Варіант. 1.)Предмет, завдання й значення екології

1.)Предмет, завдання й значення екології.

Екологія - відносно молода наука, ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення та­ких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. Екологія дає уяв­лення про те, яким чином досягти симбіозу техніки, виробництва і природи.

Екологія має багато визначень. Найчастіше тлумачать її як науку про взаємозв’язок живих організмів та середовища існування. Всере­дині XIX сторіччя, стало остаточно зрозумілим, що неможливо вивчати живі організми окремо від їхнього середовища існування. Саме поняття «екологія» (“наука про баланс”) у 1866 році ввів видатний німець­кий біолог Ернст Геккель і описав екологію як “науку про відносини організму з навколишнім зовнішнім світом, куди ми в широкому розумінні можемо включити всі умови існування”.

Головні завдання екології:

· встановлення закономірнос­тей взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та умо­вами довкілля;

· дослідження структури та функціонування угрупо­вань організмів; розробка методів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань;

· спостереження за змінами в ок­ремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслід­ків;

· створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини;

· застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Завдяки цьому може бути розв’язано багато проблем господарської діяльності суспільства:

інтенсифікація виробництв ряду галузей;

збереження та заощадження сировини;

охорона історичних та архівних пам’яток;

збільшення часу експлуатації промислових та житлових комплексів;

збільшення тривалості життя та зниження захворюваності людей в умовах урбанізованого середовища;

вдосконалення механізмів взаємодії суспільства та природи.

Екологія збагатила людські знання головним чином дослідженнями біологічного напрямку в XVIII-XIX століттях.

Науково-технічний прогрес значно ускладнив взаємозв’язки між об’єктами довкілля, що, враховуючи незавершеність процесу формування екології як інтегруючої науки, загальмувало отримання продукту теоретичних екологічних досліджень. В умовах постійного посилення негативного впливу антропогенної діяльності на природне середовище головна увага екологів приділяється вирішенню нагальних

практичних задач. Теоретичною базою для такої роботи є головним чином наукові досягнення традиційних наук.

У шістдесяті роки ХХ століття почали розроблятись глобальні моделі клімату планети. Історичне значення

для людства мали моделі біосфери, з допомогою яких вдалося прогнозувати наслідки ядерної війни. Ці роботи змінили уяву політиків і військових про можливість безкарного для всього людства локального

використання потужної ядерної зброї. Є й інші приклади вдалого прогнозного моделювання на різних рівнях. Але поки що переважна більшість актуальних екологічних задач не вирішена з причин

недостатнього знання закономірностей природних процесів, математичної складності задач, таке інше.

Тому для екологічної практики важливим є значне розширення робіт по отриманню фактичних експериментальних даних як за рахунок існуючих відомчих систем моніторингу, так і налагодженням

комплексного (екологічного) моніторингу, створенню екологічних банків даних будь-якого походження, розробці моделей екосистем різного рівня.

2.)Довести, що вода є незамінним фактором існування і розвитку життя на Землі.

Вода є одним з найважливіших елементів біосфери. Без води неможливе життя людей, тварин і рослин. Людина без води може прожити не більше 5-6 діб. Організм дорослої людини складається в середньому на 65 % з води. З віком її кількість зменшується. Так, зародок людини містить 97 % води, організм новонароджених -77 %, у 50 річному віці кількість води в організмі становить лише 60 %. Основна маса води (70 %) зосереджена всередині клітин, а 30 % - це позаклітинна вода, яка розподілена в організмі неодна­ково: менша (близько 7 %) - це кров ї лімфа, більша - вода, що омиває клітини. У різних органах і тканинах вміст води теж нео­днаковий: скелет містить 20 %, м'язова тканина - 76, сполучна тканина - 80, плазма крові - 92, склоподібне тіло - 99 % води.

