гіппократ, посилаючись на єгипетські папіруси, призначав відвар кори вербового дерева від лихоманки і болю. Активна субстанція цього відвару (вона насправді полегшувала біль), як ми тепер знаємо, - саліцилова кислота. Її назва відбулася від латинського найменування верби - Salix alba. Вихваляли болезаспокійливу дію верби і римляни.

У 1859 р. був винайдений синтез саліцилової кислоти. Це дозволило вже в 1874-му заснувати першу велику фабрику по виробництву синтетичних саліцилатів з фенолу, карбон (ІV) і натрію.

В одного зі співробітників фірми «Байєр» на ім'я Фелікс Гофман, який займався аніліновими барвниками, батько страждав артритом (запалення суглобів), але мав непереносимість саліцилатів натрію через хронічне подразнення шлунку (що не дивно, тому що доза в 6-8 г саліцилату в день є, поза сумнівом, сильним подразником для травного тракту). Гофман розшукував в хімічній літературі відомості про похідні саліцилату натрію з меншою кислотністю і наткнувся на дані про ацетилсаліцилову кислоту (вона була синтезована 30 роками раніше). Ацетилсаліцилова кислота виявилася більш приємною на смак і, як підкреслював Гофман, більш ефективно допомагала його батькові. Новому препарату дали назву «аспірин», узявши букву «а» від слова «acetyl» (ацетил) і частину «Спірин» від німецького слова «Spirsaure», яке, у свою чергу, походить від латинської назви лабазника в'язолистного (Spiraea ulmaria) — рослини, що містить великі кількості саліцилової кислоти.

У 1899 р. на фірмі «Байєр» почалося виробництво препарату під назвою «аспірин» як аналгетичний, жарознижуючий і протизапальний засіб. У той час препарат випускався у вигляді порошку, розфасованого в скляні пляшечки. Не дивлячись на свою сторічну історію, аспірин і зараз входить до числа перших двадцяти лікарських препаратів, що найчастіше прописуються лікарями у всьому світі, тому його по праву називають “ліками століття”.

3.Склад аспірину.

Розповідь вчителя.

Аспірин (2- ацетилоксибензойна кислота, ацетат саліцилової кислоти) складається із залишків саліцилової та оцтової кислоти. Хімічна формула аспірину:

Молекулярна формула:С₉Н₈О₄

4.Добування аспірину.

Розповідь вчителя.

Аспірин отримують дією оцтового ангідриду або ацетилхлориду на саліцилову кислоту.

Саліцилова Ацетилсаліцилова

кислота кислота

Шкідливий вплив алкоголю на організм людини Підготував: учень 11-Б класу ЗОШ № 13 Рівне – 2006 Алкоголь – отрута, яка негативно впливає на весь організм людини: в першу чергу на центральну нервову систему Навіть мінімальні дози алкоголю погіршують розумові здібності, ведуть до послаблення пам’яті і зниження здібності критичного оцінювання своїх дій. Початком всіх алкогольних напоїв є винний або етиловий спирт

С2Н5ОН (етанол), який викликає сп’яніння. Які зміни проходять в організмі людини після вживання алкоголю? Досліди обміну речовин з допомогою помічених атомів 14 С показали, що більша частина алкоголю окислюється під впливом тканинних ферментів до води і оксиду водню (ІV) утворюючи при цьому шкідливі продукти (оцетний альдегід, оцетно-етиловий ефір). Цей процес протікає дуже повільно (за 1 годину переробляється лише 10 мл спирту) та супроводжується порушенням життє-діяльності клітин.

В мозковій тканині алкоголь залишається до 15 діб. Дуже тяжко переноситься отруєння домашніми спиртними напоями. Наприклад, в самогоні знаходиться винний спирт, отрути, метиловий спирт, ефіри. Метиловий спирт має дуже високу токсичність. Для дітей і підлітків смертельний випадок настає після однієї рюмки метилового спирту (25 – 30г).

Ефіри – гіркі, з неприємним запахом наркотичні речовини. Фурфурол – токсична отрута, паралізуюча дихання. Сивушні масла – з неприємним запахом і смаком. Самогон має велику кількість токсичних речовин. При вживанні великої кількості алкоголю (40 – 100г) чистого спирту або 0,5 – 1 літрів 12-18-відсоткового вина настає середня ступінь сп’яніння. Концентрація алкоголю в крові при цьому досягає 0,15% (до 1,5г

на 1л крові). Навіть невеликі дози спиртного послаблюють внутрішні зв’язки гальмування кори великих півкуль головного мозку. При кожному сп’янінні можливі нудоти, блювання та інші показники отруєння і порушення серцево-судинної системи. Внаслідок частого приймання алкогольних напоїв розвивається стійкість до алкоголю. При сп’янінні змінюється поведінка людини, порушуються рухові та вегетативні реакції.

51 і 52

Куріння та його вплив на організм людини стають сьогодні соціальною і медичною проблемами. Доведено, що куріння тютюну є великою небезпекою для здоров'я і призводить до виникнення різних захворювань, які спричиняються до передчасної смерті людей. Виявляється, що смертність від раку легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, що не курять. Також курці в 13 разів частіше хворіють на стенокардію (захворювання серця) і в 10 разів частіше — на виразкову хворобу шлунка. Як правило, курець живе на 6-8 років менше, ніж його ровесник, який не курить.

Що таке тютюн? Тютюн — це однорічна рослина з родини пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять такі речовини як нікотин, білки, вуглеводи, органчні кислоти, смоли і ефірні олії. Основна особливість тютюну, завдяки якій він відрізняється від інших рослин родини пасльонових, — вміст нікотину.

Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку.

Давно вже став звичним плакат — "Крапля нікотину вбиває коня!" Ми часто не задумуємося над змістом цих слів. Але ж таки справді вбиває! Велика гарна тварина падає від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи, ссавці а також риби і земноводні. Наприклад, якщо змочити кінчик скляної палочки нікотином і доторкнутися нею до дзьоба горобця, то він загине. Також краплина нікотину призводить до загибелі всіх риб в акваріумі.

Дата добавления: 2015-05-24