Будова кортієвого органа та функції

Юнацький вік

Проміжок часу від семирічного до вісімнадцятирічного віку — це вирішальний період для фізичного, розумового і морального розвитку людини. До 17—18 років в основному завершуються ріст і скостеніння скелета.

Дальший розвиток м'язової системи відбувається за рахунок діаметра м'язового волокна. Відбувається наростання маси м'язової тканини, одночасно збільшується м'язова сила. Удосконалення координації рухів у цьому віці відбувається вже не стільки за рахунок біологічно зумовлених змін, скільки внаслідок тренування. Серцевий м’яз продовжує інтенсивно рости. Відбувається дальше збільшення діаметра його волокон. До 15—16 років значно збільшується ємність легень. Продовжується перебудова ендокринної системи, і лише до 17—18 років співвідношення активності залоз внутрішньої секреції стає таким, як у дорослої людини.

Розвиток організму безперервно пов’язаний із впливом на нього оточуючого середовища. Проте ріст і розвиток дитини залежать не лише від соціального середовища, але і від спадковості. На деякі із отриманих природою характеристик організму ми можемо впливати, наприклад - темперамент. Отримуючи певний тип темпераменту, дитина вже має свій стиль поведінки, але не завжди він задовільняє батьків та вчителів, і важливо, вплинути на це вже в дитинстві. Дитина виставляє на арену свою природу, а завдання батьків та вчителів - тренувати її. І починати це треба ще з раннього дитинства.

Характеризуючи психічну діяльність підлітків, слід зазначити, що на початку цього періоду зберігаються процеси загального збудження та послаблення всіх видів гальмування. У деяких підлітків спостерігається психічна неврівноваженість. Раціональний режим дня, заняття спортом створюють умови для правильного перебігу цього періоду. До 18-річного віку встановлюються гармонійні співвідношення кори і підкіркових відділів і визначається висока ступінь функціональної досконалості нервової системи.

(Спіральний орган — це рецепторний звукосприймаль- ний апарат, що міститься в завитковій протоці завитки на внутрішній поверхні базальної мембрани (пластинки). Рецептори (сприймальні клітини) мають видовжену фор­му. Один кінець їх зафіксований на базальній мембрані, а протилежний містить ЗО—120 волосків різної довжини. Ці волоски коливаються разом з коливанням рідини в каналі і торкаються мембрани, що звисає над ними. В ре­зультаті в них виникає збудження, яке передається по во­локнах слухового нерва, що відходить від рецепторів. Ви­никає мікрофонний ефект, за якого механічна енергія коли вання ендолімфи перетворюється на електричну нервово­го збудження. Характер збудження залежить від власти востей звукових хвиль. Високі тони вловлюються у вузькій частині завитки. Низькі тони реєструються на широкій частині базальної мембрани у верхівці завитки.

Від рецепторів спірального органа збудження надходить по слуховому нерву і? підкіркові, кіркові (у скроневій частці) центри слуху. Уся система — елементи, що вловлюють і передають звукові хвилі, — зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо, рецептори, нервові волокна, центри слуху в головному мозку — становить слуховий аналізатор.

Як уже зазначалося, внутрішнє вухо виконує подвійну роль: сприйняття звуків (завитка зі спіральним органом), а також регулювання положення тіла в просторі, збе­реження рівноваги. Остання функція забезпечується вестибулярним апаратом, що складається з двох мішеч­ків овального і круглого — і трьох півколових кана­лів, розширених у своїй основі. Канали й мішечки сполу­чені між собою і заповнені рідиною. На внутрішній по­верхні мішечків і розширень півколових каналів розмі­щені чутливі волоскові клітини. Від них відходять волок­на нервів.(

Дата добавления: 2015-05-24