Вода є добрим розчинником. Усі біохімічні реакції, що прохо­дять в організмі людини і пов'язані з процесами травлення та зас­воєння поживних речовин, перебігають у водному середовищі. Ра­зом із солями вода бере участь у підтримці найважливішої фізіоло­гічної константи організму - величини осмотичного тиску. За рахунок малої в'язкості, здатності розчиняти різні хімічні речовини і вступа­ти з ними в неміцні зв'язки вода, що є основною частиною крові, відіграє роль транспортного засобу. Крім того, вона є основою кис­лотно-лужної рівноваги в організмі, оскільки проявляє властивості як кислот, так і основ. Усі процеси засвоєння і виділення в організмі також перебігають у водному середовищі.

Організм людини погано переносить зневоднення. Втрата 1,0-1,5 л води вже викликає відчуття спраги. Воно пов'язано із збуд­женням певних відділів центральної нервової' системи ("питного" центру), які беруть участь у регуляції і поповненні водних ресурсів організму. Якщо втрата води не відновлюється, тоді погіршується самопочуття, знижується працездатність, порушуються водно-со-льовий обмін, терморегуляція і може настати перегрів організму. Недостатнє споживання води негативно впливає на всмоктування поживних речовин у кишках. Втрата води в кількості 15-20 % маси тіла при температурі повітря понад 30 °С є смертельною, а 25 % -є смертельною і при нижчій температурі. Це так зване фізіологіч­не значення води.

У природі вода відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вода переноситься на величезні віддалі і там випадає у вигляді дощу і снігу. Вологість повітря і кількість атмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють клімат і погоду.

Вода є також одним з найважливіших геологічних факторів, що змінює зовнішній вид земної поверхні, розмиваючи гори і утворюючи долини. Вона руйнує гірські породи не тільки механічно, а й хімічно, реагуючи з ними з утворенням інших речовин.

Вода має величезне значення в житті людини, тварин і рослин. Вона потрібна рослинам для розчинення поживних речовин ґрунту. Нестача води у ґрунті призводить до погіршення живлення рослин і зниження врожаю сільськогосподарських культур. Тому для забезпечення у ґрунті води здійснюють цілий комплекс агрохімічних заходів.

Усі процеси травлення і засвоєння їжі людиною і тваринами відбуваються у водному середовищі. Надмірна втрата води організмом (до 10 — 20%) може призвести до загибелі. Щоденна потреба дорослої людини у воді становить 2,5—4 дм3. Вода є одним з шести основних харчових елементів здорового харчування людини поряд з вуглеводами, білками, жирами, вітамінами і мінералами.

3.)Запропонуйте варіанти рекультивації великого кар’єру.

Після вироблення запасів викопного кар’єри повинні бути закриті і піддані рекультивації. Під рекультивацією розуміється система таких гірничотехнічних і агротехнічних заходів, які дозволяють відновити продуктивність земель, порушених розробкою кар’єрів, або використовувати ці землі для різних народногосподарських цілей, зберігаючи при цьому природний ландшафт.

Розрізняють п’ять основних напрямів рекультивації: сільськогосподарське-відтворення ріллі, луки, саду або пасовища на кар’єрному ділянці; лісогосподарське – лісонасадження на відвалах кар’єру; санітарно-гігієнічне – пристрій у виробленому просторі зони відпочинку із спортивним басейном, з озелененням відвалів кар’єра; водогосподарське-створення водосховища-ставка у виробленому просторі кар’єру та будівельне – зведення промислових або житлових споруд у виробленому просторі кар’єру.

Напрям рекультивації залежить від особливостей місцевості: клімату, рельєфу, освоєності території, близькості селищ. Враховують також склад порід у відвалах, форму і висоту цих відвалів, глибину і ширину виробленого простору кар’єру.

Адміністративна приналежність і перспектива економічного розвитку району, де проводиться рекультивація, значною мірою визначають її напрямок.

Склад заходів біологічного етапу рекультивації визначається:

- функціональним використанням порушеної території;

- кліматичними і мікрокліматичними особливостями району проектування;

- заходами технічного етапу рекультивації;

- складом і властивостями ґрунтів;

- породним складом зелених насаджень, що зростають у даній місцевості.

