Соціальна структура суспільства. Теорія стратифікації

соціальна структура суспільства - сутність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою, упорядкованих стосовно одна одноїсоціальних спільностей, соціальних верств, станів і відносин між ними.

Елементи соціальної структури:

Соціальна спільність - являє собою реально існуючу сукупність індивідів і відрізняється соціальними зв'язками та відносною цілісністю.

чинники формування соціальної спільності:

1.умови соціальної реальності, які вимагають об'єднання людей;

2.спільні інтереси значної кількості індивідів;

3.розв. державності та виникаючі разом з нею форми організації людей у вигляді соц. інститутів;

4.спільна територія, яка передбачає можливість міжособистісних контактів;

Соціальні спільності бувають формальні І неформальні, спонтанні та інституалізовані, історичні і прихідні і т.п.

Формуються соціальні спільності в результаті процесів диференціації та стратифікації.

Теорію соціальної стратифікації було створено на початку 40-х років XX ст. американськими соціологами Толкоттом Парсонсом, Робертом Кінгом Мертоном, K. Девісом та іншими вченими, які вважали, що вертикальна класифікація людей та їх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві.

Е. Гідденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого суспільства: рабство, касти, стани і класи.

1. Рабство. було граничною формою нерівності, за якої одні люди володіли іншими. Щоправда, і рабство було неоднорідним залежно від періоду чи культури: в одному випадку раб перебував поза законом (класична форма рабства), в іншому — йому відводилася роль слуги чи солдата.

2. Касти. поділ на касти має різні форми. Особливо характерний він для Індії. Як правило, межі між кастами дуже різкі, що практично виключає будь-яку соціальну мобільність. Каста пов´язана з індуїзмом і з ученням про «переселення душі».

3. Стани. Властиві вони європейському феодалізмові. До найвищого стану належали аристократи і вельможі. До нижчого — духівництво, наділене значними привілеями. До третього стану — вільні селяни, чиновники недворянського походження, купці й ремісники. Межі між станами не були такими різкими, як за кастової системи, а соціальне переміщення було можливим, хоча й складним.

4. Класи. Цей тип стратифікованого суспільства є головним об´єктом соціології марксизму. Її основоположник К. Маркс вважав класову структуру суспільства основою розвитку і змін, а виникнення класів пояснював економічними чинниками — суспільним поділом праці, формуванням відносин приватної власності. В. Ленін застосовував багатофакторний аналіз класоутворюючих ознак: місце в системі суспільного виробництва, відношення до власності на засоби виробництва, роль у суспільній організації праці, розміри доходів та ін.

Дата добавления: 2015-05-24