4.)Смог.

Загазованість повітря великих міст в безвітряну погоду зростає в результаті викидів в атмосферу великої кількості закису азоту та інших шкідливих речовин при згоранні вугілля у мазуту, дизеля і т.п., а також в результаті великої загазованості території автотранспортом.

Дослідження показують, що в результаті складних фотохімічних реакцій, під впливом сонячного світла, підвищеної температури та великої кількості озону у повітрі, забрудненому пилом, сажею, окисами азоту тощо, виникають димні тумани - смоги. Вони спричиняють задуху, неприємно пахнуть, подразнюють очі, приводять до бронхіальної астми, емфіземи легенів та інших захворювань, при цьому також прискорюється корозія металів, руйнування будівель, пошкодження книг та інше. Так, за чотири дні Лондонського смогу в 1952 році загинуло понад 4 тис. чоловік.

Смоги виникають за таких умов: по-перше, великої кількості пилу Й газів, які міста викидають у повітря, по-друге, довгого існування антициклонів, коли забруднювачі нагромаджуються в приземному шарі атмосфери. Таким чином смог, як правило, виникає в найбільших індустріальних містах перевантажених транспортом у безвітряні дні. Смоги характерні для таких міст, які розташовані в гірських котловинах, де застоюється повітря, наприклад, в Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Чикаго, Токіо, Мілані та інших.

Смоги бувають декількох типів. Найбільш вивчений вологий смог. Він характерний для країн з морським кліматом, де дуже часто спостерігаються тумани і висока вологість повітря. Сухий, або лос-анджелеського типу, смог відрізняється від вологого смогу своїми властивостями. Клімат у Лос-Анджелесі (США) сухий, тому смог тут утворює не туман, а синювату імлу. Третій вид смогу - льодяний смог, або смог аляскинського типу. Він виникає в Арктиці й Субарктиці при низьких температурах.

Американець Луїс Батонн у книзі "Чисте небо" писав: "Одне з двох - або люди зроблять так, що буде в повітрі менше диму, або дим зробить так, що на Землі стане менше людей"'.

5.)Основні екологічні принципи.

Принципи екологічного права — це головні, основополож­ні правила, які визначають загальну спрямованість і найсут­тєвіші риси правового регулювання екологічних суспільних відносин. Кожний принцип посідає своє чільне місце в струк­турі та змісті екологічного права і має свої особливості.

До основних принципів екологічного права відносять:

принцип переваги державної власності на землю, воду, лі­си, надра землі та інші об'єкти природи;

принцип державного управління природокористуванням і охороною природи;

принцип поєднання раціонального використання, відтво­рення і охорони природних ресурсів;

принцип комплексного підходу до природокористування і природо-охорони;

принцип поєднання заходів щодо стимулювання і відпові­дальності у справі використання та охорони природних ресурсів;

принцип законності в екологічних відносинах. Принципи екологічного права реалізуються в його кон­кретних нормах, визначають їх зміст або зміст його окремих інститутів.

Найважливішим принципом, що лежить в основі екологіч­ного права, є принцип переваги державної власності на зем­лю, воду, ліси, надра, інші об'єкти природи, який випливає з Конституції України, Земельного, Водного, Лісового кодексів та інших законодавчих актів, спрямованих на раціональне природокористування і природо-охорону. Зокрема, у ст. 4 Зе­мельного кодексу записано: «У державній власності перебу­вають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність». У ст. 6 Лісового кодексу зазначено: «Всі ліси в Україні є власністю держави». Статті аналогічного змісту е й в інших законодавчих актах.

Принцип державного управління природокористуванням і охороною природи полягає в організації раціонального природокористування і належної охорони навколишнього природно­го середовища.

Важливе місце посідає принцип поєднання раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Як у законодавстві, так і на практиці використання, відтворення і охорона природних багатств розглядаються в їх єдності. Ці поняття завжди перебувають у нерозривних взаємозв'язку і взаємозалежності. Виходячи з цього принципу, не можна врегульовувати ізольовано тільки частину певної екологічної проблеми, бо це не дасть бажаних результатів.

Принцип комплексного підходу до природокористування і природоохорони. У природі все взаємопов'язано. Так, від ста­ну землі залежить стан вод, лісів, тваринного світу, тоді як води і ліси, у свою чергу, справляють вплив на землю, ат­мосферне повітря, інші об'єкти природи. Забруднення земель призводить до забруднення вод, виснаження лісонасаджень, отруєння тварин і птахів. Кількість і якість води впливає на стан земель та рибного господарства. Тому дуже важливо, щоб природокористування і природоохоронні заходи здійсню­вались у комплексі. Це має бути чіткіше закріплено в право­вих нормах і неухильно виконуватися на практиці.

Слід зазначити, що й екологічна свідомість людей повинна формуватися саме на засадах цілісності природного середо­вища.

Принцип поєднання заходів щодо стимулювання і відпові­дальності у сфері використання і охорони природних ресурсів. Для досягнення раціонального використання і охорони при­родних ресурсів згідно з діючим законодавством застосову­ються як юридична відповідальність винних осіб, так і заходи стимулювання щодо дбайливого відношення до природи, її від­творення.

Принцип законності в екологічних відносинах відіграє особливу роль у досягненні раціонального природокористу­вання і забезпечення охорони природних багатств.

6.)Філософія життя молодої людини.

Однією з найактуальніших проблем сучасності є взаємодія людини з природою. Важливим аспектом у вирішенні проблеми збереження природних ресурсів є освіта людей в області навколишнього середовища, екологічне виховання всього населення, а особливо підростаючого покоління. Екологічна проблема виростає в проблему перетворення стихійного впливу людей на природу, в свідомо, цілеспрямовано, планомірно розвиваючу взаємодію з нею. Така взаємодія може бути здійснена при наявності в кожній людині достатнього рівня екологічної культури, екологічної свідомості, формування яких починається з раннього дитинства і продовжується все життя.

Сучасна молодь вступає в епоху не лише бурхливого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічної революції та демографічного вибуху. Дедалі більше забруднення атмосфери, гідросфери та літосфери, накопичення величезних об'ємів відходів людської діяльності при одночасному виснаженні майже всіх видів природних ресурсів призвели до розвитку екологічної кризи. Людству потрібна нова філософія життя, висока екологічна культура і свідомість. Сьогодні в усіх розвинених країнах світу екологічна культура стає невід'ємною частиною функціональної грамотності населення.

Метою даної роботи є уточнення сутності поняття «екологічне виховання», а також систему понять, що співвідносяться з цією категорією, довести важливість і необхідність екологічного виховання сучасної молоді.

В роботі було поставлено завдання розглянути історію виникнення екологічної освіти, концепції відомих педагогів щодо екологічного виховання молоді, розкрити цілі та сутність екологічного виховання, обґрунтувати принцип зв'язку навчання з практикою.

Екологічне виховання - це організований і цілеспрямований процес формування системи наукових знань про природу і суспільство, поглядів і переконань, що забезпечують становлення відповідального ставлення молоді до природи, реальним показником якого є практичні дії учнів та студентів по відношенню до природного середовища, що відповідають нормам людської моральності. Екологічна освіта є сукупністю екологічних знань, екологічного мислення, екологічного світогляду, екологічної етики, екологічної культури. Головною метою екологічної освіти є: оволодіння науковими знаннями про довкілля, складні взаємозв'язки в природі, що склалися протягом тривалого історичного розвитку; формування знань і вмінь дослідницького характеру, спрямованих на розвиток інтелекту, творчої і ділової активності; розуміння сучасних проблем навколишнього природного середовища і усвідомлення їх актуальності для себе; формування екологічної свідомості та культури особистості, усвідомлення себе частиною природи.

7.)Маса атмосфери становить:приблизно одну мільйонну маси Землі — 5,15 * 105 т.

Дата добавления: 2015-05